Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22 - 10524/ 10                                   Головуючий  у  1 інстанції:  Іжевська Н.Г.                                                                               Суддя-доповідач:                    Поляков О.З.                              

              РІШЕННЯ

Іменем України

              02 грудня  2010 року                                                                   м. Запоріжжя.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого:     Ломейка В.О.

Суддів:                    Полякова О.З.

                                 Дзярук М.П.

При секретарі:        Винник І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу    ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 жовтня 2010 року у справі за позовом   ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И Л А:

                  У березні 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення аліментів.

                В позовній заяві зазначено, що вона з відповідачем перебуває у шлюбі, має сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

              У зв’язку з тим, що сторони не підтримують шлюбні відносини, позивачка просила стягнути з відповідача ј частину його доходу на утримання дитини, до досягнення повноліття, а також на своє утримання ј частину до досягнення дитиною 6-річного віку, мотивуючи тим, що дитина є інвалідом з дитинства, оскільки страждає на порік серця.

              Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 жовтня 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Запоріжжя, на користь ОСОБА_3 щомісячно 1/3 частину його заробітку на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з 23 березня 2010 року до досягнення дитиною повноліття, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до зміни матеріального стану сторін.

            В решті позову відмовлено.

            В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду змінити, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі

           Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

            Відповідно до п. п. 3,4 ст.309 ЦПК України   підставами для скасування рішення   суду першої інстанції і ухвалення нового рішення  або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права .

            Як вбачається з матеріалів справи сторони перебувають у зареєстрованому  шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1.

             В теперішній час позивачка не підтримує шлюбних стосунків з відповідачем, вони проживають окремо, дитина проживає і знаходиться на утриманні позивачки.

             Відповідно до вимог ст..180 Сімейного Кодексу України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

             Згідно до ст.182 Сімейного Кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров’я дитини, стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина та інші обставини, що мають істотне значення.

             Згідно медичних довідок неповнолітній ОСОБА_6 страждає тяжким захворюванням серця ,є інвалідом дитинства.

             Відповідач має постійне місце роботи, працює лікарем пологового будинку № 3  м. Запоріжжя,  інших дітей не має, його середньомісячний дохід складає  1930 грн.80 коп.  

             Тому ,на думку судової колегії стягнення з відповідача на користь позивачки на утримання неповнолітньої дитини аліментів в заявленому розмірі – 1\4 частини всіх видів доходу буде відповідати вимогам закону та інтересам дитини.

             Розглядаючи питання про стягнення на користь позивачки також аліментів на її користь по догляду за дитиною інвалідом до досягнення неповнолітнім 6 річного віку, судова колегія приходе до висновку, що відмова в задоволенні позову в цієї частині районним судом є необґрунтованою і не відповідає обставинам справи.

             Згідно до вимог ч.1 ст. 88 Сімейного  України якщо один із подружжя, в тому числі і працездатний проживає з дитиною – інвалідом, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею, він має право на утримання за умови, що другий з подружжя може надавати  матеріальну допомогу. Право на утримання триває протягом всього часу проживання з дитиною - інвалідом та опікування нею і не залежить від матеріального становища того з батьків ,з ким вона проживає.

              Неповнолітній ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає з позивачкою, знаходиться на її утриманні ,є інвалідом дитинства до 18 років.

              Постановою ВКК № 525 дитячої поліклініки № 3 від 01.07.2010 року встановлено що ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_1 має діагноз : «ВПС,ДМПР,СПО,НК ,ІД» потребує індивідуального догляду, дитячі заклади відвідувати не може до 09.01.2011 року.

              Таким чином, доказами по справі підтверджена можливість застосування в даному випадку вимог ст..88  Сімейного Кодексу України та стягнення з відповідача на користь позивачки на її утримання аліментів  розмірі 1\4 частини всіх видів щомісячного доходу.

Обґрунтованим  визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу свої вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

            На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та матеріалам справи ,доказам по справі дана неналежна оцінка і тому судове рішення  підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про  повне задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст.307,309,317 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу   ОСОБА_3 – частково.

Рішення  Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 жовтня 2010 року у цій справі – скасувати та ухвалити нове рішення за таким змістом:

Позов задовольнити. Стягнути з ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Запоріжжя  на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти в розмірі 1\4 частини усіх видів заробітку \ доходу \ до досягнення дитиною повноліття ,але не менш 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3, на її утримання до досягнення дитиною шести років аліменти в розмірі 1\4 частини усіх видів заробітку \доходу \ ,а саме до 09 січня 2013 року, починаючи стягнення з 23 березня 2010 року.  

Рішення набирає законної сили з моменту  проголошення, проте може бути оскаржено до  Вищого  спеціалізованого суду України з розгляду  цивільних і кримінальних справ  протягом двадцяти днів.  

Головуючий:

Судді: