Справа №2-276/2010    

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2010 року                                                                                                    

Южний міський суд Одеської області у складі:

головуючого судді – Асанової З.І.,

при секретарі – Гнатюк Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк» про визнання недійсними кредитних і іпотечних договорів та зобов’язання третіх осіб зняти заборону відчуження і зобов’язання позивача повернути відповідачу борг за кредитами у розстрочку, за участю третіх осіб Сарамаги О.Д. та Чебан М.І. приватних нотаріусів Южненского міського нотаріального округу Одеської області,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду до відповідача, за участю третіх осіб Сарамаги О.Д. та Чебан М.І. приватних нотаріусів Южненского міського нотаріального округу Одеської області про визнання недійсними кредитних договорів №2007/693-01/26 від 05.07.2007 року (Договір кредиту №1), №2008/693-01/51 від 10.07.2008 року (Договір кредиту №2) та іпотечних договорів від 05.07.2007 року, посвідчений Сарамагою О.Д. приватним нотаріусом Южненского міського нотаріального округу Одеської області, зареєстрованого у реєстрі за №2266 та від 10.07.2008 року, посвідчений Чебан М.І. приватним нотаріусом Южненского міського нотаріального округу Одеської області, зареєстрованого у реєстрі за №1842, також з вимогою зобов’язати третіх осіб зняти заборону відчуження трикімнатної квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і належить на їй праві приватної власності, також заявила вимогу про визначення розміру її остаточного боргу перед відповідачем у розмірі 312137,44 грн. і зобов’язати її повернути відповідачу цей борг у розстрочку по 3000 грн. щомісячно, мотивуючи свої вимоги тим, що вона є споживачем фінансових послуг Одеської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк» посеред відділення № 693 Одеської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк» згідно Договору кредиту №1 та посеред Соборного відділення Одеської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк» згідно Договору кредиту №2. Відповідно до цих договорів їй були надані кошти у кредит у загальній сумі 79000 доларів США та 392909,30 грн. в еквіваленті, а саме: згідно Договору кредиту №1 – 50000 доларів США та 252500 грн. в еквіваленті, як вказано у заяві на видачу готівки №1 від 06.07.2007 року, згідно Договору кредиту №2 29000 доларів США та 140409,30 грн. в еквіваленті, як вказано у заяві на видачу готівки №1 від 10.07.2008 року. З метою забезпечення зобов’язань, що витікають з договорів кредиту були оформлені іпотечні договори за реєстровим № 2266 від 05.07.2007 року та за реєстровим №1842 від 10.07.2008 року.

Вважає, що умови вищевказаних кредитних договорів порушують її права споживача фінансових послуг та суперечать вимогам чинного законодавства України.

Так відповідно до абз.2 ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач не зобов’язаний сплачувати кредиторові які-небудь збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, які не були визначені в договорі».

На сьогоднішній день її щомісячний платіж складає приблизно 9161,38 грн. в день же укладання кредитного договору він дорівнював приблизно 5655,96 грн. що у еквіваленті складає 1138,06 доларів США. Такі вартісні елементи кредитів не були визначені в договорі. Сукупна вартість кредитів виражена в додатках до кредитних догорів, в яких вказані курси гривні до долара США у розмірі 5,05 грн. за 1 долар США за Договором кредиту №1 та 4,89417 грн. за 1 долар США за Договором кредиту №2, що однозначно визначає суму кредиту у гривнях у розмірі  252500 грн. за Договором кредиту №1 та у розмірі 141409,30 грн. за Договором кредиту №2, що також підтверджено у фінансових документах Відповідача, на підставі яких були надані кредити. Вона отримує заробітну плату виключно у гривнях, то на таку вартість кредитів у гривнях в еквіваленті не розраховувала.

Вимога відповідача відносно повернення кредитних коштів більш ніж вона отримує є обманом з боку відповідача відносно її зобов’язань та порушенням з боку відповідача її права споживача, вираженого у абз.2 ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Умови кредитних договорів є несправедливими, так як створюють істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на її шкоду, а це є підставою для визначення умов кредитних договорів несправедливими та самі кредитні договори недійсними відповідно до п.3 ч.5 ст.11, ч.2 ст. 18 та п.2 ч.6 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідач ввів її в обман при визначенні вартості кредиту у доларах США, вказав тільки курси долара США до гривні у додатках до договорів кредиту, тим самим порушив вимоги ст. 524 ЦК України у частині, що «зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України – гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті», а як вказано у ст. 2 Закону України «Про захист прав споживачів», що «законодавство про захист прав споживачів складається з цього Закону, Цивільного кодексу, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів, що містять положення про захист прав споживачів». Сьогодні, це значно збільшило вартість кредиту. Тобто умови кредитних договорів надають відповідачу можливість збільшувати вартість цих договорів.

Такі умови кредитних договорів Закон України «Про захист прав споживачів» однозначно визначає несправедливими, тобто ч.5 ст.11 цього закону декларує, що «до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими: … 3) передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки;…»

Таким чином, у зв’язку з подорожчанням приблизно на 62% доларів США за час дії кредитних договорів сума кредитів у гривнях зросла з 392909,30 грн. приблизно до 635950 грн. Тобто, вона необґрунтовано додатково переплачує за кредити на 243040,70 грн. більш, що є протизаконною зміною у витратах за договорами кредитів. Також процентна ставка необґрунтовано зросла до 18% річних фактично. Відповідач використовує дискримінаційні умови кредитних договорів.

Позивач вважає дії відповідача незаконним, так як вона ніколи не отримувала заробітну плату у доларах США и розраховувала на свої доходи у гривнях, на що Відповідач розраховував також надавши їй кредит. Крім того ж, несення цих валютних ризиків не є її обов’язком по Договорам кредитів.

Такі ризики як знецінення гривні по відношенню до долара США Відповідач як банківська установа повинен нести самостійно, оскільки закони України «Про банки і банківську діяльність» в п.3 а.з.1 ст.47 визначає, що банки здійснюють «розміщення привернутих грошей від свого імені, на власних умовах і на власний ризик», тобто кредитування в доларах США Відповідач здійснював несучи валютні ризики на собі, відповідно до вказаного закону.

Таким чином ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» такі умови вказаних кредитних договорів визначає несправедливими, а ст. 18 цього ж закону в ч.5 встановлює, що «якщо положення договору визначенні несправедливими, включаючи ціну договору, такі положення можуть бути змінені або визнанні недійними».

Ст. 6 Закону України «Про захист прав споживачів» декларує, що «у разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень, на вимогу споживача:

1.   такі положення також підлягають зміні, або

2.   договір може бути визнаним недійсним у цілому».

Це надає право визнання кредитних договорів недійсними. Так як рекомендує суду Пленум Верховного Суду України в ч.1 Постанови №5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» від 12.04.1996 року зі змінами від 25.05.1998 року «звернути увагу судів на необхідність розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів у точній відповідності із законом та в установлені для цього строки. При вирішенні цих справ суди мають виходити насамперед із положень Закону України «Про захист прав споживачів»...

Крім того, її доходи, з якими відповідач був згоден при видачі кредиту, не дозволяють їй здійснювати сьогодні оплату кредиту на умовах даних кредитних договорів, що діє настання таких правових наслідків як погашення кредиту нереальним. Тобто умови кредитних договорів спочатку були спрямовані на неможливість виконання її обов’язків перед відповідачем при настанні таких існуючих обставин як знецінювання гривні по відношенню до долару США.

Відповідач, визначаючи умови кредитних договорів, не виконав вимоги ч.5 ст. 203 ЦК України, які визначають, що «правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним». А стаття 627 ЦК України декларує, що «відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу», що також не було виконано відповідачем, так як Законом України «Про захист прав споживачів» на нього покладені такі обов’язки при  визначені умов договорів кредиту.

Ч.1 ст. 215 ЦК України також однозначно надає право суду визначити такий правочин, тобто договір кредиту недійсним, а саме: «Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5,6 ст.203 цього Кодексу.»

Відповідно до ст. 216 ЦК України у випадку недійсності угоди, кожна з сторін зобов’язана повернути іншій стороні усе, що вона отримала у виконання цієї угоди.

Враховуючи визначення у гривневому еквіваленті суми кредиту в банківських документах розмір первісного боргу складає 392909,30 грн., позивачем сплачено 18230,45 грн. за кредит, 58651,61 грн. за відсотки по ньому та 3889,80 грн. за додаткові послуги відповідачу за надання кредиту. Залишкова сума боргу дорівнює 312137,44 грн.

Позивач згодна повернути  банку ці гроші, але у зв’язку з тим, що на даний час  не може сплатити все одразу, просить суд надати їй розстрочку з виплатою боргу частинами по 3000 грн. щомісячно.  

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача надав до суду заперечення на позовну заяву, в яких зазначив що уповноважені банки на підставі банківської ліценції та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті та ця операція не потребує індивідуальної ліцензії. Зазначив, що в момент укладання кредитних договорів позивач, яка є дієздатною не висловлювала жодних заперечень щодо умов договорів кредиту, підписала їх, тим самим підтвердила свою згоду. На момент укладання договорів кредиту між сторонами відповідач здійснював кредитування в різних валютах, а саме: доларах США, гривнях, Евро, але позивач виявив бажання отримати кредит в доларах США. Також зазначив що діючим законодавством не закріплена стабільність курсу гривні до іноземних валют. Доказів того що позивач діяв під впливом обману, а також умислу з боку відповідача позивачем не надано. Щодо визнання недійними іпотечних договорів, то позивачем не викладені підстави та доводі щодо визнання їх недійсними.  

Третя особа Чебан М.І. надав до суду заперечення, в яких вказав що посвідчував іпотечний договір 10.07.2008 року за реєстровим №1842 квартири АДРЕСА_1 між сторонами. Вищевказаний іпотечний договір забезпечує виконання основного зобов’язання договору кредиту №2008/693-01/51 (Договір кредиту №2) від 10.07.2008 року згідно якого позивач отримала 29000 доларів США зі сплатою 13,5 % річних з кінцевим терміном повернення заборгованості по кредиту до 09.07.2018 року. Вищевказані гроші отримала готівкою у доларах США, згідно заяви на видачу готівки №1 від 10.07.2008 року, про що не заперечує в своїй позовній заяві. Порядок надання кредиту та сплати процентів був визначений сторонами, про позивач не заперечувала. Позивач свідомо, добровільно, без всякого примусу підписала договір кредиту, обрала валюту кредиту, а саме долар США та погодилась з умовами кредитування. Зазначив, що коливання курсу долара до гривні не є підставою для визнання основного зобов’язання недійсним або несправедливим.

Третя особа Сарамага О.Д. в судове засідання без поважних причин не з’явилася, хоча про день та час слухання справи була сповіщена належним чином про причини неявки до суду не повідомила.

Вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, третьої особи Чебан М.І., дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що 05.07.2007 року між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі відділення №693 Одеської обласної філії «Укрсоцбанк» був укладений кредитний договір №2007/693-01/26 (Договір кредиту №1), відповідно до якого Банк надав Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання 50000 доларів США з 05.07.2007 року по 05.07.2019 року із сплатою 13 відсотків річних за користування коштами.

Відповідно до п.1.1.1 кредитного договору Позичальник зобов’язаний повертати кредит та сплачувати відсотки за фактичне використання кредитних коштів щомісячно, до 05 (п’ятого) числа кожного місяця.  

В якості забезпечення вищевказаного кредиту між сторонами був підписаний іпотечний договір від 05.07.2007 року на нерухоме майно: а саме трикімнатну квартиру, загальною площею 70,84 кв. м., що знаходиться з адресою: АДРЕСА_1, яка належить позивачу на праві приватної власності.

Також 10.07.2008 року між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Соборного відділення Одеської обласної філії «Укрсоцбанк» був укладений кредитний договір №2008/693-01/51 (Договір кредиту №2), відповідно до якого Банк надав Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання 29000 доларів США з 10.07.2008 року по 09.07.2018 року із сплатою 13,5 відсотків річних за користування коштами.

Відповідно до п.1.1.1 кредитного договору Позичальник зобов’язаний повертати кредит та сплачувати відсотки за фактичне використання кредитних коштів щомісячно, до 10 (десятого) числа кожного місяця.  

В якості забезпечення вищевказаного кредиту між сторонами був підписаний іпотечний договір від 10.07.2008 року на нерухоме майно: а саме трикімнатну квартиру, загальною площею 70,84 кв. м., що знаходиться з адресою: АДРЕСА_1, яка належить позивачу на праві приватної власності.

Відповідно до запиту на отримання кредиту від 17.05.2007 року ОСОБА_1 була надана повна, достовірна та вичерпна інформація, власне про особу та місце знаходження Банку про всі умови отримання, користування та повернення кредиту про що вона засвідчила власним підписом. Також вона засвідчила про відсутність у неї будь-яких зауважень чи заперечень стосовно змісту наданої їй Банком вказаної інформації теж власним підписом.

Відповідно до запиту на отримання кредиту від 18.06.2008 року ОСОБА_1 теж була надана повна, достовірна та вичерпна інформація, власне про особу та місце знаходження Банку про всі умови отримання, користування та повернення кредиту про що вона засвідчила власним підписом. Також вона засвідчила про відсутність у неї будь-яких зауважень чи заперечень стосовно змісту наданої їй Банком вказаної інформації теж власним підписом.

Також 05.11.2008 року між сторонами була укладена додаткова угода №1 до Договору кредиту №2007/693-01/26 (Договір кредиту №1), яким встановлювалась кредитна ставка в розмірі 15 % річних.

10.11.2008 року сторонами була укладена додаткова угода №1 до Договору кредиту №2007/693-01/26 №2008/693-01/51 (Договір кредиту №2), яким встановлювалась кредитна ставка в розмірі 14,5 % річних.

18.06.2008 року ОСОБА_1 була ознайомлена з попередньою інформацією про умови кредитування фізичних осіб на ремонт, добудову, реконструкцію нерухомості або поточні потреби з встановленням іпотеки де вона підтвердила власним підписом, що ознайомлена з інформацією щодо наявних в установі АКБ «Укрсоцбанк» схем кредитування, їх умов , відмінностей між ними, в  ому числі стосовно її зобов’язань, їх перевагами та недоліками, а також щодо орієнтовної сукупної вартості кредиту за кожну з них та отримала всі необхідні роз’яснення.

Як пояснила в судовому засіданні представник відповідача, ця інформація в письмовому виді, почала надаватись клієнтам на вимогу Постанови Нацбанку №168 від 10.05.2007 року і на момент укладання Договору кредиту №2007/693-01/26 (Договору кредиту №1) ще не надавалась в письмовому виді, так як розроблялась її форма. Але в усній     формі при укладені кожного договору ця інформація доводиться банком до відома кожному позивальнику.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме:

1. зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства,

2. особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності,

3. волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі,

5. правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним,

6. правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 230 ЦК України правочин визнається судом недійсним, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення.  

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Згідно ч.1 ст. 229 ЦК України і стотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до абз.2 ч.4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

Суд не може взяти до уваги посилання позивача на  абз.2 ч.4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», так як позивач була ознайомлена з умовами отримання, користування та повернення кредиту, про що вона засвідчила власним підписом, зауважень чи заперечень не заявляла, уклала не один договір кредитування, а два, також ще укладала додаткові договори до них, двічі укладала іпотечні договори в якості забезпечення договорів кредитування.

Судом не встановлено порушення норм діючого законодавства, в момент укладання договорів кредитування.

Відповідно до ч.2 ст. 524 ЦК України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті, та відповідно до ч.2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правим актом.

Посилання позивача на те що коливається курс долара США до гривні, в зв’язку з чим зросла заборгованість її за кредитними договорами безпідставні, так як позивачу було відомо про нестабільність курсу долара США до гривні, але вона при укладені кредитних договорів обрала саме цю валюту – долари США при можливості обрати іншу валюту про що не заперечували в судовому засіданні ні представник позивача, ні представник відповідача.

До того ж позивач неодноразово здійснювала щомісячні платежі по кредитним договорам і знала, що сплата проводиться відповідно до курсу валюти на день платежу.

За таких обставин суд приходить до висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 до Одеської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк» про визнання недійсними кредитних і іпотечних договорів та зобов’язання третіх осіб зняти заборону відчуження і зобов’язання позивача повернути відповідачу борг за кредитами у розстрочку, за участю третіх осіб Сарамаги О.Д. та Чебан М.І. приватних нотаріусів Южненского міського нотаріального округу Одеської області, необхідно відмовити.

    Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212, 215 ЦПК України та ст.ст. 203, 215, 626, 628, 1054-1056 ЦК України, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суд

В И Р І Ш И В:

            У задоволенні позову ОСОБА_1 до Одеської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк» про визнання недійсними кредитних і іпотечних договорів та зобов’язання третіх осіб зняти заборону відчуження і зобов’язання позивача повернути відповідачу борг за кредитами у розстрочку, за участю третіх осіб Сарамаги О.Д. та Чебан М.І. приватних нотаріусів Южненского міського нотаріального округу Одеської області – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції, шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк – з дня проголошення рішення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення – з дня отримання копії цього рішення.  

Суддя Южного міського суду

Одеської області                                     З.І.Асанова