Справа N 22ц - 8037/10. Головуючий 1 інстанції Біцюк А.В.
Категорія - 20. Доповідач апеляційної інстанції Лисенко П.П.
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України.
16 листопада 2010 року. м. Миколаїв.
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:
головуючого Лисенка П.П.,
суддів: Самчишиної Н.В. та Данилової О.О.,
із секретарем судового засідання Шпонарською О.Ю.,
з участю:
позивача ОСОБА_2,
у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_2 переглянула рішення місцевого Казанківського районного суду Миколаївської області від 23 липня 2010 року, ухваленого у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до відділу освіти Казанківської районної державної адміністрації, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з’явилися у дане судове засідання, перевіривши у межах оскарження обставини та докази, якими сторони їх стверджували ,-
у с т а н о в и л а :
16 липня 2010 року ОСОБА_5 пред’явила зазначений позов, який обгрунтовувала наступник.
18 травня 2007 року неповнолітній однокласник її доньки ОСОБА_6 - ОСОБА_4, перебуваючи під наглядом навчального закладу, на ґрунті особистих неприязних стосунків, навмисно наніс тій два удари в обличчя, заподіявши тілесні легкі тілесні ушкодження, що потягли короткочасний розлад здоров’я.
В зв’язку із виписаним ушкодженням, вона вимушена була витратити 728 гривень 84 копійки власних коштів на лікування доньки, істотно змінила звичні життєві стосунки, морально страждала.
Посилаючись на виписані обставини, просила відшкодувати шкоду в рівних частках за рахунок відділу освіти Казанківської районної державної адміністрації та батька заподіювача.
У подальшому декілька разів уточнювала вимоги, кінцево ж просила стягнути з відповідачів у рівних частках 30 210 гривень 41 копійок на відшкодування майнової шкоди, витрачених нею на лікування доньки, а також на переїзди тої до нового навчального закладу і на харчування там, і 100 000 гривень – на відшкодування моральної шкоди.
Судом до участі в розгляді справи як співвідповідачів притягнуто заподіювача шкоди ОСОБА_4 та його матір – ОСОБА_3
У судовому засіданні відповідачі позов не визнали, пояснивши, що інцидент стався з вини потерпілої, яка спровокувала бійку.
Рішенням місцевого Казанківського районного суду Миколаївської області від 23 липня 2010 року позов задоволено частково.
З ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_3 на користь позивача стягнуто 2 305 гривень 12 копійок на відшкодування збитків і 171 гривню судових витрат.
В задоволені решти вимог відмовлено за їх безпідставністю.
ОСОБА_5 подала на це рішення апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати і ухвалити нове рішення – про задоволення позову у повному обсязі.
Скаргу обгрунтовувала невідповідністю висновків суду обставинам справи і положенням чинного цивільного законодавства.
Апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення місцевого суду в частині вирішення вимоги позивачки про стягнення з ОСОБА_7 та ОСОБА_3 відшкодування моральної шкоди скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, про часткове задоволення вимоги; в іншій частині рішення суду 1 інстанції слід залишити без змін, оскільки в решті - той постановив його з додержанням норм матеріального й процесуального права.
Вирішуючи спір таким чином, як викладено у оскарженому судовому рішенні, суд 1 інстанції виходив з того, що винними протиправними діями ОСОБА_4 дочці позивачки завдано ушкодження здоров’я, у зв’язку з чим та лікувалася, а мати – несла витрати на лікування та на поїздки до суду, де відстоювала інтереси своєї сім‘ї, а тому, відповідно до ст. 1179 ЦК України, ці збитки слід відшкодувати за рахунок їх заподіювача та рахунок його батьків.
Стосовно вимог про стягнення витрат на переведення доньки в інший навчальний заклад, оплату її поїздок до закладу і харчування, а також стягнення відшкодування за моральну шкоду – то, як на думку суду, вони не підлягають задоволенню, оскільки перша - не знаходиться в причинному зв’язку з протиправною поведінкою відповідачів, а друга – є безпідставною.
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області погоджується з такими обставинами та правовідносинами, висновки суду 1 інстанції щодо них, крім висновку про відмову у стягненні компенсації за моральну шкоду, і результату вирішення справи, вважає вірними, обґрунтованими й законними.
Що ж до відмови у вимозі про стягнення компенсації за завдану моральну шкоду, то вона вирішена невірно і її слід вирішити рішенням судової колегії.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 заподіяв тілесні ушкодження дочці позивача будучи неповнолітнім. В зв’язку з цим позивач вимушено понесла витрати на лікування потерпілої і поїздки до суду для відстоювання інтересів неповнолітньої дитини у розмірі 2 305 гривень 12 копійок.
За ст. 1179 ЦК України, неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах.
У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами)або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо неповнолітня особа перебувала у закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад зобов'язаний відшкодувати шкоду в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини.
Так, як доказів тому, що неповнолітній заподіювач має майно, достатнє для відшкодування завданої ним шкоди, то відшкодування слід стягнути з його батьків.
Оскільки цього ж, з таких же мотивів дійшов і місцевий суд, то підстав для скасування рішення в названій частині немає.
Вірним є і висновок суду про необхідність відмови у вимозі про стягнення з відповідачів витрат позивача, пов‘язаних із зміною донькою останньої навчального закладу.
Оскільки необхідність таких змін об’єктивно не витікає із заподіяного ушкодження, а є власною ініціативою позивача, то витрати, які при цьому обов’язково виникнуть - не можуть покладатися на відповідачів.
Обґрунтовано відмовив суд і у вимозі до відділу освіти Казанківської районної державної адміністрації, оскільки названа вище стаття не передбачає цивільно-правової відповідальності навчально закладу за дії неповнолітньої особи, яка в час заподіяння шкоди знаходилася під її наглядом.
В той же час, суд помилково вважав, що відсутні правові підстави для стягнення компенсації за моральну шкоду на користь позивачки.
Так, згідно зі статями 23, 1167 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає :
• 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я;
• 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів ;
• 3) у принижені честі, гідності, а також ділової репутації фізичної особи;
• 4) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, а якщо її заподіювачем є неповнолітня особа, то відшкодування відбувається за правилами ст. 1179 ЦК України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка зазнала моральної шкоди, оскільки душевно страждала у зв’язку протиправною поведінкою ОСОБА_4 щодо її неповнолітньої доньки.
Тому він, а за відсутності у нього достатнього майна, його батьки - повинні, за правилами ст. ст. 23, 1167, 1179 ЦК України, компенсувати задані моральні збитки.
При цьому, враховуючи характер і тривалість страждань позивачки, стан її здоров’я, тяжкість й наслідки завданих її дочці тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, форму вини заподіювача та мотиви його дій, місце їх вчинення, достатнім розміром компенсації моральної шкоди, як на думку колегії, була б грошова сума у 3 000 гривень, яку і слід було стягнути, за рівності обов’язків батьків, у рівних частках з батьків ОСОБА_4.
Оскільки місцевий суд цього не зробив, то таке стягнення слід провести за рішенням апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів ,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення місцевого Казанківського районного суду Миколаївської області від 23 липня 2010 року в частині вирішення вимоги позивачки про стягнення з ОСОБА_7 та ОСОБА_3 відшкодування моральної шкоди скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення, про часткове задоволення вимоги.
Стягнути з ОСОБА_7 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 по 1 500 гривень с кожного, на відшкодування завданої моральної шкоди.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає чинності з дня проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий Судді: