Справа № 22ц-8351/10                                                                                             Головуючий у І  інстанції Самчишина Н.В.

Категорія -    45.                                                                                                       Доповідач апеляційного суду Лисенко П.П.

У  Х  В  А  Л  А

іменем  України

            9 листопада 2010 року                                   м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

             головуючого – Лисенка П.П.,  

             суддів: Лівінського І.В. та Мурлигіної О.Я. ,

             із секретарем судового засідання – Бобуйок І.Ф.,

             з участю:

 відповідача ОСОБА_2,

             представників відповідача – ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_2 переглянула рішення місцевого Жовтневого районного суду Миколаївської області від 1  червня 2010 року, ухваленого у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою і відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з’явилися в судове засідання, перевіривши в межах оскарження обставини та докази, якими сторони їх стверджували, -

у с т а н о в и л а :

2 липня 2009 року ОСОБА_5 пред’явив зазначений позов, який обґрунтував наступним.

Відповідно до державного акту серії ЯА № 745999 від 9 березня 2006 року він є власником земельної ділянки площею 0,1377 га, наданої йому Полігонівською сільською радою Жовтневого району для будівництва та обслуговування житлового будинку № АДРЕСА_1.

Відповідач є законним користувачем суміжної земельної ділянки по АДРЕСА_2, площею 0,082 гектари.

Виписані обставини спонукали обох до добросусідських відносин, проте, такого не сталося, відповідач самочинно захопив частину його земельної ділянки, встановив по новій межі огорожу із сітки “рабиця” і перешкоджає користуватися землею.    

     Повернути захоплену земельну ділянку шляхом переговорів з відповідачем та скарг до відповідних державних органів не вдалося.

    Посилаючись на виписані обставини просив позов задовольнити.

У подальшому позивач декілька разів уточнював позовні вимоги, кінцево ж просив усунути перешкоди у здійсненні ним права власності на земельну ділянку, зобов’язавши відповідача перенести огорожу на дійсну межу земельних ділянок, і стягнути з відповідача на його користь 5 000 гривень на відшкодування моральної шкоди та судові витрати.    

Представники відповідача, позов не визнали, пояснивши, що межа землекористування не встановлювалася, самозахоплення земельної ділянки позивача безпосередньо відповідач не здійснював, а огорожа, яка  розділяє земельні ділянки сторін - встановлена ще попередніми власниками і спору щодо неї до 2009 року не було.

    Рішенням місцевого Жовтневого районного суду Миколаївської області  від  1 червня 2010 року позов задоволено частково, на ОСОБА_2 покладено обов’язок усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_1 шляхом перенесення огорожі із сітки «рабиця», відповідно до висновку технічної експертизи, з відповідача на користь позивача стягнуто судові витрати. В задоволенні решти вимог – відмовлено за їх безпідставністю.  

    ОСОБА_2 подав на це рішення апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати і направити справу на новий розгляд суду 1 інстанції.

    Скаргу обґрунтував неповним з’ясуванням  судом обставин справи.

    Апеляційну скаргу слід відхилити, оскаржене рішення суду І інстанції залишити без зміни, оскільки той постановив його з додержанням норм матеріального й процесуального права.

Вирішуючи спір таким чином, як  викладено в оскаржуваному рішенні, місцевий суд виходив з того, що сторони, відповідно, є власником і законним користувачем суміжних земельних ділянок. Позивачу на підставі ніким не оспореного Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії № ЯА № 745999 від 9 березня 2006 року належить земельна ділянка площею 0,1377 гектари по АДРЕСА_1 із встановленням її меж в натурі. Відповідач же, на підставі рішення Полігонівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області № 20 від 19 травня 2009 року є законним користувачем суміжної земельної ділянки площею 0,082 гектари по АДРЕСА_2 в тому ж населеному пункті.

Не дивлячись на це, відповідач здійснив самозахоплення частини земельної ділянки позивача, відгородивши її сіткою і безпідставно користується нею,  а тому порушене право власника захопленої земельної ділянки слід захистити, зобов’язавши правопорушника повернути ділянку і відновити огорожу на дійсній межі.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області погоджується  з обставинами та правовідносинами, встановленими судом І інстанції, його висновки щодо них та результату вирішення справи, вважає вірними, обґрунтованими і законними.

Так, за ст. 41 Конституції України, ст. ст. 317, 319, 386, 391 ЦК України,  ст. ст. 152-153, 158 ЗК України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Право приватної власності є непорушним.

Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб’єктів права власності.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод  у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Власник земельної ділянки, який незаконно позбавлений володіння нею має право витребування її з чужого незаконного володіння, відновлюючи в такий спосіб становище, яке снувало  до порушення права.

Кожна особа має право на захист, в тому числі  і судовий, свого цивільного права чи інтересу у разі його порушення, у спосіб визначений цивільним кодексом України, або в інший, встановлений договором або законом, спосіб.

Як вбачається з матеріалів справи сторони є титульними володільцями суміжних земельних ділянок, межі яких визначені компетентним органом відповідно до дійсних правовстановлюючих документів.

Не дивлячись на це, відповідач самочинно захопив частину земельної ділянки позивача, відгородивши її від решти ділянки, і протиправно використовує у власних цілях, незаконно позбавивши власника можливості у повній мірі здійснювати право власності щодо належного йому об’єкта.

Іншого відповідач допустимими та належними доказами не довів, хоча за ст. 60 ЦПК України, то є його обов’язком.

    За такого і відповідно до названих вище статей ЦК України та ЗК України, на ОСОБА_2 слід покласти обов’язок повернути захоплену землю і перенести огорожу на дійсну межу земельних ділянок.

Оскільки цього ж, з таких же мотивів дійшов і місцевий суд, то підстав для задоволення апеляційної скарги у частині вирішення цих вимог - немає.

Вірним є і висновок суду щодо вирішення вимоги про стягнення компенсації за моральні страждання.

    Виходячи із характеру порушення, форми вини відповідача, обсягу та тяжкості моральних страждань позивача, колегія вважає, що вже сам факт відновлення права на захоплену земельну ділянку є достатньою компенсацією моральної шкоди і це не суперечить ст. ст. 23, 1167 ЦК України.

    За такого, рішення і в цій частині є законним і обгрунтованим.

    Що ж до твердження особи, яка подала апеляційну скаргу про незаконність державного акту на право приватної власності на земельну ділянку позивача і не вірне встановлення меж його земельної ділянки, то зазначене не може прийматися до уваги, оскільки названий акт ніким у встановленому законом порядку не оспорений, а тому є дійсним і таким, що тягне певні права, виписані в ньому.

Керуючись ст.ст. 307-308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -  

У  Х  В  А  Л  И  Л  А :

            Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення місцевого Жовтневого районного суду Миколаївської області від 1 червня  2010 року – залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з дня її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції              

             Головуючий                                                              Судді