КОПІЯ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2010 року                                             м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати з цивільних справ

апеляційного суду Хмельницької області  

         в складі :  головуючого судді Шершуна В.В.

    суддів Ніколової Б.Ю., Заїки В.М.                  

                                                   при секретарі Товкан І.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-2892 за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому на постанову Хмельницького міськрайонного суду від 21 квітня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому про визнання дій неправомірними, перерахунок пенсії.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів  

в с т а н о в и л а :

01.03.2010 року ОСОБА_1 звернувся в суд. Він вказував, що належить до І категорії осіб, які приймали участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і має ІІ групу інвалідності.  

Він звернувся з заявою до управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому про перерахування йому пенсії по інвалідності, згідно Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року.

Однак, в перерахунку пенсії  відповідачем йому було відмовлено.

В зв’язку з цим, позивач просив визнати дії управління Пенсійного фонду в Дунаєвецькому районі неправомірними і зобов’язати його призначити йому пенсію у відповідності положень ст.ст.50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.  

Постановою Хмельницького міскрайонного суду Хмельницької області від 21.04.2010 року позов задоволено частково. Постановлено зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.50 та ч.4 ст.54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком і додаткової пенсії в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, враховуючи вимоги Законів України „Про державний бюджет України на 2008 рік” та „Про державний бюджет України на 2009 рік”, починаючи з 01 березня 2009 року.

При цьому, суд виходив з пріоритетності законів над підзаконними актами. При визначенні розміру пенсій учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, на думку суду, застосуванню підлягають частина перша статті 50 та частина четверта статті 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи”, а не постанова Кабінету Міністрів України „Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування   яких здійснюється за рахунок державного бюджету”, яка істотно  звужує обсяг встановлених   законом прав.

_______________________________________________________________________________

Головуючий у першій інстанції – Спірдонова Т.В.                      Справа № 22ц-2892

Доповідач -  Шершун В.В.                                                                            Категорія № 57    

Не погоджуючись з даним рішенням управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому оскаржило його в апеляційному порядку. Посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права, та просить постанову скасувати і винести нове рішення, яким в позові ОСОБА_1 відмовити.

Апелянт вказує, що Законами України не визначено величини мінімальної пенсії за віком, а тому при визначенні розміру пенсій Пенсійний фонд виходить з постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002 року „Про підвищення розмірів пенсій і інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок бюджету”, згідно якої розрахунок пенсії для „чорнобильців” проводить виходячи з розміру 19,91 грн.. В зв’язку з визнанням неконституційним положення Закону України „Про держаний бюджет України на 2008 рік” щодо пенсій постраждалим від аварії в Чорнобилі, позивач вважає, що в даний час обчислення пенсій названій категорії громадян регулюється постановою Кабінету Міністрів України №654 від 16.07.2008 року „Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян”. Апелянт також посилається на те, що суд не визначив, який нормативний документ застосовується в даному випадку і яке визначення пенсії за віком має бути застосована при обчисленні зазначених виплат. Оскільки положення ч.3 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” на дані випадки, на його думку, не розповсюджується.

Розглядаючи справу в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню.

 Згідно п.4 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.  

Судом вірно встановлені фактичні обставини справи, дана їм правильна оцінка, а його висновки узгоджуються з матеріалами справи і відповідають закону.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії, його визнано інвалідом II групи. Положеннями статті 14 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” його віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до частини першої статті 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами II групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів II групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

За таких обставин, суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що згідно Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, позивач має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (частина друга статті 46 Конституції України).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що при визначенні розміру пенсій позивачці застосуванню підлягають частина перша статті 50 та частина четверта статті 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не постанова Кабінету Міністрів України „Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету” , яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав. З цих же причин не може бути взято до уваги і Постанову Кабінету Міністрів №654 від 01.07.2008 року „Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян” на яку посилається апелянт.

Також суд правильно не взяв до уваги посилання відповідача на частину п'яту статті 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.

Зі статей 50 та 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене не може бути взяте до уваги положення частини третьої статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Безпідставними є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначених пенсій у таких розмірах, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та статтями 50 та 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, щодо визначення розміру та виплати пенсій.

Відповідно до частини третьої статті 67 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Оскільки позивачеві слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Тому правильним є висновок суду першої інстанції щодо протиправності відмови відповідача у перерахунку пенсій у разі встановлення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом і безпідставними є твердження апелянта про те, що суд визначив розмір пенсії позивачки наперед.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що суд не уповноважений на призначення пенсії і не може призначити пенсію на майбутнє, а тому рішенням суду  першої інстанції  про зобов’язання відповідача без вказівки періоду таких дій підлягає зміні, оскільки законними можуть бути лише зобов’язання відповідача вчинити певні дії по день розгляду справи судом, тобто до 21 квітня 2010 року.

В зв’язку з цим, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає зміні.

У відповідності з викладеним, керуючись ст.307, п.4 ч.1 ст.309, ст.ст.313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

 Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому  задоволити частково.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому щодо відмови провести перерахунок пенсії ОСОБА_1.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду у м. Хмельницькому перерахувати ОСОБА_1 державну пенсію з 01 березня 2009 року по 21 квітня 2010 року відповідно до ч. 4 ст.54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю відповідно до статті 50 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, встановленого в розмірі прожиткового мінімуму, визначеного для відповідної категорії населення в законі про Державний бюджет на відповідний рік.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили до Верховного Суду України.

      Головуючий /підпис/      

      Судді /підписи/  

Копія вірна: суддя апеляційного суду                                                                         В.В. Шершун