Справа № 2-а-186/10

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    12 листопада 2010 року суддя Троїцького районного суду Луганської області Бондаренко Л.І., розглянувши в порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Троїцькому районі про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -

ВСТАНОВИВ:

          02 листопада 2010 року позивач звернулась до суду з позовом, в якому зазначила, що має правовий статус «Дитини війни», відповідачем позивачу не виплачувалося підвищення до пенсії, передбачене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

            Позивач просить суд поновити строк звернення до адміністративного суду, зобов'язати відповідача виплатити щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, за 2006-2007 роки та 6 місяців 2008 року.

Позивач в судове засідання не з'явився, про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином, згідно наданої до суду заяви просить розглянути дану справу без її участі.            

            Відповідач свого представника у судове засідання не направив, надав суду письмові заперечення проти позову з проханням справу розглянути  без його представника. У своїх запереченнях проти позову посилається на те, що його дії є правомірними, оскільки вони здійснені на підставі Постанови КМ України № 530 від 28.05.2008 р.

            Відповідно до вимог ч.3 ст. 122 КАС України судовий розгляд здійснюється в порядку письмового провадження без участі сторін.

           Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

           Згідно з відповідним посвідченням серії НОМЕР_1, позивач має статус «дитини війни».

           Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

            Згідно рішення Конституційного Суду України від 19 липня 2007 року № 6-рп/2007 по справі № 1-29/2007, визнані неконституційними положення статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»

             Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу 2 «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 28.12.2007 року, щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.

            Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що у позивача тільки з 09 липня 2007 року та відповідно з 22.05.2008 року виникло право звернення до суду за перерахуванням та виплатою доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни.

            Згідно статті 28 Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіка 25, а у жінки-20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

            Статтею 147 Конституції України передбачено, що єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України. Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

            Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

           Наведене свідчить, що відповідач повинен був здійснювати нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії після винесення Конституційним Судом України рішення від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.

             При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод. Також, згідно ч.2 ст. 3 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» визначено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

            Проте, абзацом першим пункту 8 постанови КМУ від 28.05.2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» встановлено, що підвищення пенсії дітям війни проводиться у таких розмірах: зокрема, з 01 жовтня 2008 року -49 грн.80 коп. У такому розмірі відповідач здійснював виплату підвищення до пенсії дітям війни протягом 2009 року, не зважаючи на те, що відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається та діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні їй відповідати.

           Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України  передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод. Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії дитині війни застосуванню підлягають ст.6 ЗУ «Про  соціальний захист дітей війни», а не постанова КМУ № 530, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.  

           Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно з Законом України  «Про  соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком. Суд вважає, що розрахунок заявлених сум необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» , оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено. Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Законом України  «Про державний бюджет України на 2009 рік» установлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних та демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.

З огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативними актами суд вважає, що відповідач протягом 2009 року та в 2010 році повинен був нараховувати та провадити виплату щомісячної соціальної допомоги позивачу згідно Закону України  «Про  соціальний захист дітей війни», а не постанови КМУ № 530 від 28.05.2008 року, які істотно звужують обсяг установлених законом прав позивача.

Відповідно до ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Відповідно до ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється строк шість місяців, який обчислюється з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач звернулась до суду з позовом про захист своїх прав 02.11.2010 року, враховуючи час звернення позивача до Троїцького районного суду Луганської області, який діє як адміністративний суд, за захистом свого порушеного права та заявлений позивачем період, суд вважає, що доводи позивача про задоволення позовних вимог не заслуговують на увагу, останнім не було наведено поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду.

На підставі ст.ст.1, 3, 17, 43, 48, 53, 55, ч.1ст.85, п.19 ч.1 ст.92, 64 Конституції України, ч.1 ст.6 Закону України  «Про  соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», рішення Конституційного Суду України від 19 липня 2007 року № 6-рп/2007, рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, керуючись ст.ст. 11, 69-71, 122, 160, 162 п.1 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

     У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до УПФУ в Троїцькому районі Луганської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни – відмовити за необґрунтованістю.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення постанови, протягом 10 днів з дня отримання копії постанови до Донецького апеляційного адміністративного суду через Троїцький районний суд Луганської області.

                                     Суддя: