Справа № 2-151/10р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

16 березня 2010р. Вовчанський районний суд Харківської області в складі: головуючого судді- Божко В.Н.,  при секретарі - Кальницька Н.М.

Розглянувши у судовому засіданні в м.Вовчанськ справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданих при ДТП,  

В С Т А Н О В И В:

14.05.2009р. о 16 годині на вул. Привокзальній м.Вовчанська сталося ДТП з участю потерпілої ОСОБА_1 та водія автомобіля НОМЕР_1 ОСОБА_3, в наслідок чого вона отримала тілесні ушкодження і була доставлена до Вовчанської ЦРЛ.

Враховуючи, що винний в ДТП є - ОСОБА_3.,  позивач просить суд стягнути з нього матеріальні збитки та моральну шкоду, а саме: 2674гр. матеріальної – витрати на лікування та пошкоджений велосипед і кофту., 5000гр. моральної  шкоди.

Відповідач позов визнав частково.

Заслухавши думку сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Матеріальні збитки, їх вартість підтверджені документально, а саме товарними чеками по сплаті їх вартості, за винятком благодійного внеску, що позивач здійснив на добровільних засадах.

Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди, суд враховує тяжкість тілесних ушкоджень, термін лікування, наслідки.

На підставі ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній  особі    неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно ст.1187 ЦК України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Та обставина, що винним в ДТП є ОСОБА_3 підтверджена постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 22 травня 2009р.

Тяжкість тілесних ушкоджень у ОСОБА_1 актом судово-медичного дослідження №103-ВЛ / 09.  

Керуючись ст.1166,1167.1187 ЦК України, ст.10, 11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 2624,55 гр. матеріального збитку та 500 гр. моральної шкоди, а також судові витрати в розмірі 721 гр. ( по сплаті держмита -301грн.,  інформаційно-технічне забезпечення-120 гр., правова допомога -300 гр.) а разом  4566,55 гр.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20-днів апеляційної скарги.

Головуючий суддя                                   Божко В.М.    

Справа № 2-942/2010

Р І Ш Е Н Н Я   

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ   

17  лютого 2010 року

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі :  

головуючого                        Ромазана В.В.

за участю секретаря             Василечко І.Я.

захисника                ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на те, 04 серпня 2009 року він керував автомобілем "Фольксваген Кадді", д.н.з. НОМЕР_1, яким привіз малолітню дочку у лікарню, що по вул. Сахарова в м. Тернополі. Оскільки, на стоянці не було вільного місця, він припаркував свій автомобіль поблизу магазину, який будується. До нього звернувся чоловік з будови та наказав забрати автомобіль. Пояснивши, що це ненадовго, ОСОБА_2 попрямував до лікарні, а цей чоловік, як виявилось пізніше - ОСОБА_3, підійшовши до його автомобіля, копнув ногою колесо та вдарив рукою по даху. В результаті нанесеного удару, на даху автомобіля утворилась вм'ятина та тріснула фарба. Для того, щоб усунути механічні ушкодження автомобіля, позивачем було проведено ремонт, на який затрачено кошти в сумі 3 630 грн.

Просить стягнути з відповідача в його користь матеріальні збитки в розмірі 3 630 грн., затрачені на ремонт автомобіля, 3 000 грн. завданої моральної шкоди, а також сплачений судовий збір в розмірі 51 грн., 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ, а також витрати на правову допомогу в розмірі 1 000 грн.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та проти їх задоволення заперечив. Суду пояснив, що його дії пов»язані з пошкодженням автомобіля позивача були пов»язані із тим, що позивач образив його після того, які він йому повідомив про необхідність забрати припаркований ним автомобіль, оскільки він перешкоджав у доступі доставки будівельних матеріалів до магазину. Внаслідок чого, він вдарив кулаком по даху його автомобіля. Щодо відшкодування моральної шкоди у позові просить відмовити.  

Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив

Згідно тимчасового реєстраційного талону, виданого 14.11.2008 р., ОСОБА_2 є власником автомобіля марки "Фольксваген Кадді", д.н.з. НОМЕР_1.

04 серпня 2009 року ОСОБА_2 приїхав на своєму автомобілі марки «Фолькваген Кадді» на вул. Сахарова в м. Тернополі, припаркувавши його біля магазину, який будується.  

Відповідач ОСОБА_3 через конфлікт, який виник між сторонами внаслідок удару  пошкодив зазначений транспортний засіб.  

Допитані в судовому засідання свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 суду підтвердили, що під час конфлікту який виник між позивачем та відповідачем, ОСОБА_3 рукою пошкодив автомобіль, належний ОСОБА_2

Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як встановлено із акту виконаних робіт від 03.09.2009 року, приватним підприємцем ОСОБА_6 проведено ремонт автомобіля марки "Фольксваген", д.н.з. НОМЕР_1. на суму 3 630 грн.  

Аналізуючи вищенаведені обставини, суд приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають до часткового задоволення в частині стягнення в його користь вартості проведеного ремонту автомобіля в сумі 3 630 грн.

Крім того, на підставі ч.1 ст.88 ЦПК України, слід стягнути із відповідача в користь ОСОБА_2 понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що позивачем не представлено достатніх доказів про заподіяння йому моральних страждань внаслідок неправомірних дій відповідача, а тому в цій частині позову слід відмовити.  

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 84, 88, 213, 214, 215  ЦПК України, ст. 1166, 1192 суд, -  

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 3 630 (три тисячі шістсот тридцять) грн. 00 коп. заподіяної йому матеріальної шкоди, 51(п"ятдесят одну) грн. 00 коп. судового збору, 120 (сто двадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ, сплачених позивачем при зверненні із позовом в суд та 500 (п»ятсот) грн. 00 коп. затрачених позивачем на правову допомогу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Заява про апеляційне оскарження подається Апеляційному суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга - протягом 20 днів після подання апеляційної заяви або без попереднього подання апеляційної заяви в строк встановлений для подання такої заяви.  

ГОЛОВУЮЧИЙ                                                                               В.В.РОМАЗАН  

Справа № 2-191   

2010 р.   

РІШЕННЯ   

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ   

20 квітня 2010 року  Татарбунарський районний суд Одеської області в складі:   

головуючого – судді                        Приймак Г.І.   

при секретарі                              Герман В.Ф.

адвоката (ов)                        

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м    .    Татарбунари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальних та моральних збитків,   

В С Т А Н О В И В:   

Позивач звернувся в суд з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення матеріальних та моральних збитків, посилаючись на слідуючі обставини.   

22 березня 2009 року приблизно о 11 год.20 хв. позивач під'їхав до ринку в місті Татарбунари Одеської області на своєму автомобілі марки “Мітцубісі”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, та зупинився позаду автомобіля марки ВАЗ-2106, залишив свій автомобіль та пішов у своїх справах на ринок. Через деякий час, повернувшись до свого автомобіля позивач побачив що він має механічні пошкодження, а автомобіля, який стояв попереду вже не має. Свідки цієї пригоди, Кутько, ОСОБА_3, ОСОБА_4 йому сказали, що ОСОБА_2, рухаючись заднім ходом на автомобілі марки ВАЗ-2106,     здійснив наїзд на автомобіль позивача та пошкодив його.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілю “Мітцубісі”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1,  що належить йому на праві приватної власності завдані механічні пошкодження.   

Дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_5 про що свідчить постанова Татарбунарського районного суду від 22.06.2009 року, якою ОСОБА_5 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 3,40 грн.        

   Згідно до накладних, вартість ремонту автомобіля позивача становить: шпаклівка двері — 350 гривень, покраска двері - 250 гривень, краска - 600 гривень,  грунтовка — 200 гривень, шпаклівка- 100 гривень, лак- 270 гривень, вартість робіт — 750 гривень, загальна сума завданої матеріальної шкоди становить 2520 гривень.

Крім того діями відповідача позивачу завдано моральні страждання, так як позивач та його сім'я, на час ремонту автомобіля залишилися без транспорту, що порушило їх звичайний темп життя, також вони всі переживали, позивач не міг спокійно спати, отримав нервовий стрес.            

Тому позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди у сумі 2520 гривень,

моральної шкоди у сумі 1600 гривень, державне мито у розмірі 68 грн., та витрати на ІТЗ в розмірі 120 грн.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав.   

Відповідач в судове засідання не з'явився, направив заяву у якій просив справу розглянути у його відсутності, позовні вимоги не визнав.     

Заслухавши пояснення і доводи позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Із копії постанови Татарбунарського районного суду Одеської області від 22.06.2009 року /а.с.4-5/ видно, що ОСОБА_5 притягнуто до адміністративної відповідальності по ст. 124 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень.   

Із копії постанови апеляційного суду Одеської області /а.с.6/ вбачається, що постанова татарбунарського районного суду Одеської області від 22.06.2009 року залишена в силі.

Із копії накладних /а.с.7-8/ видно, що вартість ремонту автомобіля позивача становить 2520 гривень.

Свідок ОСОБА_4 допитаний раніше судом 22.06.2009 року, пояснив, що працює інспектором ДАІ. 22.03.2009 року був на службі, працював біля ринку в м. Татарбунари Одеської області, стояв на дорозі на вулиці Тура напроти воріт входу на ринок. Приблизно о 11 год. 30 хв. він побачив як ОСОБА_2 вийшов з воріт ринку та сів в свій автомобіль НОМЕР_2, його автомобіль знаходився на підйомі, він завів  автомобіль, але він покотився назад і зіткнувся в автомобіль НОМЕР_3, в передні ліві двері. В автомобілі ОСОБА_2 нікого не було, він включив поворот та поїхав в сторону м. Ізмаїла.  Він хотів зупинити автомобіль ОСОБА_2, свистів, розмахував руками, але той не зупинився, догнати його не було можливості так, як службовий автомобіль був заблокований іншими транспортними засобами. Як вийшов з ринку ОСОБА_1, він розповів йому про те, що його автомобіль пошкодив ОСОБА_2

Свідок ОСОБА_3 допитаний раніше судом 22.06.2009 року, пояснив, що 22.03.2009 року знаходився на ринку в м. Татарбунари Одеської області, виходив з магазину та стояв на порозі. Він бачив як автомобіль НОМЕР_2 здавав назад перед воротами ринку та зіткнувся з автомобілем Мітцубісі, якому пошкодив передні ліві двері. Працівник ДАІ намагався зупинити автомобіль ВАЗ-2106, свистів, розмахував руками, але у нього це не вийшло, водій вищевказаного автомобіля на великій швидкості поїхав, в автомобілі був тільки водій ОСОБА_2 Після цього він знайшов ОСОБА_1 і розповів йому про ДТП.   

Свідок ОСОБА_6М допитаний раніше судом 22.06.2009 року пояснив, що працює директором СТО в місті Татарбунари. 22.03.2009 року біля 12 години до нього зателефонував ОСОБА_2 та попросив терміново оглянути автомобіль, який він пошкодив. При зустрічі, ОСОБА_2 сказав йому, що він своїм автомобілем ВАЗ-2106, приблизно 15-20 хвилин тому, здавав заднім ходом у районі ринку в м. Татарбунари та зіткнувся з автомобілем Мітцубісі. При розмові була присутня матір ОСОБА_2 Коли він приїхав до ринку та оглянув пошкоджений автомобіль, а це був автомобіль марки Мітцубісі, то побачив, що була пошкоджена передні ліві двері та накладка двері, ремонт автомобіля він оцінив у 200 доларів США.           

Відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.   

Згідно       ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухово- і вогненебезпечних та інших речовин, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка  здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.           

Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме :   

1/шкода, завдана одній особі з вини іншої особи , відшкодовується винною особою,

2/ за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується,

3/ за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Зважаючи на вищенаведене, суд вважає, що матеріальна шкода повинна бути стягнута з відповідача ОСОБА_2, тому що на момент скоєння ДТП той був власником джерела підвищеної небезпеки, оскільки згідно п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Оскільки відповідач ОСОБА_2 є власником транспортного засобу марки ВАЗ-2106 д/н НОМЕР_4, він повинен нести відповідальність як володар джерела підвищеної небезпеки.

   Відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.   

Згідно ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Згідно п.1,3 ч.2 вищезазначеної статті моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв    ’    язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров    ’    я, а також - у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна.   

   На думку суду, в результаті ДТП неправомірними діями відповідача ОСОБА_2 позивачу спричинено моральну шкоду, яка виражена в тому, що останній та його сім'я, на час ремонту автомобіля залишилися без транспорту, що порушило їх звичайний темп життя, також вони всі переживали, позивач отримав нервовий стрес.

За таких обставин суд вважає, що вимоги про стягнення матеріальної та моральної шкоди повинні бути задоволені, з урахуванням обставин справи, розумності та справедливості. 

Керуючись ст.ст. 15, 57, 62, 208, 212-215, 218 ЦПК України, ст. 23, 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України суд, -   

В И Р І Ш И В:      

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальних та моральних збитків - задовольнити.   

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2520 /дві тисячі п'ятсот двадцять/ гривень матеріальної шкоди, 1600 /одну тисячу шістсот/ гривень моральної шкоди, судовий збір у розмірі 68  /шістдесят вісім гривень/ та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи судом в сумі 120 /сто двадцять/ гривень.   

Рішення районного суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Татарбунарський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги.

Суддя                                   Приймак   

Справа №2-991/ 10

Р І Ш Е Н Н Я   

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И   

15 червня 2010 року    м. Ніжин   

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області   

в складі: головуючого-судді Кобилецького І.Ф.,   

при секретарі Ващенко А.В.,   
за участю: позивачки ОСОБА_1,   

представника позивачки ОСОБА_2,   

відповідача ОСОБА_3   

представника відповідача адвоката ОСОБА_4,   

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди ,-

В С Т А Н О В И В :   

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_3 на її користь 4711 гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 1500 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної їй внаслідок вчинення злочину відповідачем.   

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка посилається на те, що 18 квітня 2008 року, близько 20 години, в с. Вертіївка Ніжинського району, ОСОБА_3 незаконно заволодів належним їй автомобілем марки "Чері Амулет", д- н СВ 5243 АІ,  пошкодив його.

Вироком Ніжинського міськрайонного суду від 14.07.2008 року ОСОБА_3 був визнаний винним у скоєнні злочину передбаченого ст. 289 ч.2 КК України. Заподіяну їй моральну шкоду в сумі 2000 грн. відповідач сплатив, а суму матеріальної шкоди обіцяв сплатити пізніше. Проте до цього часу заподіяну їй матеріальну шкоду внаслідок пошкодження автомобіля відповідач їй не сплатив.   

На ремонт автомобіля нею було витрачено 4711 гривень. Відмовою у відшкодуванні завданої їй матеріальної шкоди відповідач спричинив їй нові душевні страждання, принижує її честь і гідність. Заподіяну моральну шкоду вона оцінює в 1500 гривень.   

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 повністю підтримала заявлені нею в позовній заяві вимоги і пояснила, що відповідач незаконно заволодів її автомобілем "Чері Амулет" і значною мірою пошкодив його. Хоча автомобіль був застрахований, проте у страховому відшкодуванні їй відмовили з мотивів не страхового випадку. Тому вона була змушена за власні кошти ремонтувати автомобіль. Під час розгляду кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_5 вона не заявляла вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, оскільки він обіцяв її відшкодувати.  Проте до цього часу кошти за ремонт автомобіля відповідачем не відшкодовані. Відмовою у відшкодуванні заподіяної шкоди, образами та погрозами відповідач завдає їй моральної шкоди.   

Тому просила задовольнити позовні вимоги і стягнути з відповідача на її користь 4711 гривень в рахунок відшкодування заподіяної їй майнової шкоди та 1500 гривень в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди.   

Представник позивачки ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги позивачки підтримала і просила їх задовольнити.   

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги позивачки визнав частково і пояснив, що він погоджується відшкодувати заподіяну матеріальну шкоду позивачці, але не в такому розмірі, і через скрутне фінансове становище не зможе відразу повернути всю суму, а буде відшкодовувати поступово.   

Представник відповідача адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги позивачки не визнав і пояснив, що заявлена позивачкою матеріальна шкода не доведена належними доказами. Моральна шкода була відшкодована їй у сумі 2000 гривень в процесі розгляду кримінальної  справи, а подвійне стягнення моральної шкоди за один злочин не передбачене законодавством. У зв'язку з цим просив відмовити позивачці у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.   

Вислухавши пояснення сторін у справі та їх представників, показання свідка, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог позивачки з наступних підстав.   

В судовому засіданні встановлено, що 18 квітня 2008 року, близько 20 години, ОСОБА_3, перебуваючи в с. Вертіївка Ніжинського району, незаконно заволодів автомобілем марки "Чері Амулет" д-н СВ 5243 АІ, що належить ОСОБА_1

Вироком Ніжинського міськрайонного суду від 14.07.2008 року, копія якого є в матеріалах справи / а.с. 4 /, ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні злочину передбаченого ст. 289 ч.2 КК України і йому призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з застосуванням у відношенні нього ст. 75 КК України, звільнення від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком два роки.   

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу підтверджується, що автомобіль марки "Чері Амулет", д-н СВ 5243 АІ, зареєстрований на ім'я ОСОБА_1.

Копією протоколу огляду транспортного засобу від 12.05.2008 року підтверджується / а.с.7 /, що автомобіль мав механічні пошкодження кузова, салону, не працювало щеплення в автомобілі.   

Копіями нарядів замовлення від 29.07.2008 року, копіями довідок-рахунків №№ 28, 50 (а.с. 7-11),  підтверджується вартість відновлювального ремонту автомобіля марки "Чері Амулет", д-н СВ 5243 АІ,  на загальну суму 4711 гривень.   

Тому дана шкода підлягає відшкодуванню в повному обсязі.   

Що стосується позовних вимог позивачки про відшкодування їй моральної шкоди в розмірі 1500 гривень, то в задоволенні цих позовних вимог їй слід відмовити, оскільки заподіяна їй в результаті злочину моральна шкода була їй відшкодована відповідачем в процесі судового слідства, що знайшло своє відображення у вироку суду. А не відшкодування відповідачем у добровільному порядку позивачці заподіяної матеріальної шкоди не є підставою для відшкодування їй моральної шкоди з цих підстав.   

Керуючись ст. 209, 213-215 ЦПК України, ст. 22, 1166 ЦК України, суд ,-   

В И Р І Ш И В :   

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково і стягнути з ОСОБА_3 на її користь 4711 гривень в рахунок відшкодування заподіяної їй матеріальної шкоди.   

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди відмовити.   

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку передбаченому ч.4 ст.295 ЦПК України.   

Суддя :    Кобилецький І.Ф.

РІШЕННЯ   

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ   

09 березня 2010 року                   Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:   

головуючого: Івашковича І.І.   

при секретарі: Петі М.І.   

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Дарієвича про відшкодування шкоди.   

ВСТАНОВИВ:   

ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом, посилаючись на те, що 16 червня 2007 року він придбав автомобіль НОМЕР_1 для використання його у роботі, яку запропонував відповідач.   

На виконання усної домовленості з ним від колишнього власника автомобіля ОСОБА_3 було оформлено доручення на право користування зазначеним автомобілем.   

Відповідач свої зобов»язання за домовленістю не виконував, натомість взяв автмообіль і використовував його у власних цілях.   

У зв»язку з цим доручення було анульоване.   

Однак, не зважаючи на відсутність правової підстави для користування автомобілем відповідач і надалі продовжував використовувати його, жодного разу не сплатив за це кошти.   

Крім того, за період користування автомобілем ОСОБА_2 пошкодив його внаслідок ДТП, розкомплектував його, замінивши легко сплавні диски на залізні та значно пошкодив зовнішнє обладнання автомобіля.   

Оскільки ОСОБА_2 всіляко уникав повернення йому автомобіля, він змушений був звернутися до правоохоронних органів.   

03.07.2007 року отримав відповідь з Ужгородського МУ ГУМВС України в Закарпатській області про те, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад злочину і спір між ними слід вирішувати в порядку цивільного судочинства.   

За період безпідставного користування автомобілем відповідач спричинив йому значні матеріальні збитки заподіяні вище.   

Матеріальна шкода завдана на суму 10115,55 грн.   

Окрім того, відповідач заподіяв йому моральну шкоду, яка полягає у тривалих моральних стражданнях, пов»язаних з неповерненням автомобіля та подальшою неможливістю його використання для власних потреб через численні технічні несправності.   

Моральшу шкоду оцінює в 2000 грн.   

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов та звичаїв ділового обороту.   

Посилаючись на вказане просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь 10115,55 грн. матеріальної шкоди та 2000 грн. моральної шкоди, 420 грн. витрат пов»язаних з оплатою висновку експерта та 450 грн. витрат       понесених із отримання юридичної допомоги.   

У судовому засідані позов підтримано.   

Відповідач у судове засідання не з»явився.   

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд констатує наступне.   

Із доданої до матеріалів справи розписки слідує, що ОСОБА_1 придбав від ОСОБА_3 автомобіль НОМЕР_1.   

Згідно постанови Ужгородського МУ ГУМВС України про відмову в порушенні кримінальної справи від 03.07.2009 року слідує, що в порушенні крмінальної справи по факту незаконного заволодіння ОСОБА_2 транспортним засобом марки «ВАЗ-21051», р.н. А НОМЕР_2 відмовлено на підставі п.2 ст.6 КПК України.   

Із повідомлення №37 від 23.06.2007 року приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального окгуру ОСОБА_4 слідує, що довіреність, видана ОСОБА_3 16.06.2007 року, за реєстром №1538, на автомобіль марки «ВАЗ-21051», 1983 року випуску, кузов №Д0409120, р.н. А НОМЕР_2 – відмінено.   

Згідно звіту №99 від 10.07.2009 року про оцінку автомобіля марки «ВАЗ-21051», 1983 року випуску, кузов №Д0409120, р.н. А НОМЕР_2,  вартість ремонтних робіт автомобіля складає 10115,55 грн.

Згідно акту №99 від 13.07.2009 року прийому-передачі виконаної роботи за проведення оцінки позивачем сплачено 420 грн.   

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У відповідності до вимог, встановлених статтею 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

У судовому засіданні ОСОБА_1 доведено, що у результаті дій відповідача йому заподіяно матеріальну шкоду.   

Доданими до справи документами підтверджується факт заподіяння матеріальної шкоди на суму 10115 грн. 55 коп.   

Згідно ст. 23 Цивільного кодексу України позивач має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких позивач зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою щодо нього самого, членів його сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких позивач зазнав у зв'язку із знищенням чи пошкодженням його майна.   

Статтею 1167 Цивільного кодексу України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

ОСОБА_1 доведено в судовому засіданні, що в наслідок дій відповідача йому заподіяно моральну шкоду.   

Він переживав через пошкодження автомобіля та втрати товарного вигляду, неможливості тривалий час ним користуватися, понесених через це незручностей.   

Розмір відшкодування моральної шкоди заподіяної ОСОБА_1 суд оцініє в 2000 грн..   

На користь позивача підлягають також стягненню витрати, пов»язані із оплатою висновку експерта, у розмірі 420 грн.   

Документи, які би підтверджували понесені витрати по отриманню юридичної допомоги не долучені, тому вимоги про стягнення 450 грн. до задоволення не підлягають.   

У зв”язку з наведеним позовні вимоги підлягають до задоволення частково.   

Керуючись ст.ст.10,11,214,215  ЦПК України , ст.ст.23,61,1166,1167,1187,1195  ЦК України, суд,-   

РІШИВ:   

Позовні вимоги задовольнити частково.   

Стягнути з ОСОБА_2 Дарієвича на користь ОСОБА_1 10115 грн. 55 коп. в якості відшкодування матеріальної шкоди, 2000 в якості відшкодування моральної шкоди, 420 грн. витрат пов»язаних з оплатою висновку експерта, 172 грн. судових витрат.   

В решті позову – відмовити.   

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.   

Суддя:    Івашкович І.І.   

Справа №2-174/2010 року   

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2010 року   

Ямпільський районний суд Вінницької області   

у складі головуючого судді ДЗЕРИНА М.М.   

при секретарі ГУЛКОВСЬКІЙ Т.Т.   

за участю адвоката ОСОБА_1   

відповідачки ОСОБА_2   

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Ямпіль Вінницької області   

цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової і моральної шкоди,   

В С Т А Н О В И В :   

ОСОБА_3 звернувся до суду із даним позовом. Вказав, що 16 листопада 2009 року біля 14 години 30 хвилин у селі Клембівка Ямпільського району Вінницької області коли він знаходився на роботі у млині №3 належного філії ЗАТ ПК «Поділля», зайшла ОСОБА_2, з якою він більше п’ятнадцяти років перебуває у неприязних стосунках і без дозволу самочинно почала набирати у свої мішки висівки зерна, на що він зробив зауваження. У відповідь вона почала ображати його нецензурними словами, після чого, вийшовши на вулицю взяла у руки каміння, та умисно почала кидати камінням по вікнах належного йому автомобіля ВАЗ-2121 «Нива», у результаті чого пошкодила переднє лобове скло, заднє скло з електрообігрівачем та праве бокове скло автомобіля. Згідно довідки ПП ОСОБА_4 від 05 січня 2010 року вартість автозапчастин до автомобіля ВАЗ-2121 «Нива» становить всього 735 гривень (245 грн. – скло переднє вітрове, 120 грн. – скло бокове, 270 грн. – скло заднє з електрообігрівачем). У цей же день він звернувся у ЧЧ Ямпільського РВ ГУМВС і на місце події приїхав дільничний інспектор міліції та оформив усі необхідні документи. 23 листопада 2009 року ДІМ Ямпільського РВ ГУМВС України у Вінницькій області виніс постанову про відмову у порушенні кримінальної справи по ст.ст.194, 296 КК України відносно ОСОБА_2 Зазначає, що крім матеріальної шкоди, йому було завдано і моральну шкоду, у звязку із тим, що ним перенесено моральні переживання, у нього піднявся тиск, з’явилися головні болі, необхідно багато часу та зусиль для відновлення його попереднього стану. Добровільно відшкодувати збитки ОСОБА_2 відмовляється, тому він змушений звернутися до суду із даним позовом і просити суд винести рішення, яким стягнути із ОСОБА_2 завдану йому матеріальну шкоду у  сумі 735 гривень, 1699 гривень завданої моральної шкоди, 200 гривень за надання послуг адвоката, а також понесені ним судові витрати по оплаті судового збору та витрат на ІТЗ розгляду справи.   

Відповідачка ОСОБА_2 заявлені позовні вимоги не визнала і суду пояснила, що скло вона не била і автомобіль не пошкоджувала.   

Заслухавши пояснення сторін, свідків, вивчивши надані матеріали справи, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.   

Із показів свідка ОСОБА_5 даних ним у судовому засіданні судом встановлено, що він був присутній під час того, як ОСОБА_2 пошкодила камінням автомобіль ВАЗ-2121 «Нива», що належить ОСОБА_3, а саме побили переднє, бокове та заднє скло у автомобілі.   

Із ксерокопії довідки №1 від 5 січня 2010 року виданої ПП ОСОБА_4 судом встановлено, що вартість автозапчастин становить 735 гривень, а саме – скло переднє вітрове – 345 грн., скло бокове – 120 грн., скло заднє з електрообігрівачем – 270 грн.   

Згідно п.9 Постанови Пленуму ВСУ №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» - коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, збитки відшкодовуються в повному обсязі відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.   

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірним  рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі, які її  завдала.   

Відповідно до ст.. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов’язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.   

На підставі вище викладеного, оцінивши всі надані докази, суд приходить до висновку, що вина відповідачки встановлено у пошкодженні автомобіля, і тому вона повинна відшкодувати заподіяну матеріальну та моральну шкоду, а саме матеріальну шкоду – у повному обсязі. Моральну, врахувавши матеріальний стан відповідачки, те що вона ніде не працює, задоволити частково.   

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, оскільки позовні вимоги задоволено, суд в порядку ст.88 ЦПК України має підстави відшкодувати позивачеві за рахунок відповідача понесені ним та документально підтверджені судові витрати у сумі 51 гривню судового збору, 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 200 гривень за надання послуг адвоката, а всього – 371 гривню.   

Керуючись ст..ст. 10, 11, 60, 61, 212, 213, 214, 215 ЦПК України і на підставі ст.11, 15, 16, 22, 23, 1166, 1167, 1192 ЦК України, суд   

В И Р І Ш И В :   

Заявлені позовні вимоги задоволити часткового.   

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 735 гривень завданої матеріальної шкоди, а також 100 гривень завданої моральної шкоди.   

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати у сумі 51 гривні по оплаті судового збору, 120 гривень по оплаті витрат на ІТЗ розгляду справи, та 200 гривень за надання послуг адвоката, а всього 371 гривню.   

В іншій частині позову відмовити.   

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Вінницької області протягом десяти днів з наступного дня після його проголошення шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення через Ямпільський районний суд Вінницької області.   

Головуючий            підпис              ОСОБА_6   

Примітка: Дане рішення вступило у законну силу: «____»_________________________________2010 року   

З оригіналом вірно:   

СУДДЯ ЯМПІЛЬСЬКОГО РАЙОННОГО СУДУ                                                           М.М.ДЗЕРИН   

Справа № 2-92-2010   

Р І Ш Е Н Н Я   

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ   

12 травня 2010 року.    Зарічненський районний суд Рівненської області у складі:   

головуючого судді   -  Березюка О.Г.,   

при секретарі   -           Савич Ж.В.,   

за участю позивача -   ОСОБА_1,   

відповідача – ОСОБА_2,   

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Зарічне Рівненської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди, -   

в с т а н о в и в:   

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди. У позові вказував, що 13 серпня 2009 року близько 23 години в смт.Зарічне по вул.Фестивальній біля магазину «Рікос» під час сварки з ОСОБА_2, останній умисно вискочив ногами на перед капота та ногою декілька разів вдарив його автомобіль ОСОБА_3, транзитний номер НОМЕР_1, 1998 року випуску, внаслідок чого автомобіль зазнав механічних пошкоджень: розбиті ліва та права фара, пошкоджена решітка радіатора. Вартість ремонту автомобіля склала 3200 грн., вартість експертного дослідження – 500 грн., загальні матеріальні витрати склали 3700 грн., які просить стягнути з відповідача на його користь. Крім того вважає, що діями відповідача, які викликані умисним пошкодженням його автомобіля, йому завдана моральна шкода, яку оцінює у 2000 грн., та яку просить стягнути з відповідача.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свої вимоги підтримав пославшись на обставини, що викладені у позові. Суду пояснив, що відповідач йому обіцяв добровільно відшкодувати шкоду, але згодом відмовився від своїх обіцянок, що і змусило його звернутись до суду із позовом про відшкодування шкоди.   

В судовому засіданні ОСОБА_2 позову не визнав та пояснив, що в дійсно 13 серпня 2009 року близько 23 години в смт.Зарічне по вул.Фестивальній біля магазину «Рікос» між ним та ОСОБА_1 виникли сварка та бійка, під час якої позивач надірвав йому футболку та порвав на шиї срібний ланцюжок. Конфлікт виник з тої причини, що позивач від нього вимагав гроші за те, що він пошкодив автомобіль товариша позивача, а саме розбив переднє лобове скло автомобіля. Згодом він повністю відшкодував шкоду товаришу ОСОБА_1, якому він побив автомобіль. ОСОБА_1 біля магазину «Рікос» був на своєму автомобілі ОСОБА_3, але під час сварки пошкоджень автомобілю позивача він не завдавав. Звідки взялись пошкодження на автомобіля позивача, а саме побиті фари та решітка радіатора, не знає. В позові просив відмовити.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши зібрані по справі докази, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.   

Судом встановлено, що 13 серпня 2009 року близько 23 години в смт.Зарічне по вул.Фестивальній біля магазину «Рікос» між сторонами відбулась сварка із намаганням затіяти бійку, увесь конфлікт тривав біля належного позивачу автомобіля ОСОБА_3, транзитний номер НОМЕР_1, що стверджується позивачем та не заперечується відповідачем.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_4 підтвердив факт сварки та бійки між сторонами, який мав місце 13 серпня 2009 року близько 23 години в смт.Зарічне по вул.Фестивальній біля магазину «Рікос». Достеменно ствердити чи спростувати те, що відповідач при цьому конфлікті побив автомобіль позивача, свідок не може, але вказав, що увесь конфлікт тривав біля автомобіля позивача ОСОБА_3.

Відповідно до постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 29 листопада 2009 року, постановленої дільничним інспектором Зарічненського РВ УМВС ОСОБА_5, встановлено, що 14.08.2009 року в Зарічненський РВ УМВС з письмовою заявою звернувся ОСОБА_1 про те, що на вул.Фестивальній в смт.Зарічне ОСОБА_2 пошкодив його автомобіль ОСОБА_3, сума завданих збитків становить 3114, 25 грн.. В постанові вказано, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад злочину, передбачений ст.194 КК України (умисне знищення або пошкодження майна), так як сума завданих ОСОБА_2 збитків недостатня для кримінальної відповідальності за цією статтею КК України, а отже в порушенні кримінальної справи відмовлено та роз’яснено ОСОБА_1 право звернення до суду із заявою про відшкодування завданих збитків. Вказана постанова  сторонами не оскаржувалась та вступила в законну силу. (а.с.4)   

Відповідно до статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.   

Покази позивача у заяві до Зарічненського РВ УМВСУ від 14.08.2009 року, поясненні дільничному інспектору від 18.08.2009 року та під час судового засідання щодо пошкодження його автомобіля відповідачем є послідовні і не викликають сумнівів у їх достовірності. Аналізуючи вищевказану постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 29.11.2009 року судом робиться висновок про наявність вини відповідача у завданні майнової шкоди позивачу через пошкодження автомобіля останнього. Відповідачем у своїх запереченнях не доведено суду протилежне.   

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.   

Відповідно до акту № 187-08/09 дослідження спеціаліста-автотоварознавця із додатками, складеного 21 серпня 2009 року аварійним комісаром ОСОБА_6, встановлено, що 18 серпня 2009 року при огляді автомобіля ОСОБА_3, транзитний номер НОМЕР_1, 1998 року випуску, що належить ОСОБА_1, виявлено наступні пошкодження: розбита ліва блок-фара; розбито кріплення решітки радіатора; розбито кріплення правої блок-фари; складка на капоті. Матеріальний збиток від завданих пошкоджень складає 3114 грн. 25 коп. (а.с.12-17)   

Банківською квитанцією № 248 від 19.08.2009 року стверджено факт оплати позивачем за проведену автотоварознавчу експертизу в сумі 500 грн. (а.с.8)

Відповідно до акту виконаних робіт СТО «Сарни шрот» № 25 від 11.02.2010 року встановлено, що позивачем були придбані на автомобіль ОСОБА_3 дві фари в зборі по ціні 1200 грн. за одну на суму 2400 грн., та решітку передню за 800 грн., усього придбано запчастин до автомобіля на суму 3200 грн. (а.с.7)   

Таким чином сума майнових збитків, завданих позивачу та доведених документальними доказами, становить 3700 грн. (3200+500=3700), яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Аналізуючи вищезазначені докази судом робиться висновок про наявність вини відповідача у завданні позивачу моральної шкоди, яка полягла в умисному протиправному пошкодженні автомобіля, що перебуває у власності позивача. Але враховуючи усі обставини справи, а саме відносно невеликий розмір нанесеної майнової шкоди,  та завдання шкоди не вчиненням злочину, суд прийшов до висновку про зменшення розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню, до 500 грн..

Таким чином у судовому засіданні встановлений причинний зв’язок між протиправними діями відповідача та наявною у позивача майновою та моральною шкодою, оскільки доведено, що пошкодження автомобілю позивача спричинив під час бійки відповідач, та позивачем доведено розмір отриманих матеріальних збитків на суму 3700 грн. та моральної шкоди в сумі 500 грн.

Згідно ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтвердженні судові витрати.

Судом встановлено, що судові витрати по справі, пов’язані із оплатою витрат з інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, становлять 120 грн., які необхідно стягнути із відповідача на користь позивача, оскільки позивачем розмір понесених судових витрат підтверджено документально.   

На підставі викладеного та ст.ст.1166, 1167 Цивільного кодексу України, , керуючись ст.ст. 10, 60, 88,  214-215, 294  ЦПК України, суд   

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдану майнову шкоду в сумі 3700 (три тисячі сімсот) гривень та моральну шкоду в сумі 500 (п’ятсот) гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити за безпідставністю.   

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати, а саме витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 (сто двадцять) гривень.

Звільнити ОСОБА_2 від сплати судового збору на підставі п.18 ч.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви на апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.   

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано до Зарічненського районного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Рівненської області через Зарічненський районний суд Рівненської області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви.   

Суддя:    підпис   

Суддя Зарічненського районного   

суду Рівненської області    ОСОБА_7