АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22-8923/10 Головуючий у 1-й інстанції: Максимчук З.М.
Суддя-доповідач: Гончар О.С.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого судді Бондаря М.С.
суддів Гончара О.С., Кухаря С.В.
при секретарі Белименко С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 вересня 2010 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (надалі Банк) до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про передачу предмету застави в заклад, звернення стягнення на предмет застави та іпотеки, -
ВСТАНОВИЛА:
В травні 2010 року Банк звернувся в суд із вказаним позовом. Зазначав, що 30.07.2007 року між Банком і ОСОБА_2 укладено кредитний договір та договір про видачу траншу за якими остання отримала 50000 доларів США кредитних коштів на умовах їх повернення до 01.08.2017 року із сплатою 14% річних.
На забезпечення виконання зобов’язань позичальника за кредитним договором між Банком і ОСОБА_2 того ж дня було укладено договір іпотеки, за яким ОСОБА_2 передала в іпотеку Банку належні їй на праві власності нежитлові будівлі, розташовані по АДРЕСА_1.
Того ж дня між Банком і ОСОБА_3 в забезпечення виконання позичальником своїх зобов’язань за кредитною угодою укладено договір застави, за яким ОСОБА_3 передав в заставу автомобіль Ford Fady.
30.07.2007 року ОСОБА_4, уклавши з Банком два договори застави на забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_2, передала в заставу автомобіль ГАРЗІ і товар в обороті на суму 42000 грн.
Позичальник своїх зобов’язань за кредитним договором належним чином не виконувала. В зв’язку з чим, Банк у відповідності до умов договору прийняв рішення вимагати дострокового повернення позивальником всієї заборгованості. Станом на 09.04.2010 року заборгованість перед Банком склала 39516,5 долара США.
Банк, посилаючись на положення Законів України «Про іпотеку», «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», «Про заставу», норми ЦК України, просив звернути стягнення на предмет іпотеки, передавши його на зберігання іпотекодержателю, передати в заклад заставне майно і звернути стягнення на нього, звернути стягнення на предмет іпотеки з наданням Банку права продажу зазначеного майна безпосередньо Банком будь-якій особі-покупцю за початковою ціною майна, що визначена в договорах про іпотеку і заставу.
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 вересня 2010 року позов задоволено. Вирішено питання про судові витрати.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право його змінити.
Судом першої інстанції встановлено, а сторонами не оспорюється той факт, що внаслідок укладення 30.07.2007 року між Банком і ОСОБА_2 кредитного договору та договору про видачу траншу остання отримала 50000 доларів США кредитних коштів на умовах їх повернення до 01.08.2017 року із сплатою 14% річних.
На забезпечення виконання зобов’язань позичальника за кредитним договором між Банком і ОСОБА_2 того ж дня було укладено договір іпотеки, за яким ОСОБА_2 передала в іпотеку Банку належні їй на праві власності нежитлові будівлі, розташовані по АДРЕСА_1.
Того ж дня між Банком і ОСОБА_3 в забезпечення виконання позичальницею своїх зобов’язань за кредитною угодою укладено договір застави, за яким ОСОБА_3 передав в заставу автомобіль Ford Fady.
30.07.2007 року ОСОБА_4, уклавши з Банком два договори застави на забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_2, передала в заставу автомобіль ГАРЗІ і товар в обороті на суму 42000 грн.
Відповідачкою, яка оскаржила рішення суду не оспорюються загальна сума заборгованості за своїми зобов’язаннями перед Банком в сумі 39561,5 доларів США і її обов’язку щодо сплати вказаного боргу.
Доводи апеляційної скарги зведено до того, що апелянт не була повідомлена про час і місце слухання справи, звернення стягнення на предмет іпотеки мало місце щодо іншого майна ніж заявлено в позові, та крім того, проведено не у відповідності до вимог закону.
З такими доводами апелянта колегія суддів погоджується частково.
Адже, інтереси ОСОБА_2 в суді першої інстанції представляла відповідач ОСОБА_4, яка у встановленому законом порядку була повідомлена про час і місце слухання справи. (а.с. 63)
Згідно ж ч.5 ст. 76 ЦПК вручення судової повістки представникові особи, яка бере участь у справі, вважається врученням повістки і цій особі.
До заперечення ОСОБА_2 про те, що суд ухвалив своє рішення щодо предмету іпотеки будинку №НОМЕР_1, а не АДРЕСА_2, як зазначено в позові, колегія суддів ставиться критично, оскільки ще 18.06.2010 року Банк подав до суду відповідну заяву, в якій просив врахувати зазначену описку, і тому просив розглядати свої вимоги саме щодо будинку №НОМЕР_1, який є предметом іпотеки. (а.с. 50)
Разом з тим, є слушним заперечення ОСОБА_2 щодо обраного судом першої інстанції способу звернення стягнення на предмет іпотеки.
Так, за змістом Розділу V Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки може відбуватись або у спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або шляхом застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.
Проте, суд першої інстанції визначив спосіб реалізації предмету іпотеки, який не узгоджується з вимогами закону, оскільки лише фрагментально містить ознаки звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом застосування процедури продажу, передбаченої ст. 38 цього Закону. Тим самим, суд порушив першочергове право іпотекодавця на викуп предмета іпотеки наданого ним в іпотеку.
В судовому засіданні апеляційної інстанції заявив, що Банк не зацікавлений в зверненні стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів.
Крім того, колегія суддів погоджується із запереченнями апелянта про те, що за обставинами справи не вбачається необхідності застосування заходів забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період його реалізації, оскільки такі дії не є необхідними.
В зв’язку з цим рішення суду в цій частині підлягає зміні.
Інші заперечення апелянтом не заявлялись. В решті рішення суду першої інстанції не оскаржувались, а тому в апеляційному порядку не переглядалось.
Проте, згідно ч.3 ст. 303 ЦПК апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Так, встановлено, що ОСОБА_4, укладаючи 30.07.2007 року з Банком договір застави на забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_2, і передаючи в заставу свій товар в обороті на суму 42000 грн., діяла як суб’єкт підприємницької діяльності-фізична особа (а.с. 36-38).
Таким чином, спір між суб’єктом підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4 і Банком мав вирішуватись в порядку господарського, а не цивільного судочинства.
Отже, провадження в цій частині з огляду на положення ст.ст. 205, 310 ЦПК підлягає закриттю.
Наведених обґрунтувань і обставин справи суд першої інстанції не прийняв до уваги, ухвалив рішення, яке на переконання судової колегії не відповідає в повній мірі вимогам закону, прийнято з порушенням ряду норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає зміні.
Керуючись ст.ст. 205, 307, 310, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 20 вересня 2010 року
• в частині задоволення позову змінити із «задовольнити повністю» на «задовольнити частково»;
• в частині зобов’язання ОСОБА_2 передати нежиле приміщення загальною площею 168 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 на зберігання ПАТ КБ «ПриватБанк» скасувати, а в задоволенні позову в цій частині відмовити;
• в частині передачі в заклад ПАТ КБ «ПриватБанк» шляхом вилучення у ОСОБА_4 визначений у договорі застави від 30.07.2007 року товар в обороті на суму 42000 грн. та звернення стягнення на нього скасувати, а провадження у справі в цій частині закрити;
• в частині обрання способу реалізації предмета іпотеки змінити на застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 Закону України «Про іпотеку».
Решту рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя суддя суддя
Бондар М.С.. Гончар О.С. Кухар С.В.