Cправа 22ц-8990/2010 р. Головуючий в суді І інстанції Пінкевич Н.С.
Категорія 25 Доповідач в суді ІІ інстанції Поліщук М.А.
У Х В А Л А
Іменем України.
1 грудня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого - судді Антоненко В.І.
суддів - Поліщука М.А., Касьяненко Л.І.
при секретарі – Сашко Я.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія ”Український страховий стандарт” на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія ”Український страховий стандарт” про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
В С Т А Н О В И Л А:
У травні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з названим позовом і просив суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 5076,40 грн., інфляційні витрати в розмірі 127.35 грн., пеню в розмірі 305,07грн., річні за прострочене виконання грошового зобов'язання 44,64 грн. та моральну шкоду в розмірі 5000 грн.
Свої вимоги мотивував тим, що між ним та страховою компанією був укладений договір добровільного страхування транспортного засобу. 03 грудня 2009 року застрахований автомобіль потрапив в ДТП. Внаслідок стресової ситуації після дзвінка до ДАІ, не міг певний час здійснювати будь-які дії. У нього різко піднявся тиск і відчув гострі болі в області серця, почала боліти голова. Одразу ж після того, як йому стало легше поїхав до страхового товариства і в 16 год. 10 хв. 03 грудня 2009 року подав заяву про страховий випадок. Ним також були надані всі витребовувані документи та 06 січня 2010 року подана заява на виплату страхового відшкодування, проте відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування і вказані дії вважає незаконними.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 вересня 2010 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» на користь ОСОБА_3 страхове відшкодування в розмірі 5076,40 грн., пеню за прострочення виплати страхового відшкодування в розмірі 305,07 грн. Всього стягнуто 5381,47грн. та судові витрати.
В апеляційній скарзі ЗАТ «СК«Український страховий стандарт» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити, посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню із наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що у відповідача не було підстав для відмови позивачу у проведенні страхової виплати, матеріальні збитки, завдані ОСОБА_3 в результаті страхового випадку становлять 5076,40грн., а розмір пені за несвоєчасну виплату страхового відшкодування становить 305,07грн.
Колегія суддів погоджується із вказаними висновками, так як вони ґрунтуються на матеріалах і справи і узгоджуються із вимогами закону.
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується, у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з п. 3 ч. 1 статті 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 989 ЦК України страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 26 21 Закону України "Про страхування" підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування, зокрема, є несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.
Судом першої інстанції встановлено, що 14 січня 2009 року між ОСОБА_3 і АСТ «АІС-Поліс», правонаступником якого є закрите акціонерне товариство “Страхова компанія ”Український страховий стандарт” було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу автомобіля марки Gelle JL7162, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 із строком дії до 14.01.2010 року.
3 грудня 2009 року в м.Київ приблизно 0 13 год. автомобіль марки Gelle JL7162, державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 зіткнувся із іншим автомобілем, внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження.
В той-же день о 16 год. 10 хв. ОСОБА_3 звернувся до відповідача з повідомленням про настання випадку, який має ознаки страхового. Автомобіль був оглянутий в присутності представника ЗАТ «СК«Український страховий стандарт» та ОСОБА_3
25 лютого 2010 року страхова компанія направила листа, в якому повідомила про відмову у виплаті страхового відшкодування з тих підстав, що ОСОБА_3 не повідомив страховика про настання страхового випадку за телефоном, вказаним у договорі, без поважних на те причин.
Відповідно до п. 19.1.5 договору добровільного страхування транспортного засобу у разі настання страхового випадку, страхувальник зобов'язаний повідомити страховика за телефоном НОМЕР_2 про настання події безпосередньо з місця події. Якщо страхувальник або його довірена особа не могли зробити цього за станом здоров'я, вони повинні надати докази відсутності такої можливості і повідомити страховика відразу, як тільки це стане можливим.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 не повідомив страховика про настання випадку з місця події по телефону в зв»язку із погіршенням стану здоров'я, що підтверджується медичною довідкою (а.с.21).
Колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано визнав поважними причини неповідомлення позивачем страховика безпосередньо з місця події, врахував, що позивач в той-же день повідомив страховика про настання страхового випадку і прийшов до правильного висновку про безпідставну відмову у проведенні страхової виплати.
Крім цього, в договорі добровільного страхування транспортного засобу, укладеному сторонами 14 січня 2009 року зазначено, що він укладений на підставі Правил «Добровільного страхування наземного транспорту(крім залізничного)» №050/2 від 22.03.2007 року.
Відповідно до п.14.1.4 вказаних Правил у разі настання передбаченої договором страхування події, яка призвела до збитків і може бути кваліфікована як страховий випадок, страхувальник зобов’язаний: з моменту, коли про настання події, що має ознаки страхового випадку стало відомо страхувальнику, будь-яким чином ( тел., факс, електронна пошта) повідомити Страховика протягом 24 годин .
ОСОБА_3 вказаних вимог Правил дотримався і повідомив страховика про настання страхового випадку в той-же день о 16 годині, тобто протягом 24 годин.
Правильно встановивши обставини справи, суд прийшов до законного і обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову і стягнув із відповідача матеріальні збитки в сумі 5076,40грн. і пеню від суми несвоєчасно виплаченого страхового відшкодування в сумі 305,07грн, що передбачено п.20.4.3 Договору.
Відповідачем розмір матеріальної шкоди і пені не спростовано.
Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано доказів про виконання умов договору щодо повідомлення страховика телефоном про настання події безпосередньо з місця події не заслуговують на увагу, оскільки суд прийшов до правильного висновку, що позивач з поважних причин не виконав вказану умову договору.
Інші доводи апеляційної скарги про неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи є необґрунтованими і не спростовують висновків суду, оскільки не призвели до порушення основних принципів цивільного процесуального законодавства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі і не вплинули на суть ухваленого рішення.
Керуючись ст. ст. 308, 315 ЦПК України , колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ЗАТ «СК«Український страховий стандарт» - відхилити.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 вересня 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: