АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
3 листопада 2010 року м.Одеса
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Федорової А.Є.,
суддів: Мизи Л.М., Заїкіна А.П.
при секретарі: Непомнящій О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Саратського районного суду Одеської області від 5 серпня 2010 року за позовом Надеждинської сільської ради Саратського району Одеської області до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної у зв’язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу,
В С Т А Н О В И Л А:
У грудні 2009 року Надеждинська сільська рада Саратського району Одеської області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної у зв’язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу.
Позивач зазначав, що наказом завідуючої Надеждинського дошкільного закладу ОСОБА_1 № 41 від 26 серпня 2008 року було звільнено ОСОБА_3 з посади завідуючої господарством на підставі п.3 ст.40 КЗпП України. 24 вересня 2008 року прокурором Саратського району внесено протест на цей наказ як незаконний. 17 березня 2009 року ОСОБА_3 поновлена на роботі і їй виплачено заробітну плату за весь час вимушеного прогулу у розмірі 2802,04 грн.
Посилаючись на те, що відповідачка як службова особа винна в незаконному звільненні працівника, позивач просив задовольнити позов та стягнути з неї шкоду, заподіяну виплатою працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, викликаного незаконним звільненням, а також 1000 грн. - витрати на правову допомогу.
Відповідачка ОСОБА_1 позов визнала частково, в розмірі заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць, з тих підстав, що після незаконного звільнення ОСОБА_3 вона хворіла та знаходилася у відпустці, а з 17 листопада 2008 року була звільнена з посади, і на час її відсутності до поновлення на роботі працівника обов’язки завідуючої Надеждинським ДНЗ виконувала ОСОБА_2
Відповідачка ОСОБА_2 позов не визнала.
Рішенням Саратського районного суду Одеської області від 5 серпня 2010 року позов задоволено.
___________________________________________________________________________
Головуючий у 1 інст. Бучацька А.І. Справа № 22ц-18587/2010
Доповідач Федорова А.Є. Категорія ЦП - 51
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду змінити, стягнути з неї матеріальну шкоду за виплату вимушеного прогулу ОСОБА_4 400 грн., а останню суму стягнути з відповідачки ОСОБА_2, мотивуючи тим, що суд порушив норми матеріального та процесуального права, неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала завідуючою Надеждинського дошкільного закладу і підписала наказ № 41 від 26 серпня 2008 року про звільнення ОСОБА_3 з посади завідуючої господарством за п.3 ст.40 КЗпП України.
24 та 26 вересня 2008 року прокурор Саратського району Одеської області вніс протести на зазначений наказ про звільнення працівника, в яких вимагав скасувати наказ, поновити ОСОБА_3 на посаді та виплатити їй заробітну плату за час вимушеного прогулу. Копію протесту прокурора відповідачка отримала 10 жовтня 2008 року, про що свідчить її власноручний підпис (а.с.7,54)
Наказом № 10 від 17 березня 2009 року ОСОБА_3 було поновлено на роботі з 18 березня 2009 року з нарахуванням та виплатою заробітної плати за весь час вимушеного прогулу.(а.с.25)
Згідно з розрахунково-платіжною відомістю ОСОБА_3 нарахована та виплачена заробітна плата за час вимушеного прогулу у розмірі 2802,04 грн.(а.с.88)
Задовольняючи позов, суд правильно виходив з того, що матеріальну відповідальність за шкоду, завдану виплатою працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, викликаного незаконним звільненням, повинна нести відповідачка, яка незаконно звільнила ОСОБА_3
Такі висновки суду відповідають матеріалам справи та вимогам закону.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.134 КЗпП України службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу несе матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з її вини підприємству,установі, організації.
Пленум Верховного Суду України у п.13 постанови від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» роз’яснив судам, що застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі п.8 ст.134 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов’язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв’язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якими затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі.
Відповідальність у цих випадках настає незалежно від форми вини.
Оскільки відповідачка як керівник установи винна в незаконному звільненні працівника, вона несе повну матеріальну відповідальність за шкоду,заподіяну виплатою працівникові середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу на підставі п.8 ч.1 ст.134 КЗпП України. Межі матеріальної відповідальності ця стаття не встановлює.
Доводи відповідачки про те, що вона не могла виконати протест прокурора і поновити на роботі ОСОБА_3, оскільки з 2 вересня по 27 вересня та з 22 жовтня по 4 листопада 2008 року хворіла, з 29 вересня по 21 жовтня 2008 року знаходилася у відпустці, а з 17 листопада 2008 року була звільнена з посади, не є підставами для зміни рішення суду, оскільки ці обставини не звільняють її від повної матеріальної відповідальності за незаконне звільнення працівника. Суд першої інстанції дав цим доводам правильну оцінку.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правових висновків суду не спростовують.
На підставі ст.88 ЦПК України суд також обґрунтовано стягнув з відповідачки судові витрати на користь держави та витрати позивача на правову допомогу у розмірі 1000 грн., які документально підтверджені.(а.с.111-115)
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд постановив рішення в межах позовних вимог з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його зміни відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Саратського районного суду Одеської області від 5 серпня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий А.Є. Федорова
Судді: Л.М. Миза
ОСОБА_5