Справа № 22ц-8018/10 Головуючий у І інстанції Андрощук В.В.
Категорія - 27. Доповідач апеляційного суду Лисенко П.П.
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України.
2 листопада 2010 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого – Лисенка П.П.,
суддів: Самчишиної Н.В. та Буренкової К.О. ,
із секретарем судового засідання – Аніщенко Д.В.,
з участю:
позивача – ОСОБА_2,
представника позивача – ОСОБА_3,
представника відповідача – Заливчого Я.В.,
у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” переглянула рішення місцевого Заводського районного суду м. Миколаєва від 14 травня 2010 року, ухваленого у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” (далі Банк) про визнання неправомірним підвищення процентної ставки за кредитним договором в односторонньому порядку, відновлення сплати кредиту за відсотковою ставкою згідно з договором у первинній редакції та відшкодування моральної шкоди.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з’явилися в судове засідання, перевіривши в межах оскарження обставини та докази, -
у с т а н о в и л а :
28 липня 2009 року ОСОБА_2 пред’явив зазначений позов, який обґрунтував наступним.
15 лютого 2008 року він уклав з Банком кредитний договір № NKIPGA 00000080 за умовами якого Банк надав йому кредит на споживчі цілі у вигляді не поновлювальної лінії траншем у 35 000 доларів США, під його зворотні зобов’язання повернути позичені грошові кошти частинами до 15 лютого 2023 року і сплачувати щомісячно відсотки за користування ними у розмірі 1% на суму залишку заборгованості за кредитом.
Взяті на себе зобов’язання він виконував належним чином і не допускав будь-яких порушень умов договору.
Не дивлячись на це, Банк, пославшись на підвищення рівня облікової ставки Національного Банку України, 18 жовтня 2008 року в односторонньому порядку з збільшив розмір відсоткової ставки за користування кредитом до 15,12 %.
Посилаючись на безпідставність таких дій Банку, просив визнання їх неправомірними, зобов’язати Банк відновити нарахування відсотків по кредиту за старою ставкою та стягнути з Банку 2 000 гривень на відшкодування завданої йому моральної шкоди.
Представник відповідача позов не визнав, зазначивши, що дії банку повністю відповідають умовам договору, а тому законних підстав для його задоволення немає.
Рішенням місцевого Заводського районного суду м. Миколаєва від 14 травня 2010 року позов задоволено частково, дії Банку щодо підвищення відсоткової ставки за кредитним договором визнані неправомірними і на нього покладено обов’язок відновити нарахування відсотків у розмірі, передбаченому умовами кредитного договору. У задоволенні вимоги про відшкодування моральної шкоди відмовлено.
Публічне акціонерне товариство комерційний банк “ПриватБанк” подав на це рішення апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати і ухвалити нове – про відмову у позові.
Скаргу обґрунтувало невідповідністю висновків суду обставинам справи та чинному цивільному законодавству.
Апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржене рішення суду І інстанції в частині вирішення вимоги про стягнення відшкодування за моральні страждання залишити без зміни, оскільки в цій частині суд постановив його з додержанням норм матеріального й процесуального права, а в іншій частині - скасувати і ухвалити нове рішення – про відмову у задоволені решти позовних вимог.
Вирішуючи спір таким чином, як викладено в оскаржуваному рішенні, місцевий суд виходив з того, що при збільшені відсоткової ставки за користування кредитом Банк діяв усупереч положень чинного цивільного законодавства і за межами умов договору, а тому такі його дії є неправомірними, а наслідки, до яких вони привели – незаконними. У зв’язку з цим, право позивача на непорушність умов договору слід захистити, задовольнивши обидві названі вимоги.
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області не у повній мірі погоджується з обставинами та правовідносинами, встановленими судом І інстанції, його висновки щодо процесуальної долі вимог про визнання неправомірним зміну Банком процентної ставки за кредитним договором в односторонньому порядку та відновлення сплати кредиту за відсотковою ставкою згідно з договором - вважає помилковими, не обґрунтованими і незаконними.
Так, за ст. ст. 11, 14-15, 22, 203-205, 526, 610-611, 615, 622, 651-654, 1049-1050,1054 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені названими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки
Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків (зобов’язань), зокрема, є договори, зміст яких не повинен суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; волевиявлення його учасників має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; він має бути вчиненим у формі встановленій законом і спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Договір вважається правомірним якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Правомірний (дійсний) договір породжує для сторін цивільні обов’язки, які повинні виконуватися належним чином у межах та на умовах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов’язання недопустима, якщо інше не передбачено умовами договору чи Законом.
Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
При цьому, кожна особа має право на захист, в тому числі і судовий, свого цивільного права чи інтересу у разі його порушення, у спосіб визначений цивільним кодексом України, або в інший, встановлений договором або законом, спосіб.
У разі порушення зобов’язання однією стороною інша сторона має право на відшкодування завданої їй майнової шкоди, при цьому, таке відшкодування не звільняє боржника від обов’язку виконати зобов’язання в натурі.
Виписане вище у повній мірі стосується і кредитного договору.
Як вбачається з матеріалів справи, 15 лютого 2008 року сторони, з дотриманням положень ст. 203 ЦК України, уклали між собою кредитний договір № NKIPGA 00000080, а, відповідно, кожний з них отримав певні права і взяв на себе певні обов’язки, які повинен неухильно дотримуватися.
П. 2.3.1. названого договору вони передбачили і можливість Банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування, а також виписали умови та механізм запровадження цього.
За ним, Банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом у разі зміни облікової ставки НБУ або зміні середньозваженої ставки по кредитам банків України у відповідній валюті.
Для запровадження такої зміни, Банку достатньо, протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки, надіслати позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки, іншого текст кредитного договору не містить.
При цьому, збільшення процентної ставки у вищевказаному можливо в границях кількості пунктів, на яке збільшилася ставка НБУ або середньозважена ставка по кредитам.
На час укладення сторонами кредитного договору облікова ставка НБУ становила 10%.
30 квітня 2008 року НБУ України збільшив її розмір до 12%.
У зв’язку з цим відповідач прийняв рішення про збільшення відсоткової ставки по кредиту з 12% до 15,12 %, надіславши 29 вересня 2008 року відповідачеві листа з такою інформацією. 4 листопада 2008 року той листа отримав але дій спрямованих на відмову від договору не вчинив і не повернув заборгованості по кредиту.
За такого, колегія вважає, що Банк мав підстави для збільшення розміру відсоткової ставки за кредитом в односторонньому порядку, він дотримався механізму та процедур такого підвищення, а тому вважати такі його дії неправомірними - є помилкою.
Оскільки місцевий суд був іншої думки і визнав оспорювані дії Банку неправомірними та поклав на банк обов’язок по відновленню дії первісних умов кредитування, то його рішення в цій частині слід скасувати і ухвалити нове рішення – про відмову в названих вимогах.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати ,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” задовольнити повністю.
Рішення місцевого Заводського районного суду м. Миколаєва від 14 травня 2010 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у позові до Публічного акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” про визнання неправомірним підвищення в односторонньому порядку Банком процентної ставки за кредитним договором та покладення обов’язку відновити сплату кредиту за відсотковою ставкою згідно з договором у первинній редакції.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий Судді: