СПРАВА № 2-2163/2010 р.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2010 року м. Білопілля
Білопільський районний суд Сумської області в складі:
головуючого судді Свиргуненко Ю.М.
при секретарі Федорченко Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білопіллі цивільну справу за позовом Білопільського районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно одержаної допомоги по безробіттю в сумі 2525 грн. 76 коп.,
В С Т А Н О В И В:
23 вересня 2010 року Білопільський районний центр зайнятості звернувся з позовом до відповідача про стягнення незаконно виплаченої допомоги по безробіттю в сумі 2525 грн. 76 коп., мотивуючи свої вимоги тим, що 14 серпня 2007 року відповідач був зареєстрований Білопільським районним центром зайнятості як шукаючий роботу, а 21 серпня 2008 року йому було надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю на підставі Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Як стало відомо згодом з довідки державного реєстратора Білопільської райдержадміністрації, ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа - підприємець 15.02.1995 року і скасована ця державна реєстрація лише 17.09.2007 року. Про те, що він являється підприємцем, Білопільський районний центр зайнятості ОСОБА_1 на момент реєстрації як шукаючого роботу та надання статусу безробітного не повідомив, а в письмовій заяві вказав, що як суб’єкт підприємницької діяльності не зареєстрований. У зв’язку з цим, за період з 21 серпня 2007 року по 23 квітня 2008 року включно йому була нарахована і виплачена допомога по безробіттю в сумі 2525 грн. 76 коп. Тобто до моменту зняття з обліку в службі зайнятості ОСОБА_1 незаконно було виплачено допомогу по безробіттю в період із серпня 2007 року по квітень 2008 року включно в сумі 2525 грн. 76 коп. Добровільно відповідач ці кошти не сплачує, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.
В судовому засіданні представник позивача – Білопільського районного центру зайнятості – Мащенко П. І. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив стягнути з відповідача 2525 грн. 76 коп. незаконно виплаченої допомоги по безробіттю.
Відповідач ОСОБА_1 позов не визнав, пояснивши суду, що рішенням Господарського суду від 27.07.2005 року він припинив підприємницьку діяльність у зв’язку з ліквідацією. Тому, знаючи, що він не являється фізичною особою-підприємцем, звернувся до Білопільського районного центру зайнятості для отримання допомоги по безробіттю. Його державна реєстрація як фізичної особи – підприємця Державним реєстратором була скасована 17.09.2007 року. З яких причин центр зайнятості своєчасно не зняв його з обліку як шукаючого роботу та безробітного після надання Державним реєстратором відповідної довідки про державну реєстрацію припинення фізичної особи-підприємця йому не відомо. Вважає, що позов не підлягає задоволенню, оскільки позивачем було пропущено строк позовної давності. Тому вважає, що в задоволені позову необхідно відмовити.
Суд, заслухавши представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_1, свідка ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до п. „б„ ч. 3 ст.1 Закону України «Про зайнятість населення» громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, відносяться до зайнятого населення. За статтею другою згаданого Закону безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.
Відповідно до ст. 31 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, а також у разі призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості.
Статтею 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов’язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг; сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов’язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг. Статтею 526 ЦПК України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення закріплені і в п. 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України 20.11.2000 р. №307, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14.12.2000 р. за №915/5136.
Судом встановлено, що 14 серпня 2007 року відповідач ОСОБА_1 був зареєстрований Білопільським районним центром зайнятості як шукаючий роботу (а. с. 7).
Наказом директора Білопільського районного центру зайнятості від 21.08.2007 року № НТ070821, на підставі заяви ОСОБА_1, йому було надано статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю (а. с. 8, 12).
Наказом директора Білопільського районного центру зайнятості № НТ080423 від 23.04.2008 року ОСОБА_1 була припинена виплата допомоги по безробіттю та його було знято з обліку в районній службі зайнятості у зв’язку з працевлаштуванням ( а.с.12).
Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ОСОБА_1 був зареєстрований фізичною особою-підприємцем 15 лютого 1995 року (а.с. 10).
А відповідно до довідки з Єдиного державного реєстратору юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 3 серпня 2005 року внесено рішення фізичної особи-підприємця про припинення підприємницької діяльності та 17 вересня 2007 року відбулася державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за судовим рішенням, що не пов’язано з її банкрутством (а.с.11).
Відповідно до чинного законодавства України щодо надання допомоги по безробіттю державна реєстрація як фізичної особи-підприємця є підставою для припинення виплати допомоги по безробіттю та зняття з обліку як безробітного у державній службі зайнятості.
Згідно довідки Білопільського районного центру зайнятості, ОСОБА_1 в період із серпня 2007 року по квітень 2008 року включно була нарахована і виплачена допомога по безробіттю в сумі 2525 грн. 76 коп. (а. с. 9).
Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що заподіяна шкода організації підлягає відшкодуванню особою, яка заподіяла шкоду, в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 з позовними вимогами не згоден, так як вважає, що на підставі рішення Господарського суду Сумської області від 28.07.2005 року автоматично повинна була відбутися реєстрація припинення його підприємницької діяльності в Державному реєстраторі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Але покази ОСОБА_1 суд оцінює критично, виходячи з наступного.
Так, свідок ОСОБА_3, який являється державним реєстратором Білопільської районної державної адміністрації, в судовому засіданні показав, що ОСОБА_1 фактично припинив підприємницьку діяльність на підставі рішення від 28.07.2005 року, що не пов’язано з її банкрутством. Копію даного рішення судом було направлено державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи-підприємця для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 Автоматичне припинення підприємницької діяльності фізичних осіб-підприємців відповідно до ст. 49 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» відбувається на підставі рішень суду пов’язаних з банкрутством. Документи та заява про припинення підприємницької діяльності фізичною особою–підприємцем до державного реєстратора ОСОБА_1 були подані 17 вересня 2007 року. Тому припинення державної реєстрації відбулося саме 17 вересня 2007 року.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 28 липня 2005 року припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, якого було зареєстровано рішенням Управління економіки Білопільського райвиконкому №10 від 15.02.1995 року.
Згідно довідки з Єдиного державного реєстратору юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 3 серпня 2005 року внесено рішення фізичної особи-підприємця про припинення підприємницької діяльності, а 17 вересня 2007 року відбулася державна реєстрація припинення його підприємницької діяльності (а.с.11).
На підставі ч.1 ст. 49 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» припинення підприємницької діяльності фізичних осіб-підприємців суд, який постановив рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, в день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи-підприємця для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної-особи підприємця.
Факт отримання державним реєстратором рішення Господарського суду від 28.07.2005 року підтверджено показами свідка ОСОБА_3
Порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності за судовим рішенням, що не пов’язано з банкрутством фізичної особи-підприємця, здійснюється за процедурами, встановленими частинами 9-18 статті 47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», відповідно до яких фізична особа-підприємець або уповноважена нею особа не раніше 2 місяців з дати публікації повідомлення у спеціальному друкованому засобі масової інформації подає державному реєстратору документи, передбачені частиною 9 статті 47 цього Закону.
Зазначені в ч.9 ст.47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» документи державному реєстратору ОСОБА_1 надав 17 вересня 2007 року, про що в судовому засіданні та в своєму письмовому запереченні на позовну заяву підтвердив і сам ОСОБА_1
Частиною 17 вищезгаданого Закону передбачено, що строк державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа-підприємець не повинен перевищувати 2 робочих днів з дати надходження документів для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.
Суд вимоги відповідача ОСОБА_1 у відмові в задоволенні позову у зв’язку з пропущенням строку позовної давності відхиляє, виходячи з наступного.
Так, відповідно до ст. 47-51 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» державний реєстратор у день державної реєстрації припинення фізичної особи-підприємця зобов’язаний надіслати відповідним органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування повідомлення про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем та відомості реєстраційної картки про проведення державної реєстрації припинення фізичної особи-підприємця.
Отже, в Законі передбачено чіткий перелік установ, яким державний реєстратор особисто надсилає повідомлення про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем та відомості реєстраційної картки про проведення державної реєстрації припинення фізичної особи-підприємця.
Незаконно отримані відповідачем грошові кошти завдали шкоди інтересам держави, оскільки це перешкоджає належному акумулюванню у державному Фонді коштів та своєчасному наданню соціальних послуг громадянам у разі їх безробіття, що обмежує гарантоване ст. 46 Конституції України право громадянина на соціальний захист, а держава відповідно до ст. 8 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм соціальних послуг.
Таким чином, в судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт незаконної виплати ОСОБА_1 допомоги по безробіттю в сумі 2525 грн. 76 коп. у зв’язку з тим, що вона була призначена на підставі документів, що містять неправдиві відомості, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь Білопільського районного центру зайнятості 2525 грн. 76 коп. незаконно виплаченої допомоги по безробіттю.
Крім того, з відповідача підлягають стягненню кошти в сумі 120 грн. на користь позивача, які останній сплатив при зверненні з позовом до суду, як витрати на інформаційно-технічне забезпечення.
На підставі викладеного керуючись ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення», ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», ст. ст. 4,10, 60,88, 209,213,215 ЦПК України суд, -
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги Білопільського районного центру зайнятості задовольнити повністю.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Білопільського районного центру зайнятості 2525 грн. 76 коп. незаконно виплаченої допомоги по безробіттю та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а разом 2645 грн. 76 коп .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави державне мито в сумі 51 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: підпис
Копія вірна: Суддя
Білопільського райсуду Ю.М. Свиргуненко
Довідка: Рішення набрало законної сили _______ 2010 року, оригінал рішення знаходиться в суді у справі №2-2163/2010 р.
Суддя
Білопільського райсуду Ю.М. Свиргуненко