Справа № 22ц - 378/07 Головуючий у 1 інстанції Кихтюк P.M.
Категорія: 40 Доповідач Свистун О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2007 р. квітня 27 місто Луцьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого Расевича СІ.
суддів Подолюка В.А., Свистун О.В.
при секретарі Матюхіній О.Г.
з участю представника позивача ОСОБА_2.
представника відповідача ОСОБА_3. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1до відкритого акціонерного товариства «Таксосервіс» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1на рішення Луцького міськрайонного суду від 6 березня 2007 року,
ВСТАНОВИЛА:
В апеляційній скарзі позивач вказує на незаконність рішення суду із-за порушення норм матеріального права та невідповідності висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати і ухвалити нове, задовольнивши позовні вимоги повністю.
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 6 березня 2007 року в позові ОСОБА_1до відкритого акціонерного товариства «Таксосервіс» про поновлення на займаній посаді, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу і моральної шкоди - відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач зазначає, що її звільнено на підставі ст.43-1 КЗпП України, а саме з суміщуваної роботи у зв'язку з прийняттям на роботу іншого працівника, який не є сумісником, а також у зв'язку з обмеженнями на роботу за сумісництвом, передбаченими законодавством. Однак, вважає, що ст.43-1 КЗпП України не може бути підставою для звільнення, оскільки підстави звільнення передбачені ст.ст.38, 39, 40, 41 цього ж Кодексу.
2
При ухваленні рішення судом не враховано, що на час звільнення із займаної посади ОСОБА_1перебувала на лікарняному.
Крім того, при звільненні ОСОБА_1не було запропоновано їй перейти на основне місце роботи у ВАТ «Таксосервіс».
Заперечуючи апеляційну скаргу та вимоги позивача, відповідач вважає рішення суду законним і обгрунтованим та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що позивача звільнено на законних підставах по ст.43-1 КЗпП України і підстав для поновлення її на посаді головного бухгалтера відповідача, яку вона займала за сумісництвом, не має.
Заслухавши доповідача, пояснення представників позивача і відповідача, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін з наступних підстав.
Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1наказом №46-К директора ВАТ «Таксосервіс» від 15 жовтня 2001 року переведена з 15 жовтня 2001 року з посади заступника головного бухгалтера на посаду головного бухгалтера по сумісництву з 2-х годинним робочим днем. Наказом №33-К директора ВАТ «Таксосервіс» від 18 вересня 2006 року ОСОБА_1звільнено з посади головного бухгалтера з 18 вересня 2006 року згідно із ст.43-1 КЗпП України, а саме - звільнення з сумішуваної роботи у зв'язку з прийняттям на роботу іншого працівника, який не є сумісником, а також з обмеженнями на роботу за сумісництвом, передбаченими законодавством.
Судом першої інстанції встановлено, що наказом №34-к від 18 вересня 2006 року на посаду головного бухгалтера ВАТ «Таксосервіс» з 18 вересня 2006 року переведено ОСОБА_4. з оплатою праці згідно штатного розпису на основне місце роботи.
Із штатного розпису апарату управління ВАТ «Таксосервіс» з 19 вересня 2006 року (а.с.58) вбачається, що у товаристві введено штатну одиницю головного бухгалтера з повним робочим днем.
Відповідно до ст.43-1 ч.1 п.3 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди профспілкового органу допускається у випадку звільнення з суміщуваної роботи у зв'язку з прийняттям на роботу іншого працівника, який не є сумісником, а також у зв'язку з обмеженнями на роботу за сумісництвом, передбаченими законодавством.
Судом встановлено, що позивач працювала у відповідача головним бухгалтером по сумісництву. Основним місцем праці ОСОБА_1є посада головного бухгалтера у ВТІШ «Санрайз», що підтвердили в судовому засіданні сторони по справі.
Оскільки вищезазначеною нормою права передбачена підстава звільнення за ініціативою власника або уповноваженого ним органу працівника, який працює по сумісництву, у зв'язку з прийняттям на роботу іншого працівника, який не є сумісником, отже суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивача звільнено відповідно до вимог закону.
3
Крім того, судом встановлено, що позивач не є членом профспілки товариства, яке є відповідачем по справі, а тому покликання ОСОБА_1., що її не можна звільнити з роботи без згоди профспілки, безпідставні.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1подала листок непрацездатності, згідно якого їй необхідно приступити до роботи з 16 вересня 2006 року. Однак наказ про її звільнення видано директором 18 вересня 2006 року. Отже, дана обставина не може бути підставою для поновлення ОСОБА_1на займаній посаді.
Будь-яких інших доказів в підтвердження тих обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, як вимагає ст.60 ЦПК України, позивач суду не надала.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1відхилити.
Рішення Луцького міськрайонного суду від 6 березня 2007 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.