Справа №22ц-8227/10 Суддя першої інстанції Подзігун Г.А.
Категорія 34 Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2 грудня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Козаченка В.І.,
суддів: Довжук Т.С., Мурлигіної О.Я.,
при секретарі судового засідання Величковській В.С.,
з участю позивача ОСОБА_2,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 – представника відповідача ОСОБА_4 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 червня 2010 р., ухвалене за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування збитків ,
В С Т А Н О В И Л А :
26 квітня 2010 р. ОСОБА_2 пред’явив у суді позов до ОСОБА_4 про відшкодування збитків, які виникли із договору представництва.
Зазначав, що 27 листопада 2007 р. він на три роки видав відповідачу нотаріально посвідчену довіреність на право експлуатації та розпорядження належним йому на праві власності автомобілем ,,CHRAYSLER", 2006 року випуску.
Діючи за вказаною довіреністю, відповідач 18 грудня 2007 р. продав указаний автомобіль ОСОБА_5, який зняв його з реєстрації, а потім теж перепродав.
Посилаючись на те, що відповідач ухиляється від повернення йому грошової суми, отриманої від продажу спірного автомобіля, позивач просив суд стягнути з нього 240000 грн. збитків та судові витрати.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 червня 2010 р. позов задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнуто 237312 грн. збитків та 1700 грн. судових витрат.
В апеляційній скарзі представник відповідача, посилаючись на неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, просив рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Вислухавши суддю – доповідача, дослідивши надані сторонами докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Частково задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, діючи на підставі довіреності позивача, перепродав його автомобіль іншій особі, але не повернув йому 237312 грн., виручених від продажу цього автомобіля.
Проте не з усіма висновками місцевого суду можна погодитись.
Так, відповідно до статей 237, 238, 244, 245 ЦК України, довіреність – це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами, який ґрунтується на договорі та визначає правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
При цьому представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
Відповідно до ст. 240 ЦК України представник зобов'язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто; він може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію права власності від 15 серпня 2007 р. автомобіль ,,CHRAYSLER", 2006 року випуску, р.н. НОМЕР_1, належав ОСОБА_2, який 27 листопада 2007 р. видав ОСОБА_4 нотаріально посвідчену Генеральну довіреність (далі – Довіреність) щодо вказаного автомобіля, з правом передоручення повноважень іншим особам, строком до 27 листопада 2010 р.
За цією довіреністю позивач надав право відповідачу експлуатувати та розпоряджатись указаним автомобілем, в тому числі: укладати та підписувати договори цивільно-правового характеру щодо розпорядження та користування автомобілем, в тому числі, про відшкодування заподіяної шкоди; отримувати та сплачувати по зазначеним угодам документи та грошові суми в розмірах згідно із калькуляціями або за домовленістю, одержувати належні позивачу за результатами згаданих угод грошові суми та документи.
Отже, представляючи позивача при укладенні цивільно-правових угод щодо спірного автомобіля, відповідач зобов’язався діяти в інтересах ОСОБА_2 і був зобов’язаний, отримавши по таких угодах грошові кошти, передати їх позивачу.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Водночас, торгівля транспортними засобами, що були в експлуатації, здійснюється відповідно до Правил роздрібної торгівлі транспортними засобами і номерними агрегатами, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції від 31 липня 2002 р. А тому, згідно п. 3 ч. 1 ст. 208 ЦК України договори між фізичними особами про купівлю-продаж легкових автомобілів повинні вчинятись у письмові й формі.
18 грудня 2007 р., відповідач, діючи на підставі вказаної Довіреності, за письмовим договором, зареєстрованим в той же день на товарній біржі ,,Альянц" м. Києва, продав від імені позивача спірний автомобіль ОСОБА_5 В цьому договорі зазначено, що автомобіль продано за 100, без зазначення в яких грошових одиницях здійснено правочин. Доказів того, що навіть вказані грошові кошти були передані позивачу, відповідач не надав.
В той же час, згідно експертної оцінки від 10 травня 2010 р., ринкова вартість спірного автомобіля станом на 18 грудня 2007 р. складала 202455 грн.
Таким чином, місцевий суд правильно встановив, що відповідач діяв всупереч взятих на себе зобов’язань, які визначались указаною Довіреністю та названими нормами матеріального права, оскільки не зазначив в указаному договорі дійсну (ринкову) вартість автомобіля і не передав позивачу виручені від продажу спірного автомобіля грошові кошти, чим заподіяв йому матеріальні збитки, які, відповідно до ст. 1166 ЦК України, тепер зобов’язаний відшкодувати.
Разом з тим, при визначенні розміру збитків, місцевий суд помилково виходив з ринкової вартості спірного автомобіля у 30000 доларів США, яка не підтверджена належними та допустимими доказами,
Так, ст. 59 ЦПК України встановлено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Пояснення сторін про ринкову вартість спірного автомобіля, на які посилався суд при вирішенні спору, не є допустимими доказами, оскільки в порушення ст. ст. 57, 62, 184 ЦПК України, ці особи як свідки не допитувались.
Водночас, місцевий суд не звернув уваги на експертну оцінку вказаного автомобіля, яка в силу указаних норм процесуального закону є належним та допустимим доказом вартості спірного автомобіля на день його продажу відповідачем.
В зв’язку з чим, рішення місцевого суду, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підлягає зміні, однак, лише щодо зменшення розміру стягнень з відповідача на користь позивача розміру збитків: з 237312 грн. до 202455 грн.
Доводи відповідача про те, що виручкою від продажу автомобіля він погасив боргові зобов’язання позивача перед ним, правильно не прийняті до уваги місцевим судом, оскільки належним чином не підтверджені, а зустрічний позов відповідач не заявляв.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують указані висновки місцевого суду про обов’язок відповідача відшкодувати збитки, а тому не можуть бути підставою для повного скасування правильного по суті рішення.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 309, 313 - 316 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – представника відповідача ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 червня 2010 р. в частині розміру стягнень збитків із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 змінити, зменшивши розмір таких стягнень з 237312 грн. до 202455 грн.
В решті вказане рішення місцевого суду – залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: