Справа № 2- 1000/2010  рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

                 26  жовтня 2010  року                                                               м. Малин

Малинський районний суд Житомирської області в складі :

головуючого – судді Міхненка С.Д.

секретаря      –            Ільніцької С.В.

за участю сторін

  розглянувши у відкритому судовому засіданні  цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства « Малинський дослідно – експериментальний ливарно – механічний завод » м. Малина  про визнання незаконним та скасування наказу № 169к від 14 червня 2010 року « Про звільнення ОСОБА_1.» , поновлення на роботі на посаді слюсаря – ремонтника 5 розряду з 14 червня 2010 року , стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення 10000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та 150 грн. судових витрат, -

ВСТАНОВИВ :

  15 липня 2010 року  позивач звернувся до суду з вимогами до відповідача про визнання незаконним та скасування наказу № 169к від 14 червня 2010 року « Про звільнення ОСОБА_1» , поновлення на роботі на посаді слюсаря – ремонтника 5 розряду з 14 червня 2010 року ,  стягнення 10000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та 150 грн. судових витрат

  Під час розгляду справи збільшив позовні вимоги та додатково просить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

  Пояснив , що згідно наказу № 3-к від 01 лютого 2000 року прийнятий на роботу до відповідача.  

  З 12 листопада 2007 року  і по день звільнення працював  в механічному цеху товариства на посаді слюсаря – ремонтника 5 розряду. Робочий час з 07.30 до 16.30 год.

  У зв’язку з систематичним порушенням відповідачем умов трудового договору, а саме порушення строків виплати заробітної плати, позивач та інші працівники цеху 07 червня 2010 року звернулись до керівника підприємства з заявами про звільнення з роботи за ч.3 ст. 38 КЗпП України. Однак заяви безпідставно не були прийняті та належним чином зареєстровані.

   Керівник товариства повідомив , що підпише лише заяви  про звільнення з роботи  за власним бажанням.

  Тому 08 червня 2010 року позивач та інші працівники товариства близько 08 години прийшли до приміщення прокуратури з метою оскарження дій керівника підприємства щодо невиплати заробітної  плати та відмови у реєстрації заяв про звільнення з роботи.

  В прокуратурі у нього та інших працівників були відібрані пояснення , а після чого ОСОБА_1 близько 12 години прийшов на роботу. Особисто він надавав пояснення в прокуратурі близько 11.20  години  , а до цього чекав поки були відібрані пояснення у інших працівників.

  Вважає, що він звільнений з порушенням трудового законодавства , оскільки , звернувшись в прокуратуру  захищав свої конституційні права.  

  Відповідно до статті 235 КЗпП України його повинні  поновити на роботі та виплати середній заробіток за час вимушеного прогулу.

  Крім того позивачу завдана моральна шкода , яка полягає в тому , що у зв’язку з незаконним звільненням йому були завдані моральні страждання, втрачені нормальні життєві зв’язки,  позивачем прикладалися додаткові зусилля для організації свого життя , було порушено право на працю  передбачене Конституцією України.  Крім того йому відмовляли у прийняті на роботу на інших підприємствах у зв’язку з записом у трудовій книжці про звільнення за п.4 ст. 40 КЗпП.  

 Зазначив, що з наказом про оголошення йому догани від 07 червня 2010 року  він був ознайомлений лише під час розгляду даної справи.  Вважає , що даний наказ та інші документи надані відповідачем до суду  є сфальсифіковані .

 На роботу з ранку 08 червня 2010 року він не вийшов , оскільки був би позбавлений можливості в цей день звернутись до прокурору у зв’язку з забороною виходу за територію підприємства .

 Не заперечив, що після повернення з прокуратури 08 червня 2010 року надавав пояснення з приводу відсутності на роботі.  

 Він не є членом профспілкової організації.

  Відповідач позов не визнав. В судовому засіданні представник відповідача в заперечення позову пояснив, що позивач 03 червня 2010 року та 07 червня 2010 прийшовши на підприємство не приступав до роботи, а тому 07 червня 2010 року за вчинення простою йому було оголошено догану.  Крім того 08 червня 2010 року ОСОБА_1  з 07.30 год. до 12.45 год. був  відсутній на роботі без поважних причин тобто здійснив прогул.

  До прокуратури позивач не викликався , довідка прокуратури Малинського району лише засвідчує  факт перебування там позивача з приводу неприйняття керівництво підприємства документів , а не доводить того,  що позивач перебував в прокуратурі з метою захисту економічних прав.

  Також 09.06.2010 року та 10.06.2010 року позивач продовжував вчиняти простій, що підтверджується наданими доказами. Після безуспішних переговорів керівництва з даним працівником та систематичністю дисциплінарних порушень було прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 з роботи за п.4 ст. 40 КЗпП України .  

   Заслухавши сторони , дослідивши надані докази в межах позовних вимог , суд визнає , що позов   підлягає частковому задоволенню .

 Судом встановлено , що позивач наказом № 3к від 01 лютого 2000 року прийнятий на роботу до відповідача .

 З 12 листопада 2007 року переведений в механічний цех слюсарем – ремонтником п’ятого розряду.

 Відповідно до наказу № 169 к від 14 червня 2010 року звільнений з роботи на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин 08 червня 2010 року з 07.30 год. до 12.45 год.

  Підстави звільнення в наказі зазначені: акт про відсутність на робочому місці , службова записка начальника механічного цеху та пояснення ОСОБА_1

  Згідно п.4 статті 40 КЗпП України , трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом  у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

  В п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 « Про практики розгляду судами трудових спорів»  зазначено , що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

   Однак суд вважає , що відсутність позивача на роботі 08 червня 2010 року в період часу з 07.30 год. до 12.45 год. була обумовлена поважними причинами , зокрема необхідністю захистити свої трудові права , що були порушені відповідачем внаслідок невиплати заробітної плати та відмови у реєстрації заяв про звільнення за порушення умов трудового договору, шляхом звернення до прокуратури району.

   Статтею 2 КЗпП України передбачено , що право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою.

  Згідно ч.5 ст. 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

 З досліджених в судовому засіданні доказів видно , що 07 червня 2010 року позивач та інші працівники товариства звернулись до генерального директора ВАТ « МДЕЗ »  ОСОБА_2 з заявами про звільнення з роботи у зв’язку з систематичним порушеннями трудових прав працівників.

  Отримавши відмову у прийнятті та реєстрації заяв, позивач з працівниками товариства звернулися в прокуратуру Малинського району для захисту своїх конституційних прав. ( арк.с 28-37 ).

  Листом  № 179 від 01.10. 2010 року за підписом прокурора Малинського району на ім’я позивача , повідомляється, що 08 червня 2010 року до прокуратури Малинського району звернулись працівники товариства з приводу непроведення  реєстрації на підприємстві їхніх письмових звернень. Повідомити точну тривалість перебування працівників у прокуратурі району не представляється за можливе ( арк.с. 26 ).  

  Відповідно до листа прокуратура Малинського району   на ім’я позивача та інших працівників повідомлено, що за результатами проведеної перевірки з питань додержання законодавства про працю порушено кримінальну справу відносно директора товариства ОСОБА_2 за ч.1 ст.175 КК України . ( невиплата заробітної плати , стипендій, пенсії чи інших установлених законом виплат). ( арк.с. 8 ).

  В ході проведеною перевірки товариства територіальною державною інспекцією праці виявлені факти виплати заробітної плати з порушенням строків виплати. Станом на 01.06.2010 року заборгованість по виплаті заробітної плати становила 646 тис. грн. ( арк.с. 23 ).

  Дослідивши в сукупності надані докази суд приходить до висновку про незаконність наказу № 169 к  про звільнення позивача , а тому відповідно до вимог статті 235 КЗпП України ОСОБА_1  підлягає поновленню на роботі  з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу .

  Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України « Про оплату праці » та Порядку обчислення середньої заробітної плати , затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100  від 08 лютого 1995 року , виходячи з виплати за останні два місяця роботи , що передують події , з якою пов’язана ця виплата .

 Оскільки позивач у травні 2010 року перебував у відпустці , то середній заробіток розраховується за березень – квітень 2010 року.

  З довідки наданою товариством з якою погоджується і позивач видно , що середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 за відпрацьовані березень  та квітень  місяці 2010 року становила  1634,11 грн., а середньоденна 108,94  грн.

  Кількості робочих днів з 14 червня 2010 року по день ухвалення рішення становить 92 дня , а тому середній заробіток за час вимушеного прогулу складає -  92 д. х 108,94 грн.  = 10022,48 грн.

  Відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівникові провадиться у разі , якщо порушення його законних прав  призвело до моральних страждань , втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

  Суд визнає , що внаслідок незаконних дій відповідача позивачу була завдана моральна шкода , яка полягає в тому, що порушені права у сфері трудових відносин , що призвело до душевних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків та вимагає від нього додаткових зусиль для відновлення організації свого життя. .

  Суд вважає , що для часткової компенсації заподіяної моральної шкоди достатній її розмір - 1000 грн.

 Вимоги про скасування наказу задоволенню не підлягають, оскільки суд визнав звільнення незаконним, поновлює позивача на роботі та стягує середній заробіток за час вимушеного прогулу,  а подальше  скасування наказу здійснюється органом що його видав.

 З відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 270 грн.

 З відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 110,22 грн.

 Виконання рішення про поновлення на роботі позивача та виплати заробітної плати за один місяць в розмірі 1634 грн. підлягає негайному виконанню.

  На підставі викладеного керуючись статтями  233,235,237 -1,  КЗпП України , статтями 3,10,11,60,  88, 213,214, 215,367  Цивільного процесуального Кодексу України , -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково .

Визнати незаконним наказ № 169 к від 14 червня 2010 року « Про звільнення ОСОБА_1»

Поновити ОСОБА_1  на роботі на посаді слюсаря – ремонтника 5 розряду механічного цеху ВАТ « Малинський дослідно –експериментальний ливарно – механічний завод » з 14 червня 2010 року

Стягнути з ВАТ «Малинський дослідно – експериментальний ливарно – механічний завод » на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі – 10022,48 грн.

Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів.

Стягнути з ВАТ «Малинський дослідно – експериментальний ливарно – механічний завод » на користь  ОСОБА_1  в рахунок відшкодування моральної шкоди 1000 грн.

Стягнути з ВАТ «Малинський дослідно – експериментальний ливарно – механічний завод » на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 270 грн.

Стягнути з ВАТ «Малинський дослідно – експериментальний ливарно – механічний завод » на користь держави судовий збір в розмірі 110,22 грн.  

В решті позову відмовити за безпідставністю.

  Виконання рішення про поновлення на роботі позивача та виплати заробітної плати за один місяць в розмірі 1634  грн. підлягає негайному виконанню.

   На рішення суду може бути подана апеляційна скарга  до апеляційного суду Житомирської області через Малинський районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

   Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.

Головуючий