АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22-9453/10 Головуючий у 1-й інстанції: Воробйов А.В.
Суддя-доповідач: Гончар О.С.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого судді Бондаря М.С.
суддів Гончара О.С., Кухаря С.В.
при секретарі Белименко С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 та заяву ОСОБА_3 про приєднання до апеляційної скарги на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2009 року в справі за позовом Комунального підприємства «ВРЕЖО №1» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території і плати за житлово-комунальні послуги, -
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2009 року позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за комунальні послуги з утримання будинків та прибудинкової території в сумі 9240,62 грн.
Зазначало, що відповідачі є власниками квартири АДРЕСА_1.
Позивач утримує будинок відповідачів та прибудинкову територію, надає відповідачам, а ті в свою чергу споживають, житлово-комунальні послуги. Проте, відповідачі отримані послуги належним чином не оплачують, плату за утримання будинку та прибудинкової території не вносять. В зв’язку з чим, за період з 01.01.2002р. по 01.08.2009 р. у відповідачів перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 9240,62 грн., які позивач просив стягнути з відповідачів на свою користь.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2009 року позов задоволено. Стягнуто з відповідачів в солідарному порядку заборгованість в сумі 9240,62 грн. Вирішено питання про судові витрати.
Із зазначеним рішенням суду ОСОБА_2 не погодилась, в зв’язку з чим подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, а відтоді порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просила рішення районного суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
До апеляційної скарги ОСОБА_2 приєдналась ОСОБА_3
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 п.3 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право його змінити.
Встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є власниками квартири АДРЕСА_1.
Позивач утримує будинок відповідачів та прибудинкову територію, надає відповідачам, а ті в свою чергу споживають житлово-комунальні послуги. Проте, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримані послуги належним чином не оплачують. В зв’язку з чим, за період з 01.01.2002р. по 01.08.2009 р. перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 9240,62 грн..
ОСОБА_2 вважає, що суд безпідставно задовольнив позов, оскільки між сторонами у справі відсутні договірні зобов’язання, які є обов’язковою умовою для стягнення з відповідачів якихось коштів за отримані житлово-комунальні послуги.
Проте, судова колегія критично ставиться до таких заперечень з огляду на наступне.
Згідно статті 13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Статтею 20 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 3 статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Обов'язок власника квартири укласти договір на надання житлово-комунальних послуг та оплачувати надані послуги передбачено також пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою КМУ №572 від 08.10.1992 року.
Такими чином, згідно зазначених норм закону споживач зобов'язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
На підтвердження своїх вимог позивачем надано розшифровку суми заборгованості відповідача з урахуванням витрат на експлуатацію будинку, утримання будинку та прибудинкової території (а.с.6-11). Апелянтом не надано доказів, які б свідчили про неврахування позивачем проведених відповідачами оплат.
Суд критично ставиться до заперечень скаржників про те, що з них безпідставно стягнуто заборгованість за період, що перевищує трирічний строк позовної давності.
Так, в липні 2007 року та в січні 2004 року ОСОБА_2 проведено оплати, що перевищують поточні нарахування. Таким чином, відповідно до порядку обліку нарахування, оплати спожитих послуг, заборгованості з їх оплати, з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що накопичувальне сальдо заборгованості зменшилось на суму переплати.
Зменшення загальної суми заборгованості може мати місце лише у разі вчинення особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу і зумовлює переривання строку позовної даності у відповідності до вимог ст. 73 ЦК (1963р.) і ст. 264 ЦК.
Колегія суддів погоджується з тим, що суд першої інстанції передчасно ухвалив своє рішення, оскільки матеріали справи не містять у собі беззаперечних доказів того, що відповідачі належним чином були повідомлені про час і місце слухання справи.
Проте, згідно норм ЦПК дана обставина з серпня 2010 року не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Разом з тим, суд першої інстанції не врахував, що відповідачка ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1. А тому набула повну цивільну дієздатність, а з нею і свій обов’язок щодо участі у витратах з утримання будинку та прибудинкової території і плати за житлово-комунальні послуги лише з жовтня 2006 року.
Тому в цій частині із врахуванням наведеного, рішення суду підлягає зміні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, до якої приєдналась ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2009 року у цій справі в частині розміру солідарної відповідальності відповідачів змінити з 9240,62 грн. на 4413,44 грн.
Доповнити рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2009 року у цій справі.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «ВРЕЖО №1» 4827,18 грн.
Розмір відшкодування судового збору змінити з 92,40 грн. на 44,13 грн.
Доповнити рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2009 року у цій справі.
Стягнути з ОСОБА_2 в доход держави 48,27 грн. судового збору в якості судових витрат.
Решту рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя Суддя Суддя
Бондар М.С. Гончар О.С. Кухар С.В.