АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22а-1705/ 2006р.                                                Головуючий по 1-й інстанції:

Івко В.М. Суддя-доповідач: Корнієнко В.І.

УХВАЛА ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

2006 року  червня  місяця   26 дня                                                           м. Полтава

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в

складі:

Головуючого судді: Корнієнка В.І.

Судців : Карнауха П.М., Буленка О.О.

При секретарі: Барило Я.В.

З участю позивачів: ОСОБА_1, ОСОБА_2

Представника держказначейства  Проценко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1,ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області  від 19 квітня 2006 року  по справі за позовом ОСОБА_1,ОСОБА_2, ОСОБА_3  до Новосанжарської селищної Ради про стягнення коштів на оплату  комунальних послуг, -

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Апеляційного суду, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 19 квітня 2006 року поновлено ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 строк позовної давності на звернення до суду з даними позовами.

Позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з Новосанжарського селищної ради на користь ОСОБА_2    718,05 грн. в рахунок відшкодування вартості пільг на комунальні послуги, по фактичному користуванню, в межах встановлених норм, за період 2001 - 2002 р.р.

Стягнуто з Новосанжарського селищної ради на користь ОСОБА_3   1 483, 97 грн. в рахунок відшкодування вартості пільг на комунальні послуги по фактичному користуванню, в межах встановлених норм, за період 2001 - 2002 р.р.

В решті позовних вимог ОСОБА_2 і ОСОБА_3 відмовлено.

В позові ОСОБА_1 - відмовлено.

Стягнуто з Новосанжарської селищної Ради судові витрати на правову допомогу, пропорційно до задоволених позовних вимог:

· на користь ОСОБА_2 - в розмірі 34грн.52 коп.

· на користь  ОСОБА_3  - в розмірі 56 грн.08 коп.

Стягнуто з відповідача на користь держави державне мито в розмірі 51 грн.

З даним рішенням не погодились ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та подали на нього апеляційну скаргу, в якій просять рішення скасувати, справу направити до районного суду на новий розгляд.

Вважають, що рішення суду є необгрунтованим, судом не в повному обсязі з»ясовані обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, рішення постановлене з порушенням норм матеріального права.

Колегія судців, заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, підстав для її задоволення та скасування рішення не вбачає.

Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається із матеріалів справи, судом першої інстанції повно і всебічно досліджені обставини і матеріали справи, на підставі яких судом постановлена правильне та справедливе рішення.

Судом вірно встановлено, що ОСОБА_2   з 01.04.1996 року по 17.07.2002 року, ОСОБА_3  з 03.08.1981 року по 06.03.2003 року, ОСОБА_1   з 01.04.1996 року по

01.09.2000   року працювали на посадах вихователів дитячого садка, підпорядкованого

Новосанжарській селищній Раді.

Також судом першої інстанції вірно визначено предмет спірних правовідносин і норми матеріального права, які їх регулюють.

Судом вірно встановлено, що згідно положення п.З Постанови Верховної Ради України «Про стан, напрями реформування і фінансування освіти в України»  від

21.06.2001   року №2551 - III, відповідно до якого виплати, передбачені ст..57 Закону

України «Про освіту», в тому числі і компенсації за оплату користування житлом з

опаленням і освітленням педагогічним працівникам, які працюють у сільській місцевості і селищах міського типу, а також пенсіонерам, які раніше працювали педагогічними

працівниками в цих населених пунктах і проживають в них, за 1997-2000 роки є

державним боргом.

Відповідно ст.22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Суд першої інстанції правомірно частково задовольнив позовні вимоги     ОСОБА_2  та  ОСОБА_3, оскільки відповідно до ст. 14 Закону України «Про освіту» Новосанжарська селищна Рада, як орган місцевого самоврядування, повинна була своєчасно проводити компенсаційні виплати, в порядку, передбаченому ч.4ст.57 Закону України «Про освіту» та стягнув з відповідача за період з 2001 -2002 р.р. на користь ОСОБА_2    718,05 грн., на користь  ОСОБА_3   - 1483,97 грн., так як дані суми підтверджені документально.

Також правомірно суд першої інстанції, пославшись на положення п.З Постанови Верховної Ради України «Про стан, напрями реформування і фінансування освіти в Україні» від 21.06.2001 року №2551 -III, відмовив в задоволенні позову ОСОБА_1.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 19 квітня 2006

року  постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається .

Керуючись ст.ст.303, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу  ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 19 квітня 2006 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.