Справа № 2-а-4186/10                              

                                                                    П О С Т А Н О В А

                                                                     Іменем   України

30 листопада      2010 року             Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:                                             головуючого              Дзюбича В.Л.,

                                                     з участю секретаря   Франчук Л.В.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1  до Управління ДАІ УМВС України в Тернопільській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,-

                                                                      в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача УДАІ УМВС України в Тернопільській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, серії ВО № 170811 від 17.09.2010 року, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 300 грн., посилаючись на те, що 17.09.2010 року керуючи транспортним засобом марки «Форд» д.н.з. НОМЕР_1, рухався в с. Кам»янки, Підволочиського району, Тернопільської області, де його зупинив працівник міліції за перевищення встановленої швидкості руху в населеному пункті на 26 км/год. Швидкість вимірювалася приладом ВІЗИР №0812580, яким керував інспектор ДАІ Істомін І.М., отже він міг вільно змінювати дані приладу. Також інспектор порушив постанову яка забороняє фіксувати швидкість на відстані 1000 метрів від в»їзду в населений пункт, не показав позивачу на приладі зафіксовані дані, які б свідчили про перевищення ним швидкості. Позивач вказав, що в постанові відсутні дані про те, хто саме проводив фіксацію перевищення швидкості, а в протоколі вказано свідка, який не був присутній при зупинці автомобіля ОСОБА_1  Позивач вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, а тому просить скасувати оскаржувану постанову, як незаконну.  

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав, посилаючись на мотиви, викладені у позовній заяві та просить її задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача УДАІ УМВС України в Тернопільській області в судовому засіданні відносно позову заперечив та просить відмовити в його задоволенні, оскільки оскаржувана постанова винесена законно.

Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив наступні обставини.

Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення, серії ВО1 № 029339 в ід 17.09.2010 року, ОСОБА_1  17 .09.2010 року о 3 год. 55 хв. керуючи транспортним засобом марки "Форд", державний номерний знак  НОМЕР_1 в с. Кам»янка, Підволочиського району, Тернопільської області рухався зі швидкістю 86 км/год., чим порушив вимоги п.12.4 Правил дорожнього руху України (далі ПДР України). Швидкість вимірювалась приладом "ВІЗИР» № 0812580. Перевищив швидкість на 26 км/год. В письмових пояснення у вказаному протоколі, ОСОБА_1 пояснив, що він не здійснював порушення правил, оскільки не перевищував швидкість.

Постановою в справі про адміністративне правопорушення інспектора ДПС Істоміна І.М., серії ВО № 170811 від 17.09.2010 року на ОСОБА_1   накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 300 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За таких обставин, аналізуючи зібрані у судовому засіданні докази та норми чинного КУпАП, суд приходить до переконання, що відповідачем не представлено суду належних доказів про те, на якій саме ділянці дороги було зафіксовано порушення, вчинене ОСОБА_1, панорамних знімків автомобіля позивача на місцевості, прив'язка до дороги, дорожніх знаків для визначення допустимої швидкості автомашини на даному відрізку дороги, що не дає суду можливості об'єктивно встановити, чи мало місце вчинення позивачем правопорушення. Суд вважає, що відповідачем не представлено суду матеріалів про те, що швидкість, яка вимірювалась приладом "ВІЗИР" № 0812580, є швидкістю автомобіля позивача, а тому постанова, серії ВО № 170811 від 17.09.2010 року підлягає скасуванню.

            Таким чином враховуючи те, що відповідачем не представлено достатньо належних доказів про вчинення позивачем адміністративного правопорушення в той час, коли відповідно до ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову - заявлений позов слід задовольнити та скасувати оскаржувану постанову, а провадження у справі закрити.  

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст.33, 122, 140, 247, 251, 254, 258, 289, 293 КУпАП, ст.ст.1, 10, 11, 18, 71, 158-163, 186 КАС України, суд,-

                                                                         п о с т а н о в и в:

          Позов задовольнити.

          Постанову в справі про адміністративне правопорушення, серії ВО № 170811 від 17.09.2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 300 (триста) гривень – скасувати, а провадження у справі закрити.

         Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                                                 В.Л. Дзюбич