Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-7819/2010 р. Головуючий у 1 інстанції : Галянчук М.І.
Суддя-доповідач : Спас О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого Крилової О.В.,
суддів: Спас О.В.,
Бабак А.М.,
при секретарі Винник І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 20 серпня 2010 року
у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИЛА :
У липні 2009 року Публічне акціонерне товариство «Райффайзен банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль» (далі - Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В позові зазначено, що 15.03.2006 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є позивач та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №014/17-03/1042-09 за яким Банк надав відповідачу кредит на споживчі цілі у розмірі 24000 доларів США із сплатою12,5% річних на строк по 14.03.2021 року. Забезпеченням повернення кредитних коштів є укладений того ж дня іпотечний договір між Банком та відповідачем . Предметом іпотеки є нерухоме майно: жилий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу. Заставна вартість предмету іпотеки визначена сторонами в розмірі 135000 грн. Впродовж дії кредитного договору відповідачем неодноразово порушувались його вимоги щодо своєчасної сплати відсотків за користування кредитом та сплати основної суми заборгованості, внаслідок чого за ОСОБА_3 станом на 19.10.2007 року утворилась заборгованість в розмірі 119320,93 грн. Тому 01.11.2007 року на адресу відповідача було направлено вимогу про повернення заборгованості по кредиту, у якій зазначено зміст порушених зобов’язань та вимога про виконання порушеного зобов’язання у 30-ти денний строк з моменту отримання повідомлення. Але до теперішнього часу вимога не виконана, станом на 14.07.2009 року заборгованість відповідача перед Банком склала 22 925,81 доларів США (з урахуванням офіційного курсу валют встановленого НБУ на 14.07.2009 року це відповідає 174795,55 грн.), що стало причиною звернення останнього до суду.
Під час розгляду справи позивач неодноразово звертався до суду із заявами про уточнення позовних вимог. Так, в останній позовній заяві ставить питання про залучення ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в якості правонаступника ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та стягнення із ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором №014/17-03/1042 від 15.03.2006 року в сумі 197603,09 грн., а також стягнення витрат по сплаті державного мита в розмірі 1700 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн.
Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 20 серпня 2010 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволені. Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором №№014/17-03/1042 від 15.03.2006 року в сумі 197603,09 грн.(сто дев’яносто сім тисяч шістсот три), 09 грн. Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» суму витрат по сплаті державного мита в розмірі 1700 (одна тисяча сімсот), 00 грн., а також витрати по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 30 (тридцять), 00 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати, справу направити на новий розгляд.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що суд вірно вирішив питання наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, суті правовідносин, що випливають із встановлених обставин, правильно застосував правові норми до цих правовідносин. З дотриманням вимог ст. ст. 212 – 215 ЦПК України суд належно оцінив надані сторонами докази, виконав всі вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно з законом.
Зокрема, задовольняючі позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором з позичальника відповідача ОСОБА_3, суд правильно застосував ст. ст. 526, 530, 623, 625, 629, 1050, 1054 ЦК України. Вказані норми матеріального права у своїй сукупності в достатній мірі регулюють правовідносини вказаних осіб, оскільки встановлюють підстави виникнення, припинення, належного виконання та відповідальності зобов’язань, у тому числі і тих, що випливають з договору кредиту, право достроково вимагати повернення усієї суми кредиту.
Доводи апеляційної скарги неправомірності стягнення заборгованості за договором в цілому, без врахування тієї обставини, що позивач не просив про розірвання договору є безпідставними.
Підстави для зміни або розірвання договору передбачені ст. 651 ЦК України. Таких вимог в суді першої інстанції заявлено не було, а тому суд правильно вирішив справу в межах заявлених позовних вимог, що відповідає приписам ст. 11 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги щодо порушення прав позичальника в зв’язку з коливанням курсу долару до національної валюти є неприйнятними.
Зростання курсу долара США - валюти кредиту, не дає підстав для висновку про неправильність рішення суду, виходячи з тих обставин, що у позичальника існувала можливість передбачити в момент укладення договору зміни курсу гривні по відношенню до долара США, виходячи з динаміки зміни курсів валют з моменту введення в обіг національної валюти - гривні та її девальвації й можливість отримання кредиту в національній валюті.
Довід апеляційної скарги про бездоказовість вимог про стягнення заборгованості у вищевказаній сумі спростовується матеріалами справи, в яких містяться надані позивачем розрахунки суми заборгованості, довідки про курс національної валюти відносно долара США. Відповідач, в разі заперечення суми позовних вимог, повинна була в силу ст. ст. 10, 60 ЦПК України надати докази на підтвердження своїх заперечень ще під час розгляду справи в суді першої інстанції, проте, цього не зробила.
Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків. Немає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та для постановляння нового рішення по справі
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313 – 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 20 серпня 2010 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий:
Судді: