Справа № 2-а-865/10/0603
Постанова
Іменем України
07 жовтня 2010 року Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі судді Вдовиченко Т.М., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Бердичеві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УДАІ УМС України в Київській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення ,-
В с т а н о в и в :
В липні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 30.06.2010 року інспектор ДПС Києво – Святошинського взводу ДПС при УДАІ ГУМВС України в Київській області виніс постанову серії АІ № 303321 від 30.06. 2010 року, якою визнав його винним у порушенні Правил дорожнього руху, а саме в тому, що 30.06.2010 року о 08 годині 20 хвилин на 30 км а/д Київ – Чоп, в с. Гурівщина, він, керуючи автомобілем Хундай д.н. НОМЕР_1, порушив п. 12.4 ПДР України, рухався зі швидкістю 92 км/год., перевищив швидкість на 32 км/год. Керуючись ч.1 ст. 122 КпАП України наклав штраф в розмірі 260 гривень.
Вважає, що накладене на нього стягнення є необґрунтованим, оскільки ніякого порушення він не скоював, він завжди дотримується правил дорожнього руху. Швидкість вимірювалася приладом « Беркут», але цей прилад не зафіксував ні номер машини, ні час скоєння правопорушення. Вказав, що рухався в щільному потоці автотранспорту зі швидкістю 60 км/год., а тому прибор показав не його швидкість. Крім того при розгляді справи про накладення стягнення грубо були порушені його права, передбачені ст. 268 КпАП України, які виразились в тому, що йому не дали права мати адвоката, хоча він цього вимагав. При складанні протоколу заявляв, що пояснення буде давати в процесі розгляду справи, однак це було розцінено інспектором ДПС як не бажання визнати вину, тому більше пояснень у нього ніхто не відбирав, хоча він мав намір з участю адвоката довести свою невинуватість.
В зв’язку з чим просить суд скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АІ № 303321 від 30 червня 2010 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КпАП України та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 260 гривень.
В судове засідання позивач не з»явився, натомість на адресу суду надав клопотання, в якому відповідно до вимог ч.4 ст. 122 КАС України просить справу розглядати за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі .
Відповідач в судове засідання також не з»явився, від представника відповідача на адресу суду надійшло письмове заперечення, в якому вказав, що з позовом не погоджується оскільки посилання позивача на те, що працівники ДАІ не мають права складати протокол про адміністративне правопорушення та виносити постанову по справі про адміністративне правопорушення є необґрунтованими, так як в ст. 255 КУпАП, чітко вказано, що протокол про адміністративне правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів внутрішніх справ. Інспектор ДПС Тантанюк К.Г. має спеціальне звання та склав заліки по допуску до роботи з вимірювальними пристроями.
Вказали, що правопорушення було виявлено за допомогою вимірювача швидкості « Беркут» № 0603159, який пройшов державну повірку робочого засобу вимірювальної техніки та має відповідне свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Зазначили, що посилання позивача на невиконання працівниками ДПС Наказу № 1111 від 13.11.2006 року є застарілими, оскільки зазначений наказ втратив чинність, також заявили клопотання про розгляд справи у їхньої відсутності.
Згідно до ч.4 ст. 122 КУпАП особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за ї відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
У відповідності з ч.1 ст. 41 КАС України , в разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі ( у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, позов обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення у повному обсязі.
Судом встановлено, що водій ОСОБА_1 30 червня 2010 року о 08 годині 20 хвилин на 30 км а/д Київ – Чоп, керував автомобілем та був зупинений працівниками ДПС. Після зупинки інспектор ДПС пояснив позивачу, що він порушив Правила дорожнього руху України оскільки в зоні дії дорожнього знаку 5.45 рухався зі швидкістю 92 км/год., перевищивши швидкість руху на 32 км/год. За фактом вчинення адміністративного правопорушення інспектором ДПС складено протокол серії АІ № 337460 про адміністративне правопорушення відносно водія ОСОБА_1 та винесена постанова серії АІ № 303321 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КпАП України і накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 260 гривень ( а.с. 3- 4).
Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право : знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання ; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи , виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження, оскаржити постанову по справі.
Як вбачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення в графі « пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення» позивачем зазначено « не согласен, прошу расмотреть вопрос в присутствии адвоката».
Відповідно до письмових заперечень відповідача, вони посилаються на те, що позивач оспорює постанову в справі про адміністративне правопорушення з тих підстав, що інспектор ДПС не мав повноважень на складення протоколу та винесення постанови в справі про адміністративне правопорушення, також вказали , що позивач посилається на невиконання працівниками ДПС Наказу № 1111 від 13.11.2006 року, і зазначили, що даний наказ є вже застарілим і це викликає у них сумнів у щирості позивача під час написання ним адміністративного позову та незнання чинного законодавства, що не позбавляє від відповідальності.
Однак, згідно поданої позовної заяви а судом достовірно встановлено, що позивач не згоден із винесеною постановою в справі про адміністративне правопорушення з підстав того, що він взагалі не перевищував швидкість руху, посилання на те, що інспектор ДПС не мав право складати протокол та виносити оскаржувану ним постанову в змісті позовної заяви взагалі відсутні, що дає підстави суду вважати, що при написанні даного заперечення відповідачем не уважно вивчені надіслані йому матеріали адміністративного позову.
Згідно ст. 251 КпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган( посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності , потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису , які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У відповідності до ст. 280 КУпАП орган ( посадова особа) при розгляді справи про адміністративне праворушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності , чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Враховуючи те, що відповідачем не надано суду жодних належних доказів про те, що посадовою особою – інспектором ДПС Києво – Святошинського взводу при УДАІ ГУМВС України в Київській області були виконані вимоги ст. 268 КУпАП і позивачу надали можливість під час розгляду справи скористуватися послугами захисника, як він того вимагав, в той час коли відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову , суд вважає за необхідне скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АІ № 303321 від 30.05.2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 260 гривень, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити .
Керуючись ст. ст. 2,6, 11,17, 69 – 71, 86,104 , ч. 4 ст. 122, 158-163, 167, 171-2 КАС України, ст. ст. 9,222, 251, 256, 258,280, 283, 287-289,293 КпАП України, суд,-
П о с т а н о в и в :
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Постанову в справі про адміністративне правопорушення серії АІ № 303321 від 30 червня 2010 року, винесену інспектором ДПС Києво – Святошинського взводу при УДАІ ГУМВС України в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КпАП України і накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 260 гривень скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити .
Постанова Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий