РІШЕННЯ

                      ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

                                        Справа № 2-511/2010 рік

    22 листопада  2010  року Малинський районний суд Житомирської області в складі

        головуючої судді             Збицької К.Д.

        з участю секретаря             Даниленко Л.Г.,

        представника позивачки         ОСОБА_1,

        представника відповідача         ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в залі суду в місті Малині цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про   визнання будинку спільною власністю подружжя, -

                          встановив :

позивачка  звернулася до суду з позовом  про визнання за нею права на спільну сумісну власність подружжя, а саме 34/40 частини будинку, яка належить відповідачеві та знаходиться в АДРЕСА_1. У обгрунтування своїх вимог посилається на те, що під час шлюбу з нею в будинку зроблено капітальний ремонт, а саме: будинок газифіковано та перероблено систему опалення; вона проводила оплату за газ та електроенергію;  побудовано криницю, встановлено автономну насосну станцію;  замінені всі вікна на пластикові; демонтовано стару піч,  приміщення котельні переобладнане під ванну кімнату з холодним та гарячим водозабезпеченням; утеплено стіни, стелю; проведені штукатурно-малярні і оздоблювальні роботи; встановлено систему супутникового телебачення; проведено електропроводку, замінені електровимикачі і розетки, електролічильник та люстри; побудовано гараж; зрізані старі дерева, закуплені та висаджені молоді дерева й квіти, що збільшило вартість будинку більш як в 11 разів.

    У судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позов з підстав, зазначених у позовній заяві, посилаючись на те, що позивачка протягом 27 років проживала в зазначеному будинку, вклала значні кошти в поліпшення його стану.

    Відповідач та його представник позов не визнали, оскільки будинок належить на праві власності відповідачу. Вважають, що проведені під час шлюбу поточні ремонти не можуть суттєво вплинути на його вартість.

    З’ясувавши обставини справи та перевіривши наданими доказами, суд визнає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

    Судом встановлено, що сторони перебували в шлюбі з 23 жовтня 1983 року по 13 липня 2010 року.

    До укладення ними шлюбу жилий будинок по вулиці Чкалова в місті Малині належав батькам відповідача – подружжю ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

    Згідно ч.1 ст.57 Сімейного кодексу України   особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;  2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.  

    Відповідач ОСОБА_4 набув право власності на ј частину спірного будинку після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 21 серпня 1982 року (а.с.33); право власності на 9/20 частин будинку на підставі договору дарування від 04 листопада 1982 року, укладеного між його батьком ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (а.с.34);  на 6/40 частин будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 16 квітня 2009 року після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_5 (а.с.36,37).

     Згідно статті   62 Сімейного кодексу України,   якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у його вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду суб’єктом спільної сумісної власності подружжя.

    Підставою для цього є спільні грошові і (або) трудові затрати дружини та чоловіка або затрати другого з подружжя. Розмір частки другого  з подружжя у спільній сумісній власності у такому разі визначається залежно від її  (його) вкладу. Для виникнення права спільної сумісної власності майно, належне одному із подружжя, має істотно збільшитися у своїй вартості.

     Позивачка посилається на проведення під час шлюбу  ремонтних робіт належної позивачеві частини будинку - заміну вікон на металопластикові, ремонт коридору, ванної кімнати, проведення каналізації та ін. У обгрунтування своїх вимог надала квитанції та фіскальні чеки на суму 9096,51грн. (а.с.14-20), з яких 219 грн. оплата за використаний газ (а.с.19).

    Сторони визнали, що ці кошти були спільними коштами подружжя.

    Відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

    Факт проведення силами сторін ремонту у будинку за АДРЕСА_1 підтвердили допитані судом свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які кілька років тому оббивали вагонкою коридор, утепляли зовні стіни ванної кімнати,  міняли сантехніку, електричні розетки, підключали люстру, міняли каналізаційні труби. Вартість проведених ними робіт жоден з них не назвав та документально не підтвердив.

    Опитані судом свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 засвідчили, що сторонами у справі проводився поточний ремонт. Будь-яких прибудов, перепланування, переобладнання не проводилось.

    Згідно з положеннями ч.3 ст.10, ч.1 ст.60  ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

    Суд визнає, що позивачка не надала доказів в підтвердження того, що належна відповідачу частина будинку істотно збільшилася у її вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат подружжя або її особистого вкладу.

    Надані докази свідчать про те, що в будинку проводились поточні ремонтні роботи.

    За наведених обставин суд не вбачає підстав для визнання належної відповідачеві частини будинку спільною сумісною власністю подружжя.

        Керуючись ст.ст.10,11,60,176,212,213,215 Цивільно-процесуального кодексу України,             України, на підставі ст.ст. 57 ч.1, 60, 62 Сімейного кодексу України, -

                        вирішив :

    відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про   визнання будинку спільною сумісною власністю подружжя за безпідставністю.

      Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Житомирської області через Малинський районний суд.

     Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.        

    Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання   апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання   апеляційної скарги рішення набирає законної сили     після розгляду справи апеляційним судом, якщо воно не буде скасоване.    

    Головуюча