КОПІЯ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2010 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати з цивільних справ
апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючого судді Шершуна В.В.
суддів Ніколової Б.Ю., Заїки В.М.
при секретарі Дідик А.Б.
з участю сторін
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-1453 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 02 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування земельною ділянкою, третя особа – Хмельницька міська рада.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
14.04.2009 року ОСОБА_2 звернувся в суд. Він вказував, що йому належить на праві власності 21/50 житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1. 29/50 цього будинку належить ОСОБА_1. Будинок розташовано на земельній ділянці і позивач просить встановити порядок користування цією земельною ділянкою між ним та ОСОБА_1, відповідно до часток кожного у праві власності на вказане домоволодіння.
ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом, в якому не заперечує право ОСОБА_2 на 21/50 частину будинку, просив встановити між ним і ОСОБА_2 порядок користування земельною ділянкою, на якій цей будинок розташований.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 02 березня 2010 року позов задоволено. Постановлено встановити наступний порядок користування земельною ділянкою площею 0,13га, що по АДРЕСА_1:
- ОСОБА_2 користується земельною ділянкою площею 0,0546га, яка на плані в додатку №4 до висновку додаткової технічної експертизи визначена синім барвником та обмежена цифрами : „1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9,10,32, 31, 30, 29, 28, 27,26, 25, 24, 23, 22, 21, 20,19, 18, 17, 16, 1” ;
- ОСОБА_1 користуються земельною ділянкою площею 0,0754га, яка на плані в додатку №4 до висновку додаткової технічної експертизи визначена рожевим барвником і обмежена цифрами : „1, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 10, 11, 12, 13, 14. 15, 1”.
Приймаючи таке рішення, суд виходив з того, що і ОСОБА_2 і ОСОБА_1 згодні
________________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції – Слободян В.С. Справа № 22ц-1453
Доповідач - Шершун В.В. Категорія № 57
з таким варіантом розподілу земельної ділянки і саме такий варіант забезпечуватиме ОСОБА_2 вихід до АДРЕСА_2, а ОСОБА_1 – до АДРЕСА_1.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. Він просить рішення скасувати і повернути справу на новий судовий розгляд в іншому складі суддів. Апелянт посилаться на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи. Він вказує, що ОСОБА_2 вже звертався до суду з аналогічним позовом і тоді ним (апелянтом) вже була проведена земельна експертиза, яка дала варіанти розподілу ділянки об’єктивно прийнятні для обох сторін. Однак, ОСОБА_2 такі варіанти не влаштували, оскільки в них не існувало варіанту з повністю відокремленою земельною ділянкою. В зв’язку з цим, ОСОБА_2 подав заяву про залишення позову без розгляду, після чого негайно повторно звернувся до суду. Внаслідок цього звернення експерт ОСОБА_5 дав такі варіанти розподілу, які були необхідні ОСОБА_2. Його клопотання про призначення повторної експертизи, або про долучення до справи матеріалів попередньої справи і врахування висновків попередньої експертизи задоволене не було.
Апелянт вказує, що суд поклав в основу рішення варіант розподілу який є для нього абсолютно не прийнятним – він і його дружина є інвалідами ІІ групи, АДРЕСА_1 куди, за рішенням суду, повинна виходити його ділянка, темній без освітлення, до першої зупинки транспорту йому слід іти близько 700 метрів, що є неможливим при його стані здоров’я. Крім того, такий розподіл унеможливлює підключення його будинку до центрального водопостачання з боку АДРЕСА_2. В зв’язку з цим, він вважає, що найбільш прийнятним є варіант розподілу за яким ділянка має бути розділена в повздовжньому варіанті.
Колегія суддів вважає, що апеляція підлягає задоволенню.
Пункт 4 ч.1 ст.311 ЦПК України встановлює, що рішення підлягає скасуванню з направлення справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права і обов’язки осіб, які не брали участь у справі.
Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_2 і ОСОБА_1 є співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1. При цьому, ОСОБА_2 належить 21/50 домоволодіння, а ОСОБА_1 – 29/50 цього домоволодіння. ОСОБА_2 і ОСОБА_1 набули право власності на частину домоволодіння згідно з договором дарування від 11 січня 1992 року, за яким ОСОБА_6 подарувала їм це домоволодіння.
Згідно договору до ОСОБА_1 перейшла кімната 1 – 3, 9,6 м2, кухня – 11,3 м2, кімната 1 – 2, 13,7 м2, коридор 4,5 м2, кладова 3,5 м2, сарай літери „В”, сарай літери „Д”, Ѕ сарая і Ѕ погреба літери „Г”.
До ОСОБА_2 перейшли кімнати 2 – 3, 12,4 м2, столова 2 – 2, 10 м2, госпприміщення 3,1 м2, коридор 2,20 м2 літери „Б”, Ѕ сарая і Ѕ погреба літери „Г”.
Будинковолодіння розташоване на земельній ділянці площею 0,135 га.
Колегія суддів враховує, що оскільки право власності на будівлю і споруди перейшло до сторін по справі до 01 січня 2002 року, то згідно ст.30 ЗК України (в редакції від 18.12.1990 року, який діяв на той час) до них перейшло у відповідних долях (пропорційно часткам у вартості будівель та споруд) і право користування земельною ділянкою, оскільки інше не передбачено в договорі відчуження. Таким чином, ОСОБА_1 набув право власності на користування29/50 ділянки (0,0783 га), а ОСОБА_2 на 21/50 ділянки (0,0567 га), в ідеальному варіанті.
Згідно ст.ст.86 – 89 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, яка перебуває у спільній частковій власності здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди – за рішенням суду.
Разом з тим, згідно п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16 квітня 2004 року (із змінами і доповненнями від 19.03.2010 року) „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ” у справах за позовом учасників спільної власності на землю про встановлення порядку володіння й користування спільною земельною ділянкою, на якій розташовані належні їм жилий будинок, господарські будівлі та споруди, суд з'ясовує і враховує можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель, споруд, необхідність зведення будівель, розташування плодово-ягідних насаджень співвласників, можливість проходу з вулиці на подвір'я тощо. Враховуються також вимоги санітарних правил і правил протипожежної безпеки. В разі неможливості перенесення співвласником господарських будівель і насаджень на надану в його користування частину ділянки суд має обговорити питання про відповідну грошову компенсацію.
При пред'явленні вимог кожним з учасників спільної власності про встановлення порядку користування спільною земельною ділянкою суд може залишити в спільному користуванні лише ділянки, роздільне користування якими встановити неможливо.
Абзаци 1 і 2 цього пункту стосуються також випадків, коли належні особам на праві спільної власності жилий будинок, господарські будівлі та споруди розташовані на земельній ділянці, яка знаходилася в їх користуванні до її приватизації або за договором оренди.
Фактично прийнятий судом варіант розподілу земельної ділянки створює відокремлену частину не зайнятої нічим земельної ділянки з боку АДРЕСА_2, позбавляє ОСОБА_1 виходу на цю вулицю, що підтверджує заяву ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про намір ОСОБА_2 продати цю ділянку під послідуючу забудову.
Згідно п.21 названої постанови Пленуму Верховного Суду України виходячи з того, що порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, суд відповідно до статті 88 ЗК бере до уваги цю угоду при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або на жилий будинок і для яких зазначена угода також є обов'язковою. Це правило стосується тих випадків, коли жилий будинок було поділено в натурі.
Суд може не визнати угоду про порядок користування земельною ділянкою, коли дійде висновку, що угода явно ущемляє законні права когось зі співвласників, позбавляє його можливості належно користуватися своєю частиною будинку, фактично виключає його з числа користувачів спільної земельної ділянки, суперечить архітектурно-будівельним, санітарним чи протипожежним правилам.
Якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.
Колегією суддів встановлено, що розмір земельної ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не відповідає офіційно встановленим.
Так, згідно технічного паспорту домоволодіння АДРЕСА_1 і належного ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельна ділянка складає 0,135 га, в тому числі 0,006 га – землі спільного користування, 0,067 га – земельна ділянка ОСОБА_2 і 0,068 га – земельна ділянка ОСОБА_1
Разом з тим, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що площа спірної ділянки складає 0,13 га і саме з цього розміру виходив при виборі варіанту розподілу ділянки.
Разом з тим, експерт ОСОБА_7 прийшов до висновку, що ділянка, яка знаходиться в фактичному користуванні сторін, складає 0,1118 га.
В той же час, експерт ОСОБА_5 прийшов до висновку про те, що згідно правовстановлюючих документів, спірна ділянка складає 0,1340 м2, тоді коли фактичний її розмір на 23 м2 менша, а отже складає 0,1317 га.
Частина 2 п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16 квітня 2004 року (в редакції від 19.03.2010 року) „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ” встановлює, що сторони зобов'язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання, зокрема:
- у справах про встановлення порядку користування земельною ділянкою співвласників житлового будинку: документи про надання її для будівництва та обслуговування житлового будинку й господарських будівель та споруд; план земельної ділянки, відведеної в натурі (на місцевості); план цієї ділянки із зазначенням її частин, що перебувають у фактичному користуванні кожного із співвласників житлового будинку, а також розташованих на ній будівель, плодоягідних насаджень; правовстановлюючі документи на будинок із зазначенням розміру часток кожного із співвласників; угоду чи рішення суду про поділ будинку в натурі або визначення порядку користування ним і угоду про порядок користування земельною ділянкою, якщо вона мала місце;
- у справах про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства (згідно з положеннями статті 118 ЗК в редакції, чинній до введення в дію Закону України від 5 листопада 2009 р. N 1702-VI): документи конкурсної комісії про розгляд заяви та проходження конкурсного відбору, а також проект відведення земельної ділянки, розроблений організацією, яка має на це відповідний дозвіл (ліцензію), погоджений згідно з частиною дев'ятою статті 118 ЗК;
- у справах про відшкодування збитків або шкоди: акт відповідної комісії, створеної Київською, Севастопольською міськими, районною державною адміністрацією чи виконавчим комітетом міської (міст обласного значення) ради для визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам, затверджений органом, що створив цю комісію; проект заходів для приведення у стан, придатний для використання за цільовим призначенням, земельних ділянок, наданих у тимчасове користування, та кошторис витрат на це; документи про вартість робіт з приведення в попередній стан зіпсованих або пошкоджених земель і довідку належної служби районної державної адміністрації про середню врожайність відповідних культур та довідку про ринкову ціну цих культур.
В зв’язку з цим, сторони при подачі матеріалів до суду повинні були надати план земельної ділянки відведеної в натурі (на місцевості).
Оскільки такий документ в справі відсутній, суд зобов’язаний встановити дійсні межі спірної ділянки в порядку ст.ст.106 – 107 ЗК України, для чого залучити до участі в справі орган, який веде земельний кадастр, а також власників, або землекористувачів суміжних земельних ділянок, оскільки при встановленні меж землеволодіння спірної ділянки, можуть бути порушенні права цих осіб.
Тільки після встановлення дійсних, законних меж спірної ділянки і її площі, суд може визначитись з варіантами розподілу, а при необхідності – призначити відповідну додаткову, чи повторну експертизу.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду і повернути справу на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі.
В ході повного розгляду справи, слід також перевірити інші доводи апеляційної скарги.
Враховуючи викладене, керуючись п.4 ч.1 ст.311, ст.ст.313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 березня 2010 року скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі суддів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Копія вірна: суддя апеляційного суду В.В. Шершун