АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ Справа № 22ц-18254/10 Категорія ЦП: 20
Головуючий у першій інстанції Терзи І.Г.
Доповідач Левенець Б.Б.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 листопада 2010 року. м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого – Левенця Б.Б.
суддів – Галушко Л.А., Кварталової А.М.,
при секретарі – Коваль Т.В.
за участі представника відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12 серпня 2005 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання договору дійсним та визнання права власності, -
в с т а н о в и л а :
У серпні 2005 року позивач звернувся із позовом до відповідачки на обґрунтування якого зазначив, що 04 серпня 2005 року у простій письмовій формі був укладений договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_4 придбав 1/10 частини будинку(магазин) розташованого по вул.АДРЕСА_1 за що продавець отримала 50 000 грн.
Оскільки відповідачка ухиляється від нотаріального посвідчення договору, просив визнати дійсним договір купівлі-продажу вищевказаного магазину та визнати право власності на вказану будівлю за позивачем.(т. 1 а.с. 2-10)
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12 серпня 2005 року позовні вимоги задоволені, визнаний дійсним вищевказаний договір купівлі-продажу та визнано за позивачем право власності на вищевказану 1/10 частину будівлі.(т. 1 а.с. 15)
В апеляційній скарзі відповідачка зазначила, що суд першої інстанції порушив норми матеріального і процесуального права, просила рішення скасувати із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. На обґрунтування скарги апелянт зазначила, що договір купівлі-продажу не укладала і не підписувала, районний суд не повідомив її про час та місце розгляду справи і постановив рішення через два дні після прийняття позовної заяви. Крім того, суд не врахував, що вказаний договір купівлі-продажу не може бути визнаний дійсним, зважаючи на те, що підлягав нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, суд порушив права співвласників.(т. 1 а.с. 103-142, 150-165)
В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_3 підтримала скаргу і просила її задовольнити. Представники позивача ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заперечували проти скарги і просили її відхилити.(т. 1 а.с. 248-255)
В судове засідання 17 листопада 2010 року позивач та його представники ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не прибули, про причини неявки не повідомили, були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи про що у справі є докази. (т. 1 а.с. 262)
Представник позивача ОСОБА_4 – ОСОБА_7 прибув в судове засідання апеляційного суду 17 листопада 2010 року, проте заявив, що не має вказівок на представництво інтересів позивача і не взяв участі у розгляді справи.(т. 1 а.с. 167-168, т. 2 а.с. 26-28)
Зважаючи на вимоги ч. 5 ст. 76, ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала повідомлення позивача ОСОБА_4 шляхом вручення повістки його представнику належним, а неявку його та представників такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, пояснення прибувших осіб, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково за таких підстав.
Згідно вимог ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, тобто коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повно і всебічно з’ясував обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, що були досліджені в судовому засіданні, вирішив справу згідно із законом.
Проте цих вимог суд першої інстанції не дотримав.
Судом встановлено, що 04 серпня 2005 року у простій письмовій формі був укладений договір купівлі-продажу, за яким зазначено, що ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_4 придбав 1/10 частини будинку розташованого по вул. АДРЕСА_1 за 50 000 грн.(а.с. 3)
Договір нотаріально не посвідчувався та відсутня його державна реєстрація.
09 серпня 2005 року позивач звернувся до суду і просив визнати дійсним вказаний договір, посилаючись на те, що відповідачка ухиляється від його нотаріального посвідчення і визнати право власності на об’єкт нерухомості за судовим рішенням.(т. 1 а.с. 2)
За протоколом судового засідання від 12 серпня 2005 року зазначено, що представник відповідачки позовні вимоги визнала.(т. 1 а.с. 13-14)
Поряд з цим, представник відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_3 заперечувала укладення і підписання відповідачкою договору купівлі-продажу 04 серпня 2005 року, та участь у розгляді справи і визнання позову за протоколом судового засідання від 12 серпня 2005 року.(т. 1 а.с. 248-252)
За довідкою голови Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 11 серпня 2010 року № 10958, зауваження на протокол судового засідання від 12 серпня 2005 року не розглянуті з причин, що суддя, який розглядав справу у першій інстанції, не працює. (т. 1 а.с. 215)
Правовідносини, що виникли між сторонами мають бути врегульовані за нормами чинного ЦК України.
Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
За змістом вимог ст.ст. 218, 220 ЦК України, недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину робить такий правочин нікчемним, якщо він відповідно до чинного законодавства підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню.
Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
Норма ч. 2 ст. 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст. 210 та ст. 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.
Відповідні роз’яснення містять і в п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”.
Суд першої інстанції вищевказані вимоги закону не врахував, не з’ясував, які докази свідчать про ухилення відповідачки із 04 серпня до 12 серпня 2005 року(9 днів) від нотаріального посвідчення договору, не звернув уваги, що ОСОБА_2 є власником 1/10 частини об’єкту нерухомості і не притягнув до участі у справі інших співвласників. (т. 1 а.с. 190-202)
До суду не надано доказів наявності обставин, які утруднювали чи робили неможливим посвідчення цього договору нотаріально у встановленому законом порядку, не встановлено таких і в судовому засіданні.
Зважаючи на вищевикладене, районний суд не мав законних підстав для визнання вищевказаної угоди дійсною та визнання за позивачем права власності на нерухоме майно.
Зважаючи на відсутність підстав для застосування ч. 2 ст. 220 ЦК України щодо правочину, який підлягав нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, протокол судового засідання від 12 серпня 2005 року із зазначенням про визнання представником відповідачки заявлених вимог та посилання представників позивача на ці обставини не можуть бути визнані підставою для задоволення заявлених позовних вимог про визнання договору дійсним.
Обґрунтованими є доводи скарги, що 09 серпня 2005 року районний суд прийняв позовну заяву до провадження, а 12 серпня 2005 року постановив оскаржуване рішення, чим порушив вимоги ст.ст. 74-76 ЦПК України щодо сповіщення відповідачки про час та місце розгляду справи.
Інші доводи скарги не спростовують цих висновків суду, тому мають бути відхилені.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 314 ЦПК України оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню із ухваленням нового про відмову у позові.
Керуючись ст. 303, п. 2 ч. 1 ст. 307, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, ст. 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, –
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 12 серпня 2005 року – скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання договору дійсним та визнання права власності – відмовити.
Рішення набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді Апеляційного суду Одеської області: Б.Б. Левенець
Л.А.Галушко
А.М. Кварталова