Справа №2-а-2675/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

29.11.2010 року                                                                Ленінський  районний суд м. Вінниці

в складі: головуючого судді Овсюка Є.М.

               при секретарі  Олійник І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України у Вінницькій області про зобов’язання проведення перерахунку пенсії та виплату різниці в пенсії за минулий період, -  

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління пенсійного фонду України у Вінницькій області про зобов’язання проведення перерахунку пенсії та виплату різниці в пенсії за минулий період.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 є особою яка має право на призначення, пенсійного забезпечення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких Інших осіб». Вислуга років становить 21 рік. Розмір пенсії складає 53 % грошового забезпечення. Звільнений з посади заступника начальника МВ УМВС України у Вінницькій області, підполковник міліції. Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області проведено нарахування пенсії, в розмірах за відповідні періоди, таким чином з 01.01.2006 року я отримував 1259,06 грн., з 01.01.2008 року - 1669,04 грн. Маючи сумніви щодо правильності застосування норм пенсійного законодавства відносно законності та правильності розрахунку пенсійного забезпечення, позивач звернувся до аудитора - судового експерта з правом проведення економічних експертиз. Згідно висновку  спеціаліста за письмовим запитом позивача проведено економічне дослідження правильності проведення розрахунку пенсії позивача, яким встановлено, що розмір пенсії позивача з 01.01.2005 року має складати 2465,70 гривень. Позивач фактично отримав від Відповідача за період три роки до моменту подання позовної заяви - 57 215,58 грн. Сума пенсії, що підлягає оплаті позивачу складає 88 765,20 грн. Заборгованість по оплаті пенсії позивача складає 31 549,63грн. Не погоджуючись з розміром отриманої пенсії та отримавши висновок спеціаліста позивач звернувся із письмовою заявою до відповідача з листом проведення перерахунку пенсії та виплати різниці в пенсії за минулий час. 26.10.2010 року Позивач отримав лист-відповідь №460/п-12 з незаконною та необґрунтованою на його думку відмовою у перерахунку та відповідному нарахуванні. Наведене змусило позивача звернутись до суду з даним позовом.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 дав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві та просив суд позов задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення проти позову та просив суд відмовити в його задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду судом встановлені факти та відповідні їм правовідносини відповідно до яких   вважає, що позов не обґрунтований та задоволенню не підлягає.

ОСОБА_1 10.11.1998 року звільнений з посади заступника начальника МВ УМВС України у Вінницькій області, підполковник міліції. Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області проведено нарахування пенсії. Вислуга років становить 21 рік. Розмір пенсії складає 53 % грошового забезпечення.

Нарахування пенсії з моменту призначення її позивачу здійснювалось відповідно до ст.. 43 Закону, яка передбачала види грошового забезпечення, які повинні включатись до розміру пенсії.

Відповідно до ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу ОВС і деяких інших осіб», яка була чинна до 01.01.05р. зазначено, що для обчислення пенсії враховується відповідні оклади за посадою, військовим чи спеціальним знанням, процентна надбавка за вислугу років служби, надбавки за вчене звання і вчену ступінь, кваліфікацію та умови служби.

Таким чином, редакція ст.43 Закону, України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу ОВС і деяких інших осіб» яка була чинна до 01.01.05 не передбачала таких видів грошового забезпечення, з яких обчислюється пенсія, як надбавка за безперервну військову службу, 40% надбавки за службу в Збройних Силах України, премію та 100% надбавка.

Законом України від 16.12.2004 року № 2255 було внесено зміни з 01.01.2005 року до статті 43 Закону, яким визначено, що пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.

    Згідно п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 15 квітня 2005 року законодавством з питань пенсійного забезпечення, яке діяло до 1 січня 2005 р., не було передбачено можливості перерахунку раніше призначених пенсій у зв'язку із запровадженням після звільнення військовослужбовців та осіб, котрі мають право на пенсію згідно із Законом № 2262-ХП, нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, яких вони не отримували під час служби, а також премій. Закон № 1769-ІУ, який набув чинності 1 січня 2005 р., не має зворотної сили, тому вимоги щодо перерахунку пенсії з урахуванням запроваджених після звільнення зі служби нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій за минулий час, тобто до 1 січня 2005 р., задоволенню не підлягають.

Таким чином, вимоги позивача щодо перерахування та виплати пенсії з урахуванням 100 % надбавки встановленої Указом Президента України від 23.02.02 № 173, надбавки за безперервну військову службу відповідно до Указу Президента України від 05.05.03 №3 89/2003, 33,3% премії, передбаченої Указом Президента України від 04.10.1996 № 926р., а також 100% надбавки передбаченої Указом № 926 від 04.10.1196 є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Конституція України визначає Закони України “Про державний бюджет України на 2007 рік”, “Про державний бюджет України на 2008 рік”, “Про державний бюджет України на 2009 рік”, “Про державний бюджет України на 2008 рік” та Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу ОВС і деяких інших осіб» як акти рівної сили, лише з однією різницею, яка полягає в тому, що Закон України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу ОВС і деяких інших осіб» приймається щорічно та має визначений термін, тому суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача про зобов’язання управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Вінниці здійснювати в подальшому її перерахування згідно з законодавством України.

        Крім цього судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання і не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин.

Також для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи згідно, з ч. 2 ст. 99 КАС України встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В ч.1 ст. 100 КАС України визначено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Оскільки відповідачем з 2007 року нараховувалось та виплачувалось позивачу підвищення до пенсії, розмір пенсії та підвищення її влаштовував та не оскаржувався, суд вважає, що позивачем пропущений строк звернення до суду встановлений ст. 99 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 9, 18, 71, 158-163, 167 КАС України ,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України у Вінницькій області про зобов’язання проведення перерахунку пенсії та виплату різниці в пенсії за минулий період – відмовити.

Постанова суду набуває законної сили, якщо не було подано апеляційну скаргу, яка подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

СУДДЯ: