Справа №22ц-8002/10 Суддя першої інстанції Ямкова О.О.
Категорія 06 Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2 грудня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Козаченка В.І.,
суддів: Довжук Т.С., Мурлигіної О.Я.,
при секретарі судового засідання Величковській В.С.,
за участю: представника позивача Горобченко О.В., представників відповідача ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та прокурора Стоянової Т.Ю.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні у місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною ОСОБА_3 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 липня 2010 р. у справі за позовом прокурора Центрального району м. Миколаєва (далі – Прокурор) в інтересах Миколаївської міської рада до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та знесення самочинного будівництва ,
В С Т А Н О В И Л А:
27 грудня 2009 р. Прокурор подав у суд позов в інтересах Миколаївської міської ради та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської області до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинного будівництва.
У позові зазначено, що відповідачу належить на праві власності однокімнатна квартира №1, житловою площею 18,6 кв. м., загальною площею 29 кв. м, на першому поверсі будинку АДРЕСА_1, яка складає 11/100 часток цього житлового будинку.
Посилаючись на те, що відповідач самочинно прибудував до належної йому квартири житлову прибудову літ. А1, загальною площею 61,5 кв. м. та житловою - 51,1 кв. м., самовільного захопивши для цього земельну ділянку, площею 71 кв. м, що належить територіальній громаді м. Миколаєва, Прокурор просив суд ухвалити рішення про знесення вказаного самочинне будівництво та стягнення з відповідача на користь міської ради 1024 грн. матеріальних збитків.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 липня 2010 р. позов задоволено частково. Зобов'язано відповідача за його рахунок знести вказане самочинне будівництво та звільнити самовільно зайняту земельну ділянку. Вирішено питання розподілу судових витрат. У задоволенні вимог про відшкодування збитків відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, оскаржував рішення в частині знесення самочинного будівництва і просив рішення в цій частині скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні цих вимог.
Вислухавши суддю - доповідача, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції, в межах заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідив обставини справи, належно оцінив надані сторонами докази і дійшов вірного висновку, що відповідно до чинного законодавства самочинне будівництво, здійснене відповідачем на самовільно захопленій ділянці, підлягає знесенню.
Так, згідно зі статтями 18-21, 38, 39 ЗК України до категорії земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об’єктів загального користування відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.
Порядок використання вказаних земельних ділянок регулюється законами України: ,,Про основи містобудування" від 16 листопада 1992 р. (з наступними змінами) та ,,Про планування і забудову території" від 20 травня 2000 р. (з наступними змінами), а також Типовими регіональними правилами забудови, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 10 грудня 2001 р., зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 3 січня 2002 р.
Відповідно до ст. ст. 152, 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.
Водночас, власник земельної ділянки також може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, запобіганням вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, а також застосування інших, передбачених законом, способів.
Крім того, ст. 212 ЗК України встановлено, що за рішенням суду самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.
Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
До того ж указаними вище Законами України визначено основні вимоги і правила забудови території і використання земель і встановлено, що здійснення будівництва на земельних ділянках, не наданих відповідно до вимог закону, без отримання дозволів на будівництво та виконання будівельних робіт є самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законодавством.
Зокрема, статтями 376, 391 ЦК України та ст. 103 ЗК України встановлено, що власник майна може вимагати усунення перешкод у здійснені права користування своїм майном, у тому числі шляхом знесення самочинного будівництва. Якщо воно суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушує будівельні норми і правила та в разі неможливості проведення відповідної перебудови або відмови особи, яка здійснює будівництво від її проведення, знесення самочинного будівництва можливе за рішенням суду за позовом органу місцевого самоврядування.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачу на праві власності належить однокімнатна квартира №1, житловою площею 18,6 кв. м, загальною площею 29 кв. м, на першому поверсі будинку АДРЕСА_1, яка складає 11/100 часток цього житлового будинку.
Протягом 2009 року на самовільного захопленій земельній ділянці площею 71 кв. м, що належить територіальній громаді м. Миколаєва, ОСОБА_3, не маючи дозволу на виконання будівельних робіт, самочинно прибудував до своєї квартири житлову прибудову літ. А1, загальною площею 61,5 кв. м і житловою - 51,1 кв. м. Внаслідок перепланування та приєднання вказаної прибудови до квартира відповідача, це житло стало трикімнатною квартирою, загальною площею 91 кв. м і житловою - 69,5 кв. м, з погрібом літ. апд (1,66 м х 2,04 м).
В результаті перевірок, проведених Архідержбудінспекцією у Миколаївській області 10, 13 і 21 серпня та 10 вересня 2009 р., було встановлено, що будівництво вказаної нерухомості відповідач проводить самочинно, захопивши частини земельної ділянки, яка належать територіальній громаді м. Миколаєва, та з істотними порушеннями чинного законодавства у сфері містобудування. Зокрема, за відсутності дозволів на будівництво та на виконання будівельних робіт.
На неодноразові приписи Архідержбудінспекції щодо припинення будівництва відповідач позитивно не реагував. Указане самочинне будівництво не знесене, а спірна земельна ділянка позивачу не повернута.
Правильно встановивши такі обставини справи та надавши їм вірну правову оцінку, місцевий суд ухвалив обґрунтоване рішення про знесення відповідачем вказаного самочинного будівництва та звільнення ним самовільно захопленої земельної ділянки.
Наведені в апеляційній скарзі доводи про недоліки при розгляді справи не спростовують указаних висновків суду першої інстанції, не вплинули на суть ухваленого рішення, а тому не можуть бути підставою для скасування правильного по суті рішення.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 липня 2010 р. – залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: