Справа №2-8420
2010р.
У Х В А Л А
про відмову у відкритті провадження у справі,
так як не підлягає розгляду в судах в порядку цивільного судочинства
08 листопада 2010 року м. Свердловськ
Суддя Свердловського міського суду Луганської області Логвіна Л.С., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області про визнання права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до Свердловського міського суду Луганської області з дійсною позовною заявою до відповідача про визнання права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння, в обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивач є приватними підприємцем з 25.11.2004 року. Одним з видів здійснюваної позивачем діяльності є роздрібна торгівля товарами народного споживання. 22.06.2010 року працівниками відділу прикордонної служби «Бірюкова» та ДПІ у м. Свердловську Луганської області були незаконно вилучені належні позивачу товарно-матеріалі цінності, а саме шкарпетки чоловічі та жіночі у кількості 25494 пар. Товарно-матеріальні цінності були вилучені у відсутність позивача, які знаходились у автомобілі Ford-Transit, реєстраційний номер НОМЕР_1, належному на праві власності ОСОБА_2, який 21.06.2010 року разом з ОСОБА_3, знаходився у селі Бірюкова м. Свердловська Луганської області. Вилучені працівниками податкової міліції товарно-матеріальні цінності не мали ознак безхазяйного майна відповідно до вимог ст. 335 ЦК України ті п. 2 розділу №1 «Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України під час роботи з безхазяйними речами та майном, що переходить у власність держави», затверджених наказом ДПА України №482 від 21.07.2008 року, оскільки речі були ввірені позивачем ОСОБА_2 для перевезення і знаходились у автомобілі останнього, про що було відомо працівникам податкової міліції на момент вилучення цих речей у ОСОБА_2 Ці факти свідчать про відсутність у відповідача підстав для вилучення та оформлення документів щодо визнання безхазяйними зазначених товарно-матеріальних цінностей, з наступною їх передачею на зберігання в комерційну структуру: ТОВ «Тріо-броке» (митні склади, 745 км траси Харків-Ростов-на-Дону). Вилучені товарно-матеріальні цінності були поставлені ДПІ у м. Свердловську луганської області на облік, як безхазяйні речі 25.06.2010 року. 25.06.2010 року позивач звернувся із заявою з проханням повідомити про місцезнаходження його майна у відділ ДПІ у м. Свердловську Луганської області. 09.07.2010 року листом, без зазначення дати, ВПМ ДПІ у м. Свердловську Луганської області було повідомлено, що вилучені речі передані ВПМ ДПІ у м. Свердловську Луганської області у відділ виявлення і розпорядження безхазяйним майном ДПІ у м. Свердловську Луганської області для постановки на облік як безхазяйного майна та подальшого ухвалення рішення відповідно до чинного законодавства України. 13.07.2010 року позивач звернувся із заявою на ім’я начальника ДПІ у м. Свердловську Луганської області з проханням повернути йому вилучені 16.06.2010 року працівниками податкової міліції товарно-матеріальні цінності, та надав документи, як і підтверджують право власності на зазначені речі. 28.07.2010 року позивач повторно звернувся із заявою до ДПІ у м. Свердловську Луганської області, до якої додав накладні на вилучені товарно-матеріальні цінності №3 від 20.01.2010 року, №6 від 25.01.2010 року, №6 від 09.02.2010 року, №10 від 17.02.2010 року, №12 від 25.03.2010 року, №17 від 15.04.2010 року, №24 від 05.05.2010 року, №26 від 14.06.2010 року. Проте до теперішнього часу вилучені речі ОСОБА_1 не повернені, що порушує йог оправо власності та є порушенням положень п.3 розділу № VІІІ вищезазначених методичних рекомендацій, затверджених наказом ДПА України №482 від 21.07.2008 року, згідно яких повернення майна проводиться протягом одного місяця з моменту реєстрації заяви. Діями працівників ДПІ у м. Свердловську Луганської області порушено гарантоване ст. 41 Конституції України право ОСОБА_1 володіти, користуватися і розпоряджатися соєю власністю. Згідно положень абзацу 4 цієї статті, ніхто не може протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Згідно ч. 2 ст. 318 ЦК України усі суб’єкти права власності є рівними перед законом. Статтею 335 ЦК України передбачено, що безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий. Безхазяйні рухомі речі можуть набуватися у власність за набувальною давністю, крім випадків, встановлених статтями 336, 338,341 та 343 цього Кодексу. Згідно ст. 337 ЦК України особа, яка знайшла загублену річ, зобов’язана негайно повідомити про це особу, яка її загубила, або власника речі і повернути знайдену річ цій особі. Особа, яка знайшла загублену річ у приміщенні або транспортному засобі, зобов’язана передати її особі, яка представляє володільця цього приміщення чи транспортного засобу. Особа, якій передана знахідка, набуває права та обов’язку особи, яка знайшла загублену річ. Тобто, згідно вказаної правової норми, навіть якщо власник не був відомий, а у даному випадку були невідомі тільки прізвище та по батькові власника, товарно0матеріальні цінності позивача, які знаходилися у автомобілі Ford-Transit, реєстраційний номер НОМЕР_1, належному на праві власності ОСОБА_2, а не вилучені у нього працівниками ДПІ у м. Свердловську Луганської області. Згідно ст. 338 ЦК України особа, яка знайшла загублену річ, набуває право власності на неї після спливу шести місяців з моменту заявлення про знахідку міліції або органів місцевого самоврядування, якщо не буде встановлено власника або іншу особу, яка має право вимагати повернення загубленої речі, власник або інша особа, яка має право вимагати повернення загубленої речі, не заявить про своє право на річ особі, яка її знайшла, міліції або органові місцевого самоврядування. Статтею 392 ЦК України передбачено право власника майна пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою. Згідно ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Позивач просить суд постановити рішення, яким визнати за ним право власності на шкарпетки чоловічі та жіночі у кількості 25494 пар, які були вилучені 22.06.2010 року працівниками ДПІ у м. Свердловську Луганської області, витребувати на користь позивача шкарпетки чоловічі та жіночі у кількості 25494 пар від ДПІ у м. Свердловську Луганської області та стягнути з відповідача на його користь судові витрати у розмірі 621 грн.
Однак, Свердловський міський суд Луганської області не може прийняти позовну заяву до провадження з наступних підстав.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно до п. 1, п.3 ч. 1 ст. 15 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності. Угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною.
Категорії спорів, справи за якими підвідомчі господарським судам, визначені у ст. 12 ГПК України.
Із матеріалів справи убачається, що відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, ОСОБА_1 є фізичною особою - підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набув статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Позивач звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області , яка є юридичною особою. Таким чином, розгляд даної справи, згідно з вимогами ст. 15 ЦПК України і ст. 12 ГПК України відноситься до компетенції господарського суду, а не суду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах в порядку цивільного судочинства.
Виходячи з наведеного, керуючись п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України,суддя,-
УХВАЛИВ:
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі за його позовом до Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області про визнання права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння.
Роз’яснити ОСОБА_1 право звернення з вищевказаним позовом до Луганського господарського суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку на оскарження.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Луганської області через Свердловський міський суд Луганської області шляхом подачі протягом 5 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції з дня її проголошення . У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
СУДДЯ ЛОГВІНА Л.С.