ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 320

УХВАЛА

 

 

15.08.2006

Справа №2-13/10127-2006

За позовом ЗАТ “Кримнафтогазпостачання”(м. Сімферополь вул. Носенко,10)  

До відповідача Кримського республіканського об’єднання “Крименергоресурс” (м. Сімферополь вул. Дм. Ульянова, 62-а).

Про стягнення 17448,96 грн.  

Суддя ГС  АР  Крим А.І.Жукова

Представники:

Від позивача – Заяц Н.В. – ю/к., дов. № 07-03 від 10.03.2006 року.

Від відповідача – не з’явився

Суть спору: Позивач - ЗАТ “Кримнафтогазпостачання” звернулось до Господарського суду АР Крим із позовом про стягнення з Кримського республіканського об’єднання “Крименергоресурс” 17448,96 грн. майнової шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач у порушення рішення ГС АР Крим у справі № 2-2/5047-2005 від 05.05.2005 року не звільняє земельну ділянку, яка належить позивачу на праві оренди, від паркану та асфальтованого покриття, які входять до складу майна, що належить АР Крим і є у повному господарському веденні  відповідача.  У зв’язку з цим, позивач не може почати користуватися земельною ділянкою, проте орендну плату за землю сплачує. Таким чином відповідач своїми неправомірними діями спричинив ЗАТ “Кримнафтогазпостачання” майнову шкоду, яка виразилася у орендній платі за період з травня 2005 року по березень 2006 року.

Відповідач проти позову заперечує. Заперечення на позов мотивовані тим, що Кримське республіканське об’єднання “Крименергоресурс” не є власником паркану та асфальтового покриття, вони входять до складу майна, що належить АР Крим. Відповідач звертався до Фонду майна АР Крим для вирішення цього питання. У теперішній час Фонд майна вирішує питання щодо передачі даного майна у оренду чи власність позивача.

Строк розгляду справи був продовжений у порядку ст. 69 ГПК України за згодою сторін.

У судовому засіданні у порядку ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва. Після перерви слухання по справі було продовжено за відсутності представник відповідача

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

В С Т А Н О В И В :

14.05.2004 року між ЗАТ “Кримнафтогазпостачання” та Сімферопольською міською радою був укладений договір оренди земельної ділянки площею 0,4810 га  з земель підприємства “Міжрайпаливо” за адресою: м. Сімферополь вул. Д. Ульянова, 62-а для будівництва товарного складу.

Позивач з травня 2005 року платить орендну плату за оренду земельної ділянки, що підтверджується платіжним дорученнями, проте приступити до користування земельною ділянкою не в змозі, оскільки на ній розташоване майно, а саме: паркан та асфальтове покриття, яке не належить позивачу.

Рішенням Господарського суду АР Крим від 05.05.2005 року у справі № 2-2/5047-2005 суд зобов’язав Кримське республіканське об’єднання “Крименергоресурс”, м. Сімферополь  не чинити перешкод позивачу у користуванні земельною ділянкою площею 0,4810 га  з земель підприємства “Міжрайпаливо” за адресою: м. Сімферополь вул. Д. Ульянова, 62-а, яка знаходиться у нього в оренді відповідно до договору № 1-623 від 14.05.2004 року.

Однак до теперішнього часу на даній земельній ділянці знаходиться майно: паркан та асфальтове покриття.

Судом встановлено, що дане майно є власністю АР Крим, а у відповідача знаходиться у господарському веденні. Кримське республіканське об’єднання “Крименергоресурс” звернулося до Фонду майна АР Крим для вирішення питання щодо майна, яке розташоване на земельній ділянці, яка знаходиться в оренді  позивача. Фонд майна АР Крим листом від  22.05.2006 року за вих. № 08-10/3559 витребував у відповідача пакет документів для розгляду питання щодо передачі даного майна у оренду або власність позивача (а.с. 59). КРО “Крименергоресурс” надав цей пакет документів 03.07.2006 року.

Суд вважає вимоги позивача необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню виду наступного.

Зобов’язання, що регулюються норми 2 підрозділом 2 розділу ГК України відносяться до числа внедоговірних (деліктних), оскільки їх суб’єкти не состоять між собою у яких-то договірних правовідносинах.

Стаття 1166 ГК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її спричинила.

Дана стаття ГК України містить у собі вказівку саме  про майнову шкоду, разом з тим,  при спричиненні шкоди майну потерпілого відшкодуванню  підлягають збитки.

Диспозиція даної статті передбачає, що відшкодовується реальна шкода, тобто знищене чи пошкоджене майно у результаті протиправної поведінки правопорушника. У даному випадку відповідач не надав суду доказів прямих збитків, спричинених по вині відповідача.

Таким чином, відсутній безпосередній причинно-следствений зв’язок між діями відповідача та спричиненням шкоди у вигляді збитків у позивача.

Крім того, згідно з ч. 2 статті 1166 ГК України, особа, яка спричинила шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо докаже, що шкода спричинена не за її вини.

Відповідач по дійсній справі не є власником паркану і асфальтового покриття, майно лише знаходиться у його господарському веденні. Розпорядником майна є Фонд майна АР Крим. Відповідач звертався до Фонду майна АР Крим для вирішення питання по вищезгаданому майну. Без рішення Фонду майна АР Крим відповідач не в змозі самовільно вирішувати питання щодо паркану і асфальтового покриття.

Таким чином, у бездіяльності відповідача немає вини, оскільки він самостійно не може прийняти рішення відносно майна, яке розташоване на земельній ділянці площею 0,4810 га за адресою: м. Сімферополь вул. Д. Ульянова, 62-а.

Також, відповідно до статті 21 Закону України “Про оренду землі”, орендна плата за землю – це платіж, який орендар вносить  орендодавцеві  за користування земельною ділянкою.

Стаття 28 Закону України “Про оренду землі” визначає поняття збитків та передбачає підстави відшкодування збитків, завданих орендарю, а саме: орендар має право на відшкодування збитків, яких він зазнав унаслідок невиконання орендодавцем умов, визначених договором оренди землі. Збитками вважаються: фактичні витрати, яких орендар зазнав у зв’язку з  невиконанням або неналежним виконанням умов договору орендодавцем, а також витрати, які орендар здійснив або повинен був здійснити для відновлення свого порушеного права; доходи, які орендар міг би реально отримати у разі належного виконання орендодавцем умов договору.

Розмір фактичних витрат орендаря визначається на підставі документально підтверджених даних.

Крім того, у зв’язку з тим, що позивач до теперішнього часу не в змозі користуватися земельною ділянкою, він не позбавлений права звернутися до Сімферопольської міської ради про вирішення питання щодо зарахування внесеної орендної плати  в час фактичного користування земельної ділянки, після того, як вона буде прийнята позивачем по акту прийому-передачі.  Проте таких вимог позивачем заявлено не було.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу відносяться на позивача у порядку ст. 49 ГПК України.

        З обліком викладеного,  керуючись ст. ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд, -  

В И Р І Ш И В:

          У позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Жукова А.І.