Справа №2-929/2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И  

06 грудня 2010 року Березнівський  районний суд Рівненської області

в складі: головуючого -  судді Мельничук Н.В.

при секретарі -  Кравчук С.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Березне цивільну  справу за позовом  ОСОБА_1 до  ОСОБА_2 про захист честі , гідності та відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000 гривень,

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2010 року ОСОБА_1 звернувся в суд  із позовом до  ОСОБА_2про захист честі і гідності та відшкодування моральної шкоди, в якій просив спростувати  перед жителями  с.Колодязне Березнівського району Рівненської області  на найближчому сході села поширені нею недостовірні  відомості, що в 2005-2006 роках він викрав із будинку своєї матері ОСОБА_3 її паспорт та ідентифікаційний код, за домовленістю із працівниками Прислуцької сільської Ради оформив від імені матері на себе доручення для отримання коштів в « Приватбанку» та отримав такі кошти, які являються спадщиною після смерті ОСОБА_4, який проживав в Бразилії, стягнути на відшкодування завданої моральної шкоди із відповідача кошти в сумі 10000 грн.

Позивач  ОСОБА_1 повністю підтримав вимоги позовної заяви в суді. По суті позову пояснив, що   близько двох років тому відповідач ОСОБА_2 , яка є дружиною його рідного брата, поширила і продовжує поширювати серед односельчан неправдиві відомості про нього та про його сім»ю. Зокрема, ОСОБА_2 стверджує, що в 2005-2006 роках він викрав з будинку своєї матері ОСОБА_3 її паспорт та ідентифікаційний код, за домовленістю із працівниками Прислуцької сільської Ради оформив від імені матері на себе доручення для отримання коштів в « Приватбанку» та отримав такі кошти. Ці гроші мовляв являються спадщиною після смерті ОСОБА_4- рідного брата його матері, який проживав в Бразилії. Також відповідачка зверталася до різних інстанцій із заявами про незаконне отримання  ним спадщини, зокрема до прокуратури Березнівського району, куди його викликали для дачі пояснень. Також ОСОБА_2 близько  одного року  тому вручила його дружині  ОСОБА_5 лист на  п»яти  рукописних аркушах написаний нею власноручно, в якому говориться про присвоєння ним неіснуючої спадщини із Бразилії. Вказує, що про спадкове майно ОСОБА_4 йому нічого не відомо, він ніколи не викрадав паспорт своєї матері і ніколи не отримував ніяких грошей в « Приватбанку». Вважає, що поширені відповідачкою відомості не відповідають дійсності і ганьблять не лише його  гідність та честь, а й всієї його сім»ї в очах односельчан і всі ці плітки пов»язані із заздрістю, що його син купив дорогий автомобіль. Завзначає, що неправомірними діями  відповідача йому завдана моральна шкода, яку він оцінює в 10000 гривень, яка полягає  у  душевних стражданнях, яких він зазнав в зв»язку з приниженням відповідачем його честі та гідності, порушенняі нормальних  життєвих зв»язків, адже такі плітки  поширилися не лише в його селі і деякі люди вірять цим наклепам, він став помічати, що деякі односельчани , повіривши відповідачу, стали по іншому відноситись до нього особисто та до його родини. У відповідності до положень  ст. ст. 16,  23, 280, 297  1167 ЦК України, ч. 4 ст.32 Конституції України  просить задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнала повністю,  пояснила, що  15 чоловік зверталися з колективним листом в прокуратуру Березнівського району щодо  спадщини, а також з листом до Президента України , інші відомості щодо  позивача не поширювала,  а тому й відсутні підстави для задоволення позову. Просить в задоволенні позову відмовити.

Оцінюючи пояснення сторін, їх представників, свідків,  дослідженні надані в справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги до задоволення не підлягають за таких підстав.

Судом встановлено на підставі пояснень сторін і представників,  свідків, письмових доказів, в тому числі досліджених судом заяви до прокуратури Березнівського району де міститься підпис відповідача , та листі   без підпису та вказівки кому він адресований, листі до Президента України  що позивач ставить питання про спростування неправдивих щодо нього відомостей, поширених заявою  від імені 15 осіб  на ім »я прокурора  Березнівського району  Пивоварчука А.В. з проханням провести розслідування хто отримав спадщину,  листі   , в якому не вказано, прізвище ім.»я, по батькові  кому адресований даний лист, ким він написаний,  листі на ім.»я Президента України,  після звернення  в « Укрінюрколегію», в Міністерство юстиції України, прокуратуру , де  вказано, що  звернення  від родини ОСОБА_5 щодо  з»ясування осіб, які отримали спадщину.

Інших доказів, підтверджуючих поширення відповідачем інформації будь-якого змісту стосовно позивача суду не надано та вході судового розгляду позову не встановлено.

Відповідно до ст. 28 Конституції України, ст. ст. 270, 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканість своєї ділової репутації.

Стаття 32 Конституції України кожному гарантує судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням недостовірної інформації.

Згідно керівних роз"яснень Пленуму Верховного Суду України в п.3 постанови N 7 від 28 вересня 1990 року „Про за стосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій", при розгляді цивільних справ

суди повинні з'ясовувати , чи поширені відомості, про спростування яких пред"явлений позов, порочать вони честь, гідність або ділову репутацію позивача та чи відповідають дійсності.

У відповідності з ч.3 ст. 277 ЦК України, вважається, що негативна інформація, поширена про особу, є недостовірною.

Згідно цієї правової норми та вищенаведених роз"яснень Пленуму Верховного Суду України, у п. 17 постанови від 28 вересня 1990 року N 7 року „Про за стосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій" / з наступними змінами/ обов'язок довести відповідність розповсюджених відомостей дійсності покладається на відповідача, а на позивача - обов'язок довести лише факт поширення відомостей, які його порочать, саме тією особою, до якої пред"явлено позов. Проте позивач має право подати й докази невідповідності дійсності таких відомостей. Під поширенням відомостей, що не відповідають дійсності і порочать честь, гідність, ділову репутацію, слід розуміти опублікування їх в пресі, передачу по радіо, телебаченню з використанням інших ЗМІ, викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам, повідомлення в публічних виступах, а також в іншій формі невизначеному числу осіб або хоча б одній людині.

У відповідності до рішення Конституційного суду України в справі №1-9/2003 від 10 квітня 2003 року, встановлено, що...»викладення у листах заявах, скаргах до правоохоронного органу відомостей особою, на думку якої посадовими чи службовими особами цього органу при виконанні функціональних обов»язків порушено її право, не може вважатись поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди інтересам цих осіб».

Оцінюючи вищенаведені заяви, суд приймає до уваги, що компетенція органів міліції та прокуратури, а також порядок перевірки таких звернень цими правоохоронними органами визначені Законами від 20.12.1990 р №565-ХІІ «Про міліцію», від 05.11.1991 року №1789-ХИ «Про прокуратуру», від 02.101996 року №393/96-ВР «Про звернення громадян», положеннями КПК, іншими нормативними актами, а в системі податкової адміністрації є слідчий підрозділ, який входить до правоохоронного органу МВС України, і такі органи наділені владними повноваженнями щодо поновлення законності у відповідних відносинах чи за стосування передбачених законом санкцій до порушників. Тому вищезазначені звернення відповідача в числі інших осіб  у вигляді заяв на ім. »я правоохоронних органів за вирішенням спору чи для перевірки і поновлення прав, захист порушених законних інтересів або для поновлення законності не може бути поширенням неправдивих відомостей, як це розуміється у  ст. . ст. .277, 297, 299 ЦК України.

За висновком рішення Конституційного суду України від 10.04.2003 року в справі №1-9/2003, викладення у листах, заявах, скаргах до правоохоронного органу завідомо неправдивих відомостей тягне за собою відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

Оцінкою наданих сторонами суду доказів суд приходить до висновку, що відповідач не мав на меті свідомого поширення завідомо неправдивої інформації, цілеспрямованої дискредитації позивача, приниження його честі, гідності та ділової репутації. Відповідних доказів свідомого поширення завідомо неправдивої інформації з метою приниження честі і гідності з боку відповідача позивачем не надано. 

У відповідності до положень ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Згідно положень  ст. . 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Оцінкою досліджених доказів у відповідності до положень чинного законодавства, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди, а саме встановлених достовірними доказами правопорушень чи протиправних дій відповідача, якими порушене право позивача, принижена його честь, гідність.

Таким чином, у відповідності до  ст. ст. 297, 277, 23, 1167 ЦК України, позовні вимоги вважаються недоведеними , такими що не підлягають до задоволення.

На підставі наведенного, ст. ст. 297, 277, 23, 1167 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 208, 209, 212-215, 218, 223, 224-228, 292, 294 ЦПК України, -

вирішив:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до  ОСОБА_2 про захист честі , гідності та відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000 гривень відмовити за недоведеністю позовних вимог.

        Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом  десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Рівненської області через Березнівський районний суд. Особи, які брали участь у  справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

        Головуючий:                             Мельничук Н.В.