Справа № 11-424-2010р. Головуючий І-ї інстанції
Категорія: ст.175ч.1 КК України Захарченко Д.В.
Доповідач апеляційного суду
Маркова Т.О.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 липня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючої: Ржепецького О.П.
суддів: Куценко О.В., Маркової Т.О.
секретаря: Красюк А.М.
за участю прокурора: Іванова А.О.
засудженого: ОСОБА_3
захисника: ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи та засудженого ОСОБА_3 на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05 травня 2010 року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець п. Войково Амвросієвського района Донецької області, громадянин України, раніше не судимий,
засуджений за ч.1 ст. 175 КК України з призначенням покарання у виді штрафу у розмірі 1700 грн. з позбавленням права займати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій.
На підставі ч.4 ст.74 КК України ОСОБА_3 звільнено від основного та додаткового покарання.
Вироком суду ОСОБА_3 визнаний винним та засуджений за те, що згідно контракту № 1 від 04.11.2004 року перебуваючи на посаді голови правління відкритого акціонерного товариства «Миколаївського спеціалізованого автотранспортного підприємства № 1401», виконуючи організаційно-розпорядчі функції, згідно яких він зобов’язаний забезпечити своєчасну виплату заробітної плати працівникам підприємства, в порушення вимог ст.. 43 Конституції України, ч.1 ст. 21, ч.1 ст. 115 КЗпП України, ч.3 ст. 15 Закону України «Про оплату праці», безпідставно умисно не проводив виплату заробітної плати працівникам з січня 2009 року по березень 2009 року, маючи таку можливість та проводячи інші виплати.
Так, за період з 01.01.2009р. по 30.04.2009 р. на розрахунковий рахунок підприємства надійшло 323 839, 03 грн., з урахуванням залишку грошових коштів на 01.01.2009р. в сумі 30755,33 грн.
З наявних грошових коштів протягом зазначеного періоду з розрахункового рахунку підприємства використано на оплату податків та загальнообов’язкових платежів в сумі 16306,35 грн., на господарчі потреби підприємства – 256 214 грн.
Також з грошових коштів в сумі 300 645, 89грн., які надійшли до каси підприємства, було використано на виплату заборгованості по заробітній платі 51 325,01 грн., на господарчі потреби – 249 235, 44 грн.
Внаслідок цього заборгованість заробітної плати за вказаний період склала 42 989,61 грн. перед 30-ма працівниками підприємства.
В апеляції засуджений ОСОБА_3 просить вирок суду скасувати, провадження по справі закрити за відсутністю складу злочину.
Посилається на відсутність такої ознаки злочину, як наявність умислу на невиплату заробітної плати. Звертає увагу на ту обставину, що заборгованість в сумі 42989,61 грн. утворилась внаслідок зменшення доходів підприємства, відшкодування виконавчою службою з рахунку підприємства коштів за рішенням господарчого суду та арешту рахунків, утримання банком «Аваль» заборгованості за кредитами, а також необхідністю проводити виплати на забезпечення життєдіяльності підприємства. При цьому заробітна плата виплачувалась частково, дана обставина встановлена судом та підтверджена показаннями свідків та актом КРУ, що виключає наявність умислу на невиплату заробітної плати.
Зазначає, що з 30-ти працівників підприємства, невиплата заробітної плати яким інкримінується йому в провину, допитано в якості потерпілих лише 8 осіб, а постанови про визнання потерпілими винесені відносно 22-х осіб, в одному екземплярі.
Вказує на те, що судом не взято до уваги той факт, що в період проведення перевірки КРУ державною виконавчою службою Міністерства Юстиції України з рахунків підприємства проводились погашення боргу за рішенням суду, а відділенням банку «Аваль» самостійно списано з розрахункового рахунку більше, ніж 120 000грн. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором. Зазначені обставини не давали можливість своєчасно виплатити заборгованість з заробітної плати.
Звертає увагу суду, що за результатами перевірки, яка проводилась за період січень-березень 2009 року прокуратурою винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи за ч.1 ст. 175 КК України за відсутністю в його діях складу злочину, що не враховано судом при винесенні вироку.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи, просить вирок суду скасувати, постановити свій вирок, яким визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 175 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в сумі 8500грн. з забороною займати керівні посади на підприємствах, установах організаціях, незалежно від форми власності, строком на 1 рік.
Вказує на те, що судом при постановленні вироку взагалі не визначено строк призначеного додаткового покарання, крім того, вважає безпідставним звільнення ОСОБА_3 від відбування основного та додаткового покарань, оскільки вчинене ним діяння пов’язане з займаною керівною посадою.
Зазначає, що ОСОБА_3 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічного злочину: 09.04.2008 ОСОБА_3 був звільнений Ленінським районним судом м. Миколаєва від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 175 КК України. При цьому, будучи притягнутим до кримінальної відповідальності за невиплату заробітної плати за січень-березень 2009 року, ОСОБА_3 продовжував порушувати діюче законодавство про оплату праці.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, засудженого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_4 на підтримку своїх апеляцій, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого підлягає задоволенню частково, а апеляція прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно вимог ст. 22 КПК України слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачений законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи.
В порушення цих вимог закону органами досудового слідства та судом допущена однобічність та неповнота дослідження обставин справи, котрі роблять неправосудним постановлене у справі судове рішення. Обставини, які мають істотне значення для вирішення питання належним чином не з'ясовані.
Як вбачається із матеріалів справи, висновки органів досудового слідства та суду про вчинення засудженим безпідставної невиплати заробітної плати більш ніж за 1 місяць грунтується на даних позапланової ревізії фінансово-господарскої діяльності ВАТ «МСАТП-1401» за період з 01.01.2009 по 30.04.2009 року про наявність заборгованості по заробітній платі.
В судовому засіданні ОСОБА_3 вину в інкримінованому йому злочині не визнав і пояснив, що заборгованість в сумі 42989,61 грн. утворилась внаслідок зменшення доходів підприємства, відшкодування виконавчою службою з рахунку підприємства коштів за рішенням господарчого суду та арешту рахунків, утримання банком «Аваль» заборгованості за кредитами, а також необхідністю проводити виплати на забезпечення життєдіяльності підприємства. Засуджений також вказав, що заробітна плата виплачувалась частково, дана обставина встановлена судом та підтверджена показаннями свідків та актом КРУ, що виключає наявність умислу на невиплату заробітної плати.
Ці обставини підтвердили в судовому засіданні і потерпілі ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та інші, які пояснили, що з 14.11.2008 року банківські рахунки були арештовані ДВС Ленінського району, а тому заробітна плата виплачувалась частково з каси підприємства.
Органи досудового слідства ці обставини не дослідили і факт безпідставності невиплати працівникам заробітної плати, що є необхідною складовою об’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 175 КК України, не довели, показання ОСОБА_3 не перевірили.
За таких суперечливих у справі даних суд повинен був ретельно перевірити в судовому засіданні пред'явлене ОСОБА_3 обвинувачення, а також доводи засудженого про часткову виплату заробітної плати та дати їм належну оцінку. Однак суд не виправив неповноту досудового слідства і допустив такі ж недоліки.
Обґрунтовуючи винність ОСОБА_3 у злочині передбаченому ч. 1 ст. 175 КК України суд послався на показання представника потерпілих ОСОБА_9 та потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_10. ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_11 та інших. Однак їхні показання узгоджуються з показаннями ОСОБА_3 про те, що заробітна плата виплачувалась робітникам частково.
Крім того, як вбачається із матеріалів справи в ході досудового слідства 22 працівника однією постановою, з якою вони не ознайомлені, визнанні потерпілими. Ці потерпілі ні в ході досудового, ні в ході судового слідства не допитані, питання щодо виплати або невиплати їм заробітної плати і за який період не з’ясовані.
Згідно протоколу загальних зборів від 15.06.2009 року голова профспілкового комітету товариства ОСОБА_9 був обраний представником трудового колективу у відносинах з органами прокуратури та судовими інстанціями. Однак як вбачається з тексту цього ж протоколу жодний потерпілий (із 22) по справі не делегував ОСОБА_9 свої права як потерпілий.
Суд при розгляді справи ці обставини не перевірив та не дав їм оцінки. ( а.с. 121, 124-126)
Між тим, як вбачається із акту ревізії, в січні, лютому, березні та квітні 2009 року відбулося погашення заборгованості по виплаті заробітної плати 26 працівникам, а згідно їх показанням як на досудовому слідстві, так і в суді, заборгованість на 25.06.2009 року була вся виплачена.
Ці обставини судом залишені поза увагою, обставини неповної виплати заробітної плати за січень-березень 2009 року судом взагалі, як і досудовим слідством не перевірялись і не досліджувались, хоча вони мають важливе значення для правильності кваліфікації дій ОСОБА_3.
Крім того, в матеріалах справи є постанова про відмову в порушені кримінальної справи від 31 липня 2009 року за фактом невиплати заробітної плати за квітень, травень, червень 2009 року, в якій прокурор констатував, що протягом січня-березня 2009 року підприємство не могло користуватися грошовими коштами, які надходили на розрахунковий рахунок у зв’язку з арештом рахунків та списуванням банком коштів на погашення кредиту. (а.с.179-181)
Суд не звернув увагу на те, що органи досудового слідства незважаючи на ці ж причини невиплати заробітної плати тільки за інший період 2009 року в першому випадку порушили кримінальну справу, а в іншому відмовили в порушені кримінальної справи, що є важливою обставиною для правильного вирішення справи..
Таким чином, органи досудового слідства допустили істотну неповноту дослідження обставин справи, які неможливо усунути під час розгляду справи. За таких обставин вирок щодо ОСОБА_3 підлягає скасуванню, і оскільки у справі має бути проведено ряд слідчих дій, справа підлягає направленню на додаткове розслідування.
Під час додаткового розслідування повинні бути усунуті зазначені вище суперечності, ретельно, всебічно, повно і об'єктивно досліджені обставини справи, і, в залежності від установленого, має бути прийняте рішення, яке б відповідало вимогам закону.
Керуючись ст.ст. 365,366 КПК України, колегія,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію засудженого ОСОБА_3 задовольнити частково, а апеляцію старшого помічника прокурора м. Миколаєва залишити без задоволення.
Вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05 травня 2010 року відносно ОСОБА_3 - скасувати, а справу направити прокурору м. Миколаєва для проведення додаткового розслідування.
Головуючий:
Судді: