АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 - 8401 / 2010 р. Головуючий у 1-й інстанції: Задорожко Д.А.
Суддя-доповідач: Давискиба Н.Ф.
Р І Ш Е Н НЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
„07” грудня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Осоцького І.І.
Суддів: Давискиби Н.Ф.
Мануйлова Ю.С.
При секретарі: Бурима В.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Запорізького державного підприємства «Радіоприлад»
на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 08 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Запорізького державного підприємства «Радіоприлад» про стягнення компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А :
У серпні 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Запорізького державного підприємства «Радіоприлад» про стягнення компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати та відшкодування моральної шкоди.
В позові зазначала, що з 19.07.1982 року по 08.05.2008 рік вона працювала на Запорізькому ДП «Радіоприлад». В порушення вимог ст.. 116 КЗпП України під час звільнення їй не було виплачено всіх належних сум в розмірі 6 979,00 грн. Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22.04.2010 частково задоволено її позовні вимоги про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та належних їй сум. Проте заборгованість із заробітної плати відповідачем не виплачено. На підставі ст.. 117 КЗпП України просить суд стягнути з відповідача компенсацію за затримку виплати заробітної плати за період з 08.05.2008 по день розгляду справи у суді у розмірі 20 923, 26 грн., моральну шкоду у розмірі 5 000 грн., витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 1 042,80 грн. та покласти на відповідача судові витрати. Уточнивши позовні вимоги просила суд стягнути з відповідача компенсацію за затримку виплати заробітної плати за період з 08.05.2010 по день розгляду справи у суді у розмірі 21 742, 32 грн., моральну шкоду у розмірі 5 000 грн., витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 1 042,80 грн. та покласти на відповідача судові витрати.
Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 08 вересня 2010 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Запорізького державного підприємства «Радіоприлад» на користь ОСОБА_3 - 21 742 грн. 32 коп. в якості середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, 1 000 грн. 00 коп. в якості відшкодування за заподіяну моральну шкоду, а всього, 22 742 грн. 32 коп.
Стягнуто з Запорізького державного підприємства «Радіоприлад» в дохід держави судові витрати у вигляді судового збору в сумі 227,42 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі - 120,00 гривень, а всього - 347 (триста сорок сім) грн. 42 коп.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Запорізьке державне підприємництво «Радіоприлад» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, у зв’язку з чим судом було неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов частково та стягнути з ЗДП «Радіоприлад» середній заробіток у розмірі 7706,61 грн.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що з 19.07.1982 року по 08.05.2008 рік ОСОБА_3 перебувала у трудових відносинах з відповідачем, звільнена за власним бажанням на підставі наказу № 886 від 08.05.2008 року у зв’язку з порушенням адміністрацією чинного законодавства про працю, за ст. 38 КЗпП України. Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22.04.2010 року за позовом ОСОБА_3 до Запорізького державного підприємства «Радіоприлад» про стягнення нарахованої але невиплаченої заробітної плати та вихідної допомоги, позов задоволено частково. Стягнуто з ДП «Радіоприлад» на користь ОСОБА_3 нараховану але невиплачену заробітну плату у розмірі 6979 грн., в іншій частині позову відмовлено.
Оскільки, з дня звільнення до теперішнього часу розрахунок з позивачем не здійснено, тому, відповідно до вимог ст. 117 КЗпП України з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а саме за період з 08.05.2008 року по 08.09.2010 (день розгляду справи у суді) –за 584 робочі дні 21 742 грн. 32 коп., та заподіяна у зв’язку з цим моральна шкода в сумі 1000 грн., а всього - 22 742 грн. 32 коп.
Перевіривши за матеріалами справи доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів з висновком суду першої інстанції не погоджується з таких підстав.
За змістом ч.1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції не взяв до уваги заперечення відповідача про те, що невиплата заробітної плати була допущена не з вини відповідача, оскільки 07.08.2009 р. Господарським судом Запорізької області відкрито провадження по справі про банкрутство ДП «Радіоприлад».
Згідно зі статтями 1,2 Закону України «Про оплату праці» заробітною платою вважається винагорода, обчислена у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Пунктом 3.9 Інструкції зі статистики заробітної плати, розробленої відповідно до Законів України «Про державну статистику» та Закону України «Про оплату праці» та затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 року № 5, суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні, не належать до фонду оплати праці, а отже не є заробітною платою.
Зазначені норми права підтверджують те, що вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку є конкурсними, а ОСОБА_3 є конкурсним кредитором і відповідно до ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 року зобов’язана була подати до господарського суду заяву з вимогами до боржника протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника. Проте з такою заявою ОСОБА_3 до суду не зверталася.
Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для її подання, або не заявлені взагалі – не розглядаються і вважаються погашеними. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
За таких обставин, середній заробіток за затримку розрахунку, передбачений ст.117 КЗпП України, за період з 08.05.2008 року (з дня звільнення позивача) по червень 2009 року (по день порушення провадження у справі про банкрутство), не підлягає виплаті, оскільки є погашеним.
Проте, підлягає стягненню середній заробіток за затримку розрахунку за період з 08 липня 2009 рік (день порушення провадження у справі про банкрутство) по 22.04.2010 рік (по день ухвалення рішення Комунарським районним судом м. Запоріжжя про нарахування але невиплаченої заробітної плати у розмірі 6979 грн.) у кількості 207 днів, з урахуванням середньоденного заробітку у розмірі 37 грн. 23 коп.=7706 грн. 61 коп.
Задовольняючи частково позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди та визначаючи її в розмірі 1000 грн., суд першої інстанції не врахував вимоги ст. 237-1 КЗпП України та роз’яснень, що містяться в п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001 року, відшкодування моральної шкоди провадиться тоді, коли порушення законних прав працівника призвели до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться за умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв’язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв’язку між попередніми умовами.
Будь-яких доказів на підтвердження зазначеного позивачкою не надано.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що правових підстав для задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди не має, тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Керуючись п.2 ч.1 ст. 307, п.1ч.1ст. 309, ст.ст.313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Запорізького державного підприємства «Радіоприлад» задовольнити частково.
Рішення Василівського районного суду Запорізької області від 08 вересня 2010 року у цій справі змінити, стягнути з Запорізького державного підприємства «Радіоприлад»на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 7706 грн. 61 коп. В частині відшкодування моральної шкоди скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий:
Судді: