АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  МИКОЛАЇВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 11-410/2010 року                                                   Головуючий у першій інстанції

Категорія: ч. 2 ст. 309 КК України                                        суддя: Чебанова-Губарєва Н.В.  

                                                                                                  Доповідач апеляційного суду:

                                                                                                  суддя: Значок І.С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

         13 липня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області  в складі:    

головуючої                           Погорєлової Г.М.    

суддів                         Кателіна В.П., Значок І.С.

за участю прокурора           Коваль Н.М.

захисника                             ОСОБА_1

засудженого                         ОСОБА_2

виправданого                       ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від  08 квітня 2010 року, яким

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Тернопіль, громадянина України, проживаючого по АДРЕСА_1, раніше не судимого,

- засуджено за ч.2 ст. 125 КК України –  до покарання у виді шести місяців виправних робіт.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця та жителя АДРЕСА_2, раніше не судимого,

- виправдано за ст. 126 КК України за відсутністю в його діях складу злочину.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 418 грн.62 коп. на відшкодування матеріальних збитків, та 2000 грн. – на відшкодування моральної шкоди.

 Як зазначено у вироку, 21.04.2007 року, близько 18.30 години між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на території домоволодіння по АДРЕСА_2, що належить їм на праві спільної власності, виник конфлікт, під час якого ОСОБА_2 наніс ОСОБА_3 декілька ударів кулаком в область обличчя і голови та один удар шваброю по руці, чим заподіяв йому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я, а ОСОБА_3, висловлюючись на адресу ОСОБА_2 брудною лайкою та погрожуючи фізичною розправою, вдарив його сапою по руці.  

В апеляції засуджений ОСОБА_2 просить вирок в частині його засудження скасувати, а справу щодо нього закрити за відсутністю події злочину. Вважає, що  у конфліктній ситуації з ОСОБА_3 діяв у стані необхідної оборони, тобто захищався від його неправомірних дій, тому не повинен нести відповідальність за спричинені йому за таких обставин тілесні ушкодження. Вважає недоведеним виникнення у потерпілого ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, вказаних у висновку експерта внаслідок вчинених саме ним дій, оскільки, у цьому висновку відсутнє достатнє обґрунтування причинно-наслідкового зв’язку між наслідками та його (ОСОБА_2) діями. Оспорює обгунтованість стягнення з нього шкоди на користь ОСОБА_3

В запереченнях на апеляцію ОСОБА_3  просить вирок суду у відношенні ОСОБА_2 залишити без зміни. Вважає апеляцію необґрунтованою. Стверджує, що саме ОСОБА_2 наніс йому тілесні ушкодження.

Зазначений вирок в частині виправдання ОСОБА_3 не оскаржується.

Заслухавши доповідь судді, засудженого ОСОБА_2 на підтримку апеляції, виправданого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_1 про законність та обґрунтованість вироку, думку прокурора про порушення судом вимог кримінального законну при призначенні покарання, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції,  колегія суддів вважає що апеляція засудженого  підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до положень ст. 323  КПК України, вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим.

Відповідно змісту ст. 57 КК України та роз’яснень п.13 Пленуму верховного суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у виді виправних робіт, суд зобов’язаний визначити розмір відрахувань із заробітку.

Як вбачається із вироку, судом вказані вимоги закону не виконані. Призначивши покарання ОСОБА_2 у виді 6 місяців виправних робіт, суд не визначив розмір відрахувань із заробітку.  

За таких обставин, колегія суддів вважає, що при розгляді справи та винесенні вироку судом було порушено вимоги кримінального закону, а тому, на підставі ст. 367 ч.1 п.4, ст. 371 КПК України, вирок  відносно ОСОБА_2 підлягає скасуванню, а справа в цій частині - направленню на новий судовий розгляд.

Крім того, на порушення вимог ст. 334 КПК України, задовольняючи позови потерпілого про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд не дослідив та не навів жодного з доказів прийнятого рішення, не вказав з яких витрат, на які цілі та в якій сумі вони складаються.

Оскільки вирок підлягає скасуванню у зв’язку з істотним порушенням судом першої інстанції кримінально-процесуального закону, інші доводи апеляції не перевіряються.

Під час нового судового розгляду справи необхідно усунути допущені порушення кримінально процесуального закону, прийняти законне та обґрунтоване рішення у справі.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що  ОСОБА_2 звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою про закриття справи у зв’язку із закінченням строків давності, яка у зв’язку із скасуванням вироку із зазначених вище підстав, апеляційною інстанцією не розглядалася.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію засудженого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 08 квітня 2010 року у відношенні ОСОБА_4 за ч.2 ст.125 КК України та вирішення цивільних позовів про відшкодування моральної та матеріальної шкоди на користь ОСОБА_3, скасувати, справу в цій частині направити на новий судовий розгляд в той же суд, але в іншому складі суду.

В іншій частині вище зазначений вирок залишити без змін.

Головуюча:

Судді: