Справа № 2- 1033/10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2010 року Шевченківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого - судді Едера П.Т.
з участю прокурора Майорчака В.М.
при секретарі Юрчишин О.В. Безанюк Т.С., Пікулик Л.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівське будівельне управління», третя особа Міністерство оборони України про стягнення боргу, -
у с т а н о в и в:
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівське будівельне управління» про стягнення боргу.
Свої позовні вимоги позивач аргументує тим, що Відповідно до укладених договорів безвідсоткової зворотної фінансової допомоги між ним та Державним підприємством Міністерства оборони України «Львівське будівельне правління», за період з 05.12.2006р. по 21.11.2009р. ним, ОСОБА_1 була надана ДП МОУ «ЛБУ» безвідсоткова зворотна фінансова допомога в розмірі - 455504,00 (чотириста п'ятдестят п'ять тисяч п'ятсот чотири грн. 00 коп.). Факт надання безвідсоткової зворотної фінансової допомоги підтверджується актом звірки по журналу проводок на 21.11.2009 р. за період з 05.12.2006р. по 21.11.2009р. та прибутковими касовими ордерами. Заборгованість на 21.11,2009р. на користь ОСОБА_1, як він зазначає, складає - 455504.00 ( чотириста п'ятдесят п'ять тисяч п'ятсот чотири гон 00 коп). Останній термін повернення цієї суми, згідно п. 6.2 даних договорів - 30.12.2009 р.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали повністю. Надали пояснення аналогічні викладеному в позовній заяві. Позивач подав уточнення до позову, згідно якого зменшив розмір позовних вимог до суми 448414,00 грн. (чотириста сорок вісім тисяч чотириста чотирнадцять гривень, 00 копійок), оскільки відповідач повернув частину коштів в сумі 7090,00 грн., що підтверджується, як зазначає позивач, видатковими касовими ордерами. Згодом представник позивача подав уточнення до позовної заяви, відповідно до котрих збільшив розмір позовних вимог до суми 473086,66 грн. (чотириста сімдесят три тисячі вісімдесят шість гривень, 66 копійок), обґрунтовуючи тим, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних під простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином на думку представника позивача розмір індексу інфляції за період з 01.01.2010 року по 05.08.2010 року прострочення, які відповідач в силу Закону та договорів зобов'язаний сплатити позивачу становить 14 854,93 грн. ( чотирнадцять тисяч вісімсот п’ятдесят чотири гривні, 93 копійки). А розрахунок трьох процентів річних від простроченої суми становить 7997,69 грн. ( сім тисяч дев’ятсот дев’яносто сім гривень, 69 копійок).
Просили позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача Корчинський Б.П. позовні вимоги ОСОБА_1 визнав, повністю підтвердив факти та обставини викладені позивачем в позовній заяві та поясненнях судові, подав заяву про визнання позову відповідачем, котра підписана та завірена керівником ДП МОУ «Львівське будівельне управління» Бусуйком В.В. просив позов задовольнити повністю.
Представник третьої особи - Міністерства оборони України, Порайко А.М. заперечив проти позовних вимог вважаючи їх безпідставними. В обґрунтування своїх заперечень пояснив, що позивач у справі не вправі був укладати договори безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, а відтак не мав належного обсягу цивільної дієздатності. Договори про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, на які посилається Позивач як на підставу своїх вимог, на думку представника третьої особи є нікчемними. Вважає, що позивачу необхідно звернутися до суду з позовом про застосування наслідків нікчемного правочину, а не про стягнення заборгованості за договорами про, що подав суду письмові заперечення.
Представник військової прокуратури Львівського гарнізону, старший помічник військового прокурора Майорчак В.М., котрий на підставі ст. 45 ЦПК України вступив у справу на стороні відповідача, проти заявлених позовних вимог ОСОБА_1 заперечив, в зв’язку з тим, що на його думку такі є безпідставними. Просив відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, представника третьої особи та представника прокуратури, з’ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов є безпідставний та таким, що не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Відповідно до п. 1.22.2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" надання коштів у позику відноситься до фінансових послуг.
Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" передбачено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 цього ж Закону фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності.
Як визначено пунктом 1 ч. 1 ст. 1 цього ж Закону, фінансова установа - це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру у порядку, встановленому законом. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг.
Відповідно до ч. 4 ст. 5 цього ж Закону можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно - правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції.
Згідно листа Державної податкової адміністрацій від 07.07.03 № 5966/6/15-1316, таким державним органом на сьогодні є Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України, створена відповідно до Указу Президента України від 11 грудня 2002 р. № 1153/2002, що є спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг, якій доручено забезпечити прийняття актів, необхідних для реалізації згаданого Закону.
Відповідно до ч. 2 листа Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 14 березня 2008 р. №2944/11-11 фінансові послуги, згідно з частиною першою статті 5 Закону, надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності.
Згідно з ч. 1 розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 31 березня 2006 р. № 5555 юридичні особи - суб'єкти господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, надають фінансові послуги з надання коштів у позику (крім на умовах фінансового кредиту) відповідно до вимог цивільного законодавства та з урахуванням вимог законодавства України щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.
Отже, законодавством України передбачено можливість надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги (послуги, позики) лише фінансовими установами, а у вичерпних випадках - організаціями (юридичними особами та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності. В жодному разі позикодавцем не може виступати фізична особа.
Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України нікчемний правочин - це правочин, недійсність якого прямо встановлена законом.
Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, частинами 1, 2, 3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.
Таким чином суд приходить до висновку, що договори про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, є нікчемними.
Позивач у справі не вправі був укладати договори безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, оскільки не мав належного обсягу цивільної дієздатності а відтак, позивачем порушено ч. 2 ст. 203 ЦК України, і це є підставою недійсності правочину в силу ч. 1 ст. 215 ЦК України.
Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 22, 203, 215, 525, 526,1046 ЦК України, Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. ст. 1, 3, 15, 60, 107, 208, 209, 212, 215 ЦПК України, суд, -
в и р і ш и в:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівське будівельне управління», третя особа Міністерство оборони України про стягнення боргу відмовити за безпідставністю позовних вимог.
Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м. Львова шляхом подання в десятиденний термін з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя Едер П.Т.