Справа № 2-6294\10

Категорія 4

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

11 листопада 2010 року Ленінський районний суд м. Севастополя в складі:

головуючого судді – Пузіної В.І.

при секретарі  -  Поліщук О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2  до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради про визнання права власності, суд

В С Т А Н О В И В :

Позивачі  в жовтні 2010 року звернулись до суду з позовом, в якому просять визнати за ними право власності на об’єкт незавершеного будівництва – прибудову до квартири АДРЕСА_1. Вимоги обґрунтовують тим, що отримали дозвіл на будівництво веранди, однак самовільно збільшили її розмір, що зробило неможливим введення споруду в експлуатацію.

В судовому засіданні представник позивача  ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Представник відповідача Фонду коммайна Севастопольської міської Ради в судове засідання не з'явився, надав заяву про можливість розгляду справи у його відсутність, заперечень проти позову не надав.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 належить на праві спільної часткової власності квартира АДРЕСА_2, про що свідчить свідоцтво про право власності  від 31.07.2000 року. 27.01.2003 року позивачі отримали дозвіл на будівництво веранди розміром 2 х 3 м. (розпорядження Ленінської РДА № 54-р від 27.-01.2003 року). Згідно наданої довідки БТІ  позивачами фактично збудована веранда літ. „а-9” площею 3,04 х 2,14 м., яка не введена в експлуатацію.

В силу ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Згідно положень ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.

Пункт 1.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, яке затверджено наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. N 7/5 і зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 р. за N 157/6445 (із змінами і доповненнями), реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації.

Статтею 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" передбачено, що підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є, зокрема, рішення суду про право власності на об'єкт незавершеного будівництва.

Як встановлюють положення частин 2, 3 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Стаття 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" передбачає, що рішення суду про право власності на об'єкт незавершеного будівництва може бути підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1  заявлено вимоги про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва, що узгоджується із нормами ст. ст. 16, 392 ЦК України, ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень".

 Отже суд виходить з того, що позивачі є належними забудовниками майна, а тому на підставі ст. 331 ЦК України об'єкт незавершеного будівництва є їх власністю.

На підставі   ст.  331  ЦК України, керуючись ст.ст. 10,11,60,212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2  право власності на об’єкт незавершеного будівництва – веранду 9-3 площею 7,4 кв.м.,  прибудовану до квартири АДРЕСА_3,  по 1\2 частці за кожним.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду міста Севастополя через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя   -