АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ Справа № 22ц-18717/10 Категорія ЦП: 27
Головуючий у першій інстанції Малиновський О.М.
Доповідач Левенець Б.Б.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 грудня 2010 року. м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого – Левенця Б.Б.
суддів – Кварталової А.М., Плавич Н.Д.
при секретарі – Коваль Т.В.
за участі представника позивача Возікової Н.В., відповідача ОСОБА_3 його представника ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 30 липня 2010 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_3 про визнання договору поруки недійсним, -
в с т а н о в и л а :
У лютому 2010 року позивач звернувся із позовом до відповідачів, уточнивши який зазначив, що 11 серпня 2008 року між Банком та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір, за яким Банк надав, а ОСОБА_5 отримав кредит в сумі 25 000 грн. зі строком повернення до 11 серпня 2011 року, із сплатою 36 % річних за користування кредитом.
У цей же день між Банком та ОСОБА_3 був укладений договір поруки, за якими останній поручився перед Банком за виконання ОСОБА_5 зобов’язань за укладеним ним кредитним договором.
ОСОБА_5 не повернув отримані за кредитним договором гроші.
Враховуючи вищевикладене, позивач просив стягнути солідарно із ОСОБА_5 та ОСОБА_3 39337, 11 грн. заборгованості, з яких 24609,29 грн. сума неповернутого кредиту, 12658,29 грн. – сума заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, 379,51 грн. 3% річних на прострочену суму кредиту та відсотків, 63,25 грн пені за п. 9.12 Договору, 1716,77 грн. – сума інфляційних нарахувань на суму неповернутого кредиту та відсотків, 513,37 грн. державного мита та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.(а.с. 1-55, 103-104, 108-109)
Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав, звернувся із зустрічним позовом про визнання укладеного ним і Банком 11 серпня 2008 року договору поруки недійсним. На обґрунтування позову зазначив, що кредитний договір ОСОБА_3 не читав, договір поруки погано розумів, ОСОБА_5 запевнив його у відсутності негативних наслідків, тобто на час його укладення помилявся щодо обставин правочину, які мають істотне значення(ст. 229 ЦК України). (а.с. 100-101)
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 30 липня 2010 року, позовні вимоги задоволені частково, стягнуто солідарно із відповідачів на користь позивача 37213, 87 грн. заборгованості, та по 246,06 грн. судових витрат із кожного, в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 - відмовлено. (а.с. 114-116)
В апеляційній скарзі апелянт ОСОБА_3 просив рішення суду скасувати і постановити нове рішення яким відмовити в задоволенні вимог Банку та задовольнити зустрічні позовні вимоги. На обґрунтування скарги зазначив, що суд не врахував, що договір поруки був надрукований дрібним шрифтом українською мовою, яку апелянт погано розуміє, Банк не отримав письмового підтвердження поручителя про ознайомлення з текстом кредитного договору, та не повідомив поручителя про невиконання кредитного договору боржником.(а.с. 117-132)
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3, його представник ОСОБА_4, підтримали скаргу і просили її задовольнити, представник позивача Возікова Н.В. заперечувала проти скарги і просила її відхилити. Відповідач ОСОБА_5 визнав заявлені вимоги Банку.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, пояснення прибувших учасників апеляційного розгляду, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити враховуючи наступне.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як передбачено ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частинами 1, 2 ст. 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно з частинами 1, 2, 4 ст. 543 ЦК у разі солідарного обов'язку боржників, кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Колегія суддів перевірила доводи апелянта і встановила наступне
11 серпня 2008 року між Банком та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір № 20 00 000072, за яким Банк надав, а ОСОБА_5 отримав кредит в сумі 25 000 грн. зі строком повернення до 11 серпня 2011 року, із сплатою 36 % річних за користування кредитом.(а.с.8-10, 25, 28-32)
У цей же день між Банком та ОСОБА_3 був укладений договір поруки № 20 00 000072-ДП1, за якими останній поручився перед Банком за виконання ОСОБА_5 зобов’язань за укладеним ним кредитним договором.(а.с. 11)
ОСОБА_5 не повернув отримані за кредитним договором гроші.(а.с. 12-27)
18 січня 2009 року Банк направляв боржнику та поручителю вимоги про погашення заборгованості рекомендованими листами.(а.с. 26-27, 33)
Сторони не заперечували в суді апеляційної інстанції, що на час укладення договору поруки та отримання кредиту ОСОБА_6, діяв як фізична особа, а не суб’єкт підприємницької діяльності. Такі пояснення підтверджуються змістом договору поруки. Повідомлення ОСОБА_3 в анкеті-заяві поручителя, що він, крім того, є суб’єктом підприємницької діяльності не спростовує вищенаведених обставин, тому, колегія суддів відхилила заперечення представника позивача ОСОБА_4Б.(а.с. 11, 34-46)
Відповідач ОСОБА_5 в суді апеляційної інстанції не заперечував того, що Банк не збільшував відсоткову ставку за користування кредитом.
Право позивача до настання строку вимагати повернення кредиту та обов’язок поручителя ОСОБА_3, який є солідарним боржником сплатити заборгованість за кредитом, відсотки, пеню, а також розрахунки 37213,87 грн. заборгованості, з яких 24609,29 грн. сума неповернутого кредиту, 12658,29 грн. – сума заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, 36, 29 грн. пені, передбачені і відповідають змісту п.п. 1.1-2.5, 4.1-4.4, 6.2-6.4, 7.1-8.4, 9.1 укладеного Банком та боржником ОСОБА_5 кредитного договору та п.п. 1-8, 10 укладеного Банком і поручителем ОСОБА_3, договору поруки. (а.с. 8-11)
Суд першої інстанції зменшив розмір пені до 36, 29 грн. та відмовив у задоволенні вимог про стягнення із відповідачів на користь позивача 379, 51 грн. 3% річних та 1716,77 грн. – сума інфляційних нарахувань на суму неповернутого кредиту та відсотків.
Позивач Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» та відповідач ОСОБА_5 рішення суду першої інстанції не оскаржували.
Доказів погашення існуючої за вищевказаним кредитним договором заборгованості або її зменшення порівняно із розрахунками, наданими позивачем, на час розгляду справи судом апелянт не надав, не встановлено таких і в судовому засіданні.
Оскільки за вищевказаним договором поруки ОСОБА_3 зобов’язувався перед кредитором солідарно відповідати за виконання зобов’язання ОСОБА_5, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про солідарну відповідальність ОСОБА_3
З такими умовами за договором поруки ОСОБА_3 погодився під час укладення, про що свідчить його підпис.
ОСОБА_3 не надав до суду доказів наявності обставин, передбачених ст. 229 ЦК України, як підстави для визнання договору поруки недійсним, не встановлено таких і судом апеляційної інстанції. Доводи ОСОБА_3 та його представника, що поручитель не був ознайомлений з умовами кредитних зобов’язань та посилання на порушення позивачем п. 2.1 і 2.4. Правил, затверджених постановою Правління НБ України від 10 травня 2007 року № 168, спростовуються наявними у справі доказами(заявами поручителя до Банку, змістом підписаного ОСОБА_3 договору поруки). Тому, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3
Інші доводи апелянта не спростовують вищевказаних висновків колегії суддів і мають бути відхилені.
Керуючись ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, п.1 ч.1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, –
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – відхилити.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 30 липня 2010 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді Апеляційного суду Одеської області: Б.Б.Левенець
А.М.Кварталова
Н.Д.Плавич