Копія
Справа №2- 2847/10
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
26 листопада 2010 року Ленінський районний суд м. Полтави в складі:
головуючої судді - Крючко Н.І.,
при секретарі: - Закорецькій М.Ю.
за участю представників сторін, адвокатів – ОСОБА_1, ОСОБА_3
за участю представника позивача - ОСОБА_4
розглянувши у судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей Ленінського райвиконкому м. Полтави про розірвання шлюбу, зустрічний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, зустрічний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання дружини, -
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2010 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей Ленінського райвиконкому м. Полтави про розірвання шлюбу, в якому зазначив, що з серпня 2010 року вони з відповідачкою проживають окремо, не ведуть спільного господарства, шлюбно-сімейні відносини припинили через непорозуміння та сварки з різних побутових причин, а тому вважає за необхідне розірвати шлюб за вказаних умов.
02 вересня 2010 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовами до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та на утримання дружини.
Ухвалою суду від 29 жовтня 2010 року, яка не оскаржувалася учасниками процесу, позов ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про розірвання шлюбу об»єднано в одне провадження з справами за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, та ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання дружини.
У судове засідання з»явилися представник позивача за первісним позовом ОСОБА_5 – адвокат ОСОБА_1., позивач – відповідач ОСОБА_5, представник відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_6 – адвокат ОСОБА_3, відповідачка – позивачка ОСОБА_6, представник останньої за довіреністю ОСОБА_4,
Не з»явився представник третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, за первісним позовом: Служби у справах дітей Ленінського райвиконкому м. Полтави, про причини своєї неявки суд не повідомили, хоча завчасно та належним чином були повідомлені про день та час слухання справи, про що в матеріалах справи маються розписки.
У судовому засіданні позивач - відповідач ОСОБА_5 та його представник позовні вимоги за первісним позовом підтримали, позовні вимоги ОСОБА_6 за зустрічними позовами про стягнення аліментів визнали частково.
Відповідачка – позивач ОСОБА_6 та її представники позовні вимоги ОСОБА_5 не визначали, свої позовні вимоги підтримали в повному обсязі та наполягала на їх задоволенні.
Суд, вислухавши сторони, та їх представників, дослідивши матеріали справи, вважає позов ОСОБА_5 про розірвання шлюбу таким, що задоволенню не підлягає, зустрічні позови ОСОБА_6 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та дружини є такими, що підлягають до часткового задоволення за наступних обставин.
Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Отже суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.
Судом встановлено, що сторони 27 серпня 2005 року зареєстрували шлюб у Центральному відділі реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції Полтавської області, актовий запис № 1217 (а.с.6).
Від шлюбу сторони мають доньку – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. Шлюб укладено між сторонами вперше.
В серпні 2010 року ОСОБА_5, без будь-яких на те підстав та не повідомивши дружині причин своєї , забрав деякі сезонні особисті речі та пішов з дому. З цього ж часу подружжя перестало підтримувати подружні стосунки. Саме після того, як чоловік ОСОБА_5 залишив сім»ю та припинив утримання її членів – ОСОБА_6 звернулася до суду з позовами про стягнення аліментів на її утримання та на утримання їхньої малолітньої доньки.
Статтею 21 Сімейного Кодексу України дано чітке поняття шлюбу, відповідно - шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Як встановлено в судовому засідання, та не заперечувалось сторонами, подружжям ОСОБА_5 та ОСОБА_6 їх сім”ю створено на добровільних засадах на основі любові та поваги один до одного.
Як пояснив у судовому засіданні позивач - відповідач ОСОБА_5 створюючи сім”ю вони з ОСОБА_6 виходили з внутрішніх переконань, та взаємної любові і поваги один одного, з боку кожного з подружжя це виважене рішення, оскільки три роки до укладення шлюбу підтримували стосунки з наміром одружитися. Крім того, народження доньки ОСОБА_2 ними обома планувалося, і це була довгоочікувана та бажана дитина.
Дані обставини підтвердила в суді і сама відповідачка – позивачка ОСОБА_6
Відповідно до положення ст. 112 СК України суд з”ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини – інваліда та обставини життя подружжя.
Суд постановлює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
В обґрунтуванні своїх позовних вимог, як в позові так і в своїх поясненнях ОСОБА_5 зазначив, що з відповідачкою ОСОБА_6 вони припинили шлюбно – сімейні стосунки саме з тих підстав, що мають різні погляди на життя, і які в свою чергу спричиняють сварки різного характеру.
В своїх поясненнях ОСОБА_5 також зазначив, що до серпня 2010 року у нього намірів з будь-яких мотивів або причин для звернення до суду з позовом про розірвання шлюбу не було.
Крім того, саме ОСОБА_5 в судовому засіданні зазначив, що претензій до своєї дружини щодо ведення домашнього господарства у продовж всього подружнього життя, у нього не було. Остання являється гарною господаркою та матір»ю, займається вдома доглядом їхньої малолітньої дитини за обопільним рішенням.
При цьому, будь-яких причин з приводу яких виникали між подружжям сварки та їх підґрунтя, останнім в ході судового розгляду даної справи так зазначено не було. Більше того, як самим позивачем – відповідачем ОСОБА_5 так і його , так і не було зазначено яким саме інтересам в останнього чи їх дитини суперечило подальше його перебування у даному шлюбі.
В свою чергу відповідач – позивач ОСОБА_6 також не змогла зазначити суду обґрунтованих причин, за яких їхній шлюб може бути розірвано і вважає, що підставою для даного позову чоловіка стало тимчасове його захоплення іншою жінкою, яке вона вважає не серйозним і готова до вжиття будь-яких дій з її боку з метою відновлення їхніх шлюбних стосунків.
Законодавець в положенні ст. 112 СК України вказує саме, що підставою для розірвання шлюбу є причина, а не мотив, і відповідно дає визначення даним поняттям:
Мотив – це усвідомлений стимул до певної поведінки, зумовлений потребою задоволення своїх інтересів. Це фактор суб”єктивний, завжди пов”язаний з бажанням чи небажанням чогось.
Привід – це завжди зовнішні, іноді випадкова обставина, яка, пройшовши через свідомість особи, стимулює її до певної поведінки.
Крім того, згідно Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 21.12.2007 року „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя” зазначено, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов”язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
ОСОБА_6 в зустрічному позові про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зазначила, що остання на сьогоднішній день, в зв”язку з спонтанним бажанням її батька розірвати шлюб з її матір”ю, знаходиться повністю на її утримані, будь- якої матеріальної допомоги останні місяці відповідач – позивач ОСОБА_5 не надає.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5, займається підприємницькою діяльністю, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрації фізичної особи – підприємця від 28 січня 2008 року, виданого Виконавчим комітетом Полтавської міської ради (а.с.59).
Згідно довідки № 16715/9/17-639 від 18.11. 2010 року наданої Державною податковою інспекцією ц м. Полтаві ОСОБА_5 з 29.01.2008 року по теперішній час перебуває на обліку у ДПІ м. Полтави, як суб”єкт господарської діяльності – фізична особа. Згідно звіту суб”єкта підприємницької діяльності його дохід за 3 квартал 2010 року становив – 307896 грн. 76 коп.
Крім того, як встановлено в судовому засідання, та підтверджується матеріалами справи, відповідачка – позивач ОСОБА_6 з 20 жовтня 2008 року перебуває у відпустці без збереження заробітної плати, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (а.с.5), та отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку у розмірі 130 грн. на місяць в Управлінні соціального захисту населення (а.с.7).
Слід зазначити, що обов”язок утримувати дитину є рівною мірою обов”язком як матері, так і батька. Причому обов”язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.
Згідно положення ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів має враховуватися стан здоров”я дитини: чим гірше здоров”я дитини, тим більше коштів вона потребує. На розмір аліментів на дитину має впливати стан здоров”я та загальний матеріальний стан того з батьків, з якого вони будуть стягуватися.
Як вбачається з чисельних медичних довідок та епікризу, листа з Дитячої міської клінічної лікарні від 11.11.2010 року про стан здоров”я ОСОБА_2, 01 серпня 2008 року, які маються в матеріалах справи, остання за час нагляду у даному медичному закладі перехворіла 7 разів на ГРВІ, ринофарингіт, останній разі з 18.10.2010 року по 25.10.2010 року на ГРВІ, фарингіт, фебрильні судоми. На даний час дитина відвідувати дитячий дошкільний заклад не може в зв”язку з проведенням курсу лікування, призначеного неврологом, з приводу фебрильних судом ( а.с. 40, 92).
Позивач – відповідач ОСОБА_5 фактично не заперечував проти викладених вище обставин відповідачем - позивачем. В своїх поясненнях вказав суду, що дійсно має стійких прибуток, але менший за який зазначений у довідці Державної податкової інспекції у м. Полтаві. Також суду зазначив, що ним в період з вересня по жовтень в добровільному порядку надавалась допомога доньці шляхом грошових переказів на ім”я дружини - ОСОБА_6
Вирішуючи питання щодо розміру стягуваних аліментів на утримання дитини суд враховує стан її здоров»я, що підтверджується відповідними довідками, а також необхідності здорового посиленого харчування дитини в період реабілітації, а також забезпечення потреб дитини для її здорового фізичного та духовного розвитку.
Стан здоров”я відповідача – позивача ОСОБА_5 суд визнає задовільним, оскільки будь-яких доказів чи посилань на його незадовільний стан суду надано не було.
За таких обставин суд приходить до висновку, про наявність батьківського обов»язку у ОСОБА_5 щодо утримання своєї неповнолітньої дитини – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, до її повноліття.
Статтею 184 СК України визначено, що в разі якщо платник має нерегулярний дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що відповідач – позивач ОСОБА_5 має стійкий дохід у розмірі за останній квартал 2010 року, що становить 307896 грн. 76 коп., інших непрацездатний та неповнолітніх дітей на утриманні не має.
Посилання представника позивача – відповідача ОСОБА_5 – адвоката ОСОБА_1. щодо незначного розміру доходу його довірителя, який зазначений, в наданих останніми деклараціях до Податкових органів, суд визнає неспроможними, оскільки дані докази підтверджують розмір саме податкових зобов»язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів і ніяким чином не може бути прийнятий судом, як доказ на підтвердження розміру сукупного доходу , отриманого ОСОБА_5
В свою чергу, учасниками процесу не заперечувалася обставина щодо можливості стягнення з ОСОБА_5 аліментів у твердій грошовій сумі, в силу мінливості отриманого доходу останнім, але останній та його представник в свою чергу заперечували саме розмір стягуваних з ОСОБА_5 аліментів, як на утримання дружини так і дитини.
Вирішуючи питання щодо розміру аліментів на утримання дружини судом не може бути залишено без уваги стан здоров»я дружини, а також і та обставина, що за рахунок наданих ОСОБА_5 коштів на її утримання вона також змушена сплачувати платежі за комунальні послуги, сплата яких підтверджується, наданими в судовому засідання, копіями квитанцій.
Більше того, твердження ОСОБА_5 та його представника – адвоката ОСОБА_1. щодо неможливості сплати останнім аліментів на утримання дружини в зазначеному позивачкою розмірі спростовується, наданими в судовому засідання самим ОСОБА_5, квитанціями про перерахунок в добровільному порядку без будь-яких заперечень на її ім»я коштів в сумі 1200 грн. протягом лише одного місяця.
Статтею 80 СК України вказано, що аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку ( доходу) другого з подружжя і або у твердій грошовій сумі.
Положенням статі 84 СК України визначено, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка – батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
Законодавцем визначено, що право на аліменти у дружини – матері може виникнути лише у разі достатнього матеріального забезпечення чоловіка.
Право на утримання у дружини – матері існує паралельно із правом дитини на утримання і не залежить від нього.
В обґрунтування свого зустрічного позову ОСОБА_6 вказала, що вона перебуває у декретній відпустці, та отримує мізерну допомогу у розмірі 130 грн. в Управлінні соціального захисту населення. Крім того, остання вказала, що має слабкий стан здоров”я, оскільки перебувала останній час в період з 15.10.2010 року по 18.10.2010 року на лікуванні в кардіологічному відділенні у Полтавському обласному клінічному кардіологічному диспансері, що підтверджується довідкою від 19.10.2010 р. № 643 (а.с.34).
В судовому засіданні відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_5 вказав, що ним в добровільному порядку надавалася допомога дружині у період з вересня по листопад 2010 року , що підтверджується квитанціями про сплату коштів за вересень у сумі 1200 грн., за жовтень у розмірі 600 грн. та за листопад у розмірі 200 грн., які маються в матеріалах справи.
Суд критично відноситься до посилань позивача – відповідача ОСОБА_5 про те, що розмір аліментів на утримання дружини не повинен перевищувати її середньомісячної заробітної плати, яку остання отримувала працюючи у Головному управлінні статистики у Полтавській області, про що надав відповідну довідку, оскільки розмір аліментів зазначений позивачкою за зустрічним позовом ОСОБА_6 значно перевищує прожитковий мінімум, оскільки вони є безпідставними і такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи.
Крім того, норми сімейного права чітко визначено, що дружина – матір, має безперешкодне право на утримання, і яке останньою не повинно доводитися.
Безпідставними і такими, що не заслуговують на увагу суд визнає і посилання представника ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_1., щодо безпідставності вимог ОСОБА_6 про стягнення аліментів в зв»язку з можливістю працевлаштування останньої, оскільки вони не ґрунтуються на законі та матеріалах справи і віднесені до обов»язку матері, визначеного на підставі закону.
Судом встановлено, що сторонами по справі в ході судового розгляду не наведено жодної конкретної, ґрунтовної причини, що спричинила б припинення шлюбно-сімейних стосунків і підтвердила, що подальше перебування у шлюбі ОСОБА_5 суперечитиме його інтересам чи інтересам дитини. Тому, вищевикладене дає підстави суду, вважати, що обставини припинення шлюбно – сімейних стосунків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , викладення саме позивачем є безпідставними, та мають суб”єктивний характер який базується виключно на спонтанному бажанні розірвати шлюб з ОСОБА_6, а тому позовні вимоги ОСОБА_5 про розірвання шлюбу задоволенню не підлягають в зв»язку з безпідставністю.
За вказаних вище обставин суд приходить також і до висновку, що ОСОБА_5, як батько дитини, зобов’язаний утримувати неповнолітню доньку - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення нею повноліття.
Зважаючи на вищевикладені обставини зустрічний позов ОСОБА_6 про стягнення аліментів з ОСОБА_5 на її утримання підлягають до часткового задоволення з урахуванням сум коштів сплачених останнім за період знаходження справи у суді.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_5 має достатнє матеріальне забезпечення, яке дозволить останньому утримувати дружину – ОСОБА_6, яка перебуває на даний час у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку.
Крім того, відповідно до п. 1 ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів, але не більше ніж за один місяць.
Частиною 3 ст. 88 ЦПК України передбачено якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволено чи відхиленої частини вимог.
Керуючись ст.ст. 88, 209, 212 -215,367 ЦПК України, ст. 80,84, 110-112, 113, 180,183 Сімейного кодексу України /в редакції 2003 року/, суд –
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей Ленінського райвиконкому м. Полтави про розірвання шлюбу – відмовити за безпідставністю.
Зустрічний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини – задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця: м. Івано-Франківська, працюючого: приватним підприємцем, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 народження, аліменти за вересень 2010 року у сумі – 2 263 грн., за жовтень 2010 року у сумі – 1 900 грн., починаючи з листопада 2010 року в сумі 2 500 грн. щомісяця на утримання неповнолітньої дитини – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення нею повноліття.
Стягнути з ОСОБА_5 51 грн. держмита та 120 грн. 00 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи на користь держави.
В частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць рішення підлягає до негайного виконання.
Зустрічний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання дружини – задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця: м. Івано-Франківська, працюючого: приватним підприємцем, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 народження, аліменти за вересень 2010 року у сумі – 1 300 грн., за жовтень 2010 року у сумі – 1 900 грн., за листопад 2010 року у сумі - 2 300 грн. та починаючи з грудня 2010 року в сумі 2 500 грн., до досягнення неповнолітньою дитиною – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, трирічного віку, тобто до 01 серпня 2011 року.
В частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць рішення підлягає до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_5 51 грн. держмита та 120 грн. 00 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи на користь держави.
Апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції може бути подано до Апеляційного суду Полтавської області через Ленінський районний суд м. Полтави протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя Ленінського районного
суду м. Полтави /підпис/ Н.І.Крючко
ВІРНО: Суддя Ленінського
районного суду м. Полтави Н.І.Н.І.Крючко