Справа 22ц-20315-2010 Суддя 1 інстанції: Юр*єва Т.І.
Категорія 30 Доповідач: Новосядла В.М.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
3 листопада 2010 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого: судді Новосядлої В.М.,
суддів: Алексєєва А.В., Принцевської В.П.,
при секретарі Яменко А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 30 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа Житлово-будівельний кооператив «Мир-187», про витребування майна, про виселення, відшкодування моральної шкоди, про стягнення суми і визначення порядку користування квартирою,
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 30 червня 2010 року був частково задоволений позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа Житлово-будівельний кооператив «Мир-187», про витребування майна, про виселення, відшкодування моральної шкоди, про стягнення суми і визначення порядку користування квартирою.
Судом першої інстанції було стягнуто з відповідача на користь позивачки сплачену нею 1\2 частину заборгованості за квартиру і комунальні послуги з січня 2007 року по грудень 2009 року у розмірі 2 490 гривень 44 копійки.
У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.
З таким рішенням не погодився відповідач і приніс апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову з наступних підстав:
- судом першої інстанції була застосовано статтю 369 ЦК України, яка регулює правовідносини щодо з дійснення права спільної сумісної власності, в той час як сторони по справі користуються квартирою на праві сумісної часткової власності,
- позивачка погасила борг за квартиру без його на то згоди на рахунок Житлово-будівельного кооперативу «Мир-187 » , з метою в подальшому привласнення собі 1\2 частки квартири, яка належить відповідачу,
- оскільки кожному із співвласників квартири належить по 1\2 частки, то кожний повинен платити послуги за свою частку.
Заслухавши суддю-доповідача, позивачку , дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.
Із матеріалів цивільної справи вбачається:
Позивачка ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 7 червня 1996 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Гуртовим А.А. за реєстровим номером 2820, купила квартиру АДРЕСА_1 (а.с.42).
Позивачка зареєстрована в цій квартирі.
Згідно із договором дарування, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Конченко Н.М. 26 жовтня 2005 року за реєстровим номером 12823 ОСОБА_5 (колишній чоловік позивачки) подарував відповідачу ОСОБА_1 1\2 частину квартири АДРЕСА_2 (а.с.58).
Спірна квартира є двокімнатною квартирою АДРЕСА_2.
ОСОБА_1 в цій квартирі не зареєстрований.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивачки 1\2 частини сплачених нею сум за квартирну плату і комунальні послугу у розмірі 2 490 гривень 44 копійки (за 2007 – 787 гривень 75 копійок, за 2008 рік – 809 гривень 91 копійка, за 2009 рік – 892 гривні 78 копійки), суд першої інстанції виходив із того, то відповідно до статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової шкоди.
Оскільки ОСОБА_6 платила за квартирну плату і комунальні послуги сама, то суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що відповідач повинен відшкодувати їй вказані виплати.
Однак, з таким висновком суду першої інстанції погодитись неможливо з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони по справі є співвласниками квартири і частка кожного складає 1\2.
Відповідно до статті 360 ЦК України співвласник, відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності, зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном .
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
В залежності від виду житлово-комунальних послуг нараховується і оплата за них, наприклад: оплата за воду (у разі відсутності приладів обліку) залежить від кількості зареєстрованих в квартирі осіб, оплата за послуги з утримання будинків і прибудинкової території та оплата за опалення квартири залежить від площі квартири.
Позивачка зареєстрована в квартирі, а відповідач не зареєстрований, а тому принцип нарахування оплати за комунальні послуги за цих обставин є різним.
Правовідносини між споживачем послуг та організацією, яка їх надає, регулюються договором (письмовий або фактичні договірні відносини).
Житлово-будівельний кооператив «Мир-187» веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.
Таким чином, кожний із власників квартири несе відповідальність щодо витрат на утримання своєї частки перед житлово-будівельним кооперативом.
ОСОБА_2 оплатила житлово-комунальні послуги по квитанціям, які надавались їй Житлово-будівельним кооперативом «Мир-187» в повному обсязі, в той час як відповідно до статті 360 ЦК України вона, як співвласник повинна брати участь у витратах по утриманню квартири відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності і в залежності від виду комунальних послуг.
Відповідач наполягає на тому, що він не уповноважував ОСОБА_2 визнавати за нього будь-які борги по житлово-комунальним послугам і не надавав їй права сплачувати за нього витрати на утримання його частки квартири.
Позивачкою не були надані докази того, що відповідач доручив їй проводити оплату за житлово-комунальні послуги за нього.
Вказаний довід апеляційної скарги є обґрунтованим, оскільки та обставина, що позивачка заплатила Житлово-будівельному кооперативу «Мир-187» за утримання всієї квартири, а не за утримання своєї частки квартири, є правовідносинами, які виникли між нею і кооперативом, а не між нею і відповідачем, а тому останній не повинен відшкодовувати їй понесені витрати.
Виходячи із встановлених обставин, наданих сторонами доказів, висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивачки зроблений із порушенням норм матеріального права.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції встановлені всі фактичні обставини по справі, але неправильно застосований матеріальний закон, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивачки 2 409 гривень 44 копійок підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову і у задоволенні позову в цій частині.
Рішення суду в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 не оскаржується.
Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 7 вересня 2010 року ОСОБА_1 було відстрочено сплату судових витрат до ухвалення рішення по справі.
Згідно п/п. ”з” п.1 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 р. „Про державне мито”, апеляційна скарга на рішення суду оплачується державним митом у розмірі 50% ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви (скарги, заяви). Відповідно до п. „а” ч.1 ст.3 вказаного Декрету, позовні заяви оплачуються держмитом у розмірі 1% ціни позову, але не менше 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
При поданні апеляційної скарги ОСОБА_1 повинен був сплатити судовий збір у розмірі 25 гривень 50 копійок.
Згідно з пунктом 10 постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 „Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів” за апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції витрати на інформаційно-технічні витрати оплачуються в розмірі, передбаченому за позовну заяву (заяву, клопотання) до суду першої інстанції.
Відповідно до зазначеної Постанови при подачі позову майнового характеру повинні бути сплачені витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи у розмірі 120 гривень
Виходячи з наведеного і на підставі статей 79-81 ЦПК з ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати у вказаних розмірах.
Керуючись статтями 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 30 червня 2010 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачену нею заборгованість за квартиру і комунальні послуги (1\2) за період з січня 2007 року по грудень 2009 року по квартирі за адресою АДРЕСА_3 у розмірі 2 490 гривень 44 копійки скасувати. У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 в цій частині ВІДМОВИТИ.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 25 гривень 50 копійок за наступними реквізитами : розрахунковий рахунок – 31411537700004; отримувач – місцевий бюджет Ворошиловського району, ЄДРПОУ – 34686537; МФО – 834016; банк – ГУ ДКУ у Донецькій області.
Стягнути з ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень за наступними реквізитами : Отримувач: Державний бюджет м. Донецька Ворошиловського району, Розрахунковий рахунок 31213263700004, Банк: ГУ ДКУ у Донецькій області, МФО: 834016, ЄДРПОУ 34686537.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий :
Судді: