Справа № 22ц-8375/10 Головуючий у І інстанції Алексєєв А.П.
Категорія - 48. Доповідач апеляційного суду Лисенко П.П.
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України.
9 листопада 2010 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого – Лисенка П.П.,
суддів: Самчишиної Н.В. та Мурлигіної О.Я. ,
із секретарем судового засідання –Бобуйок І.Ф.,
з участю:
позивача – ОСОБА_2,
відповідача – ОСОБА_3,
у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_2 переглянула рішення місцевого Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 червня 2010 року, ухваленого у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі та визначення розміру участі батька у додаткових витратах на дитину.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з’явилися в судове засідання, перевіривши в межах оскарження обставини та докази, -
у с т а н о в и л а :
9 квітня 2010 року ОСОБА_2 пред’явила зазначений позов, який обґрунтувала наступним.
28 лютого 2007 року, перебуваючи у шлюбі з відповідачем, вона народила доньку ОСОБА_4.
З лютого 2008 року подружні стосунки сторонами були припинені, відповідач пішов із сім‘ї і став проживати окремо від них у своїх батьків.
Донька ж залишилася з нею і знаходиться на її утриманні.
Проте дитина потребує утримання і збоку батька, який за сімейним законодавством повинен їй його надавати.
Той такого обов’язку не дотримується.
Посилаючись на виписані обставини, та на відсутність в ОСОБА_3 постійного заробітку - просила позов задовольнити, визначивши розмір аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 900 гривень на місяць.
Крім того, у зв’язку із наявністю у дитини декількох захворювань і, у зв’язку з цим, постійною потребою в лікуванні та санаторно-курортному оздоровленні – просила притягнути відповідача до участі у додаткових витратах, визначивши розмір участі у 400 гривень на місяць.
Відповідач позов визнав частково, згоден виплачувати щомісячно на утримання дитини по 250 гривень, що ж до вимоги про його участь в додаткових витратах, то вважав її безпідставною. Крім того, просив врахувати наявність на його утриманні непрацездатних батьків пенсійного віку, яким він теж повинен і надає матеріальну допомогу.
Рішенням місцевого Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 червня 2010 року та додатковим рішенням від 29 вересня 2010 року позов задоволено частково.
З ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 9 квітня 2010 року і до її повноліття, а також судові витрати на користь держави.
В задоволені решти вимог – відмовлено за їх недоведеністю.
ОСОБА_2 подала на це рішення апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати і ухвалити нове – про задоволення її позову в повному обсязі.
Скаргу обґрунтувала невідповідністю висновків суду обставинам справи та чинному сімейному законодавству.
Апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.
Вирішуючи спір таким чином, як викладено в оскаржуваному рішенні, місцевий суд виходив з того, що відповідач є батьком малолітньої ОСОБА_4. Дитина проживає з матір’ю і потребує від нього утримання, яке він за сімейним законодавством повинен і має можливість надавати. Оскільки той цього обов’язку не дотримується і утримання не надає, то утримання слід стягнути за судовим рішенням, визначивши його розмір в частці від заробітку (доходу) платника.
Що ж до вимоги про визначення розміру участі батька у додаткових витратах на дитину то в її задоволені слід відмовити, оскільки позивач допустимими та належними доказами не довів наявність таких витрат.
Колегія суддів судової палати погоджується з установленими судом 1 інстанції фактами та правовідносинами, однак вважає помилковим його висновок щодо необхідності визначення розміру аліментів в частці від заробітку (доходу) відповідача, у зв’язку з чим, в названій частині воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення названої вимоги.
В іншій частині рішення слід залишити без зміни.
Так, за главою 15 СК України, батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
Якщо сторони такої згоди не дійшли, кошти на утримання дитини присуджуються рішенням суду у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
При цьому, визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини є – загальним правилом.
Якщо ж платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу отримує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
При цьому суд враховує :
• стан здоров’я та матеріальне становище дитини;
• стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів;
• наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
• інші обставини, що мають істотне значення.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач проживає окремо від своєї малолітньої доньки ОСОБА_4, а, відповідно, повинен надавати тій утримання до досягнення повноліття. Цього обов’язку він не дотримується, у зв’язку з чим утримання слід стягнути за судовим рішенням. Взявши до уваги нерегулярний та мінливий характер доходу платника, а саме це вбачається з пояснень сторін, розмір утримання слід визначити у твердій грошовій сумі. З врахуванням стану здоров’я та матеріального становища дитини; стану здоров’я та матеріального становища платника аліментів; відсутності у нього аліментів на інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина колегія вважає за можливе визначити розмір утримання у 500 гривень на місяць.
Оскільки місцевий суд був іншої думки і стягнув аліменти у частці від заробітку (доходу) платника, то вид їх нарахування та розмір слід привести до зазначеного рішенням колегії суддів.
Що ж стосується вимоги про визначення розміру участі батька у додаткових витратах на дитину, то суд вірно відмовив в її задоволенні.
Дійсно, за ст. 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не подана, зобов’язаний брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвиток здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Проте, такий спір може бути вирішений на користь позивача лише за наявності доказів про наявність у дитини здібностей, які слід розвивати, або про необхідність відповідного її лікування або оздоровлення; підтвердження, що ці витрати стороною зазнані або передбачувані.
Крім медичних документів, про стан здоров‘я дитини, позивачка не надала будь-яких доказів понесеним нею або передбачуваним витратам.
За такого, названа вимога не могла бути задоволена, що вірно констатував і місцевий суд.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів ,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення місцевого Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 червня 2010 року в частині стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задовольнити частково .
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Мукачева Закарпатської області на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 500 гривень щомісячно, починаючи з 9 квітня 2010 року і до її повноліття.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає чинності з дня його проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий судді