№2-38/10

                               РІШЕННЯ

                                  іменем України

02 грудня 2010 року                                                     м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

      головуючого судді Овдієнка В.В.

    при секретареві Зубенко Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Геніївське» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,

в с т а н о в и в:

22 вересня 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Фермерського господарства «Геніївське» про визнання недійсним зареєстрованого 05.06.2008 року у Зміївській філії державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» при Державному комітеті України по земельних ресурсах договору оренди земельної ділянки, укладеного 03.09.2007 року від його імені між ним та Фермерським господарством «Геніївське».

В обґрунтування позовної заяви зазначив, що згідно Державного акту на право приватної власності на землю, виданого на підставі розпорядження Зміївської районної державної адміністрації №145 від 28.03.2003 року, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №НОМЕР_2, йому належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 3,32 га в межах згідно з планом на території Геніївської сільської ради. У липні-серпні 2008 року він виявив бажання укласти договір оренди вказаної земельної ділянки, однак з’ясувалося, що він не має можливості цього зробити через те, що 05.06.2008 року у Зміївській філії державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» при Державному комітеті України по земельних ресурсах вже зареєстровано договір, за яким він начебто передав свою земельну ділянку в оренду Фермерському господарству «Геніївське». Коли він звернувся до керівника господарства з проханням надати йому вказаний договір, щоб з’ясувати, чий підпис стоїть у договорі від його імені, йому було відмовлено. Він особисто договір оренди земельної ділянки не підписував, довіреності на право укладання такого договору від його імені нікому не надавав.  

Просив визнати договір недійсним, оскільки він суперечить вимогам ст. ст. 202, 203 ЦК України: при укладенні цього договору були відсутні погоджені дії сторін договору, з його боку було відсутнє волевиявлення на укладення цього договору, він не бажав укладати цей договір і не знав про його укладення.  

Належним чином повідомлені сторони повторно в судове засідання не з’явилися.

Позивач ОСОБА_1 подав заяву про розгляд справи за його відсутністю, наполягав на задоволенні позовної заяви.

Представник відповідача Фермерського господарства “Геніївське” про причини повторної неявки в судове засідання не повідомив.

У письмовому запереченні проти позовної заяви представник відповідача ОСОБА_3 позов не визнав. В обґрунтування заперечення посилався та те, що ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_4 діяти від його імені, про що свідчить підпис №4 в довіреності від 10.12.2007 року. Крім того, копія договору поштою була відправлена ОСОБА_1, у 2008 році ОСОБА_1 отримував орендну плату від фермерського господарства «Геніївське» і претензій не мав. (а. с. 22).

У відповідністю з ч. 4 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд не має відомостей про причину повторної неявки представника відповідача, повідомленого належним чином, що дало підстави вирішити справу на підставі наявних у ній даних (постановити заочне рішення) у відповідністю з ч. 4 ст. 169 ЦПК України.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:  

Згідно Державному акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1, виданому на підставі розпорядження Зміївської районної державної адміністрації №145 від 28.03.2003 року, зареєстрованому в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №НОМЕР_2, ОСОБА_1 належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 3,32 га в межах згідно з планом на території Геніївської сільської ради. (а. с. 6).

3.09.2007 року від імені ОСОБА_5 між ним та фермерським господарством “Геніївське” був укладений договір оренди земельної ділянки №НОМЕР_3, складено акти приймання-передачі та визначення меж земельної ділянки. Договір зареєстровано 6.06.2008 року у Зміївській філії державного підприємства “Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах”. (а. с. 12-19).

Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи №988 від 24.03.2010 року підписи від імені ОСОБА_1: в Договорі оренди земельної ділянки №НОМЕР_3 від 03 вересня 2007 року, розташований на четвертій сторінці документа в графі «Орендодавець»; в Акті приймання-передачі земельної ділянки №НОМЕР_3 від 03 вересня 2007 року, розташований на лицевій стороні в графі «Орендодавець»; в Акті визначення меж земельної ділянки №НОМЕР_3, розташований в графі «Орендодавець» - виконані не ОСОБА_1 Вартість експертизи в сумі 2017 грн. 56 коп. сплачена. (а. с. 56-60).

У відповідністю з ч. ч. 1, 4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

    Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

    У відповідністю з ч. ч. 1-5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

    Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

    Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У відповідністю з ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У відповідністю зі ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Достовірно встановлено, що спірний договір оренди земельної ділянки від імені позивача ОСОБА_1 був підписаний не ним, а іншою особою.

Будь-які відомості про те, що ОСОБА_1 уповноважував будь-кого на укладення такого договору від його імені відсутні.

Посилання представника відповідача ОСОБА_3 в запереченні на позовну заяву на довіреність від 10.12.2007 року (а. с. 23-32), відповідно з якою 122 власника земельних ділянок, зокрема ОСОБА_1, уповноважили ОСОБА_4 на представництво їх інтересів є безпідставним, оскільки спірним є договір, укладений 3.09.2007 року, тобто до надання довіреності від 10.12.2007 року.

Доказів того, що у 2008 році ОСОБА_1 отримував орендну плату від ФГ «Геніївське» відповідачем не надано.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, поданої 22.09.2008 року, на час звернення до суду позивач не мав екземпляру договору оренди, тому просив витребувати оригінал договору для дослідження в судовому засіданні. Підтвердження направлення екземпляру договору позивачеві до виникнення спору щодо недійсності цього договору, відповідачем не надано.  

Позивач ОСОБА_1 будь-яких зобов’язань на себе за договором не брав, земельну ділянку відповідачеві не передавав. Будь-яких доказів, що спростовують цей висновок відповідачем не надано.

За таких обставин позовна заява ОСОБА_1 про визнання договору оренди земельної ділянки №НОМЕР_3 недійсним з мотивів його невідповідності вимогам ст. ст. 202, 203 ЦК України, а саме: відсутності при укладенні цього договору погоджених дій сторін договору, відсутності з його боку волевиявлення на укладення цього договору, відсутності повноважень на укладення договору від імені ОСОБА_1 у будь-яких інших осіб, є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

У відповідністю зі ст. 88 ЦПК України з відповідача Фермерського господарства “Геніївське” належить стягнути на користь позивача ОСОБА_1 понесені ним і документально підтверджені судові витрати на оплату вартості експертизи в розмірі 2017 грн. 56 коп., 8 грн. 50 коп. судового збору, 7 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 202, 203, 215 ЦК України, ст. 152 ЗК України, ст. ст. 10, 11, 15, 88, 169, ч. 2 ст. 197, 209, 212-215, 224-228 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки №НОМЕР_3 від 3.09.2007 року між ОСОБА_1 та Фермерським господарством “Геніївське”, зареєстрований 5.06.2008 року у Зміївській філії державного підприємства “Центр Державного земельного кадастру» при Державному комітеті України по земельних ресурсах.

Стягнути з Фермерського господарства “Геніївське” на користь ОСОБА_1 2017 (дві тисячі сімнадцять) грн. 56 коп. на відшкодування понесених ним судових витрат по оплаті судової експертизи; 8 (вісім) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору, 7 (сім) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення, а разом судових витрат 2033 (дві тисячі тридцять три) грн. 56 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте Зміївським районним судом Харківської області за письмовою заявою відповідача.

    Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до апеляційного суду Харківської області через Зміївський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Головуючий: