Справа № 2-499/2010

                                                                   Р І Ш Е Н Н Я

                                                            ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

       22  червня 2010  року

            Андрушівський районний суд Житомирської області в складі:

                         головуючої - судді  - Чуб І.А.

                         при секретарі - Баскаковій Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Андрушівка цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до  ОСОБА_2 про втрату права користування жилим приміщенням,  -

                                                                  встановив:

             позивач звернулася до суду з позовом, в якому   зазначала, що рішенням  житлової комісії військової частини А 2329 від 24.06.1999 року їхній сім`ї в особі ОСОБА_2 було надано квартиру АДРЕСА_1. В цю квартиру позивач , її дочка та відповідач вселилися в липні того ж року, про що свідчить довідка сільської ради. Вони були зареєстровані у квартирі №1 в будинку №3 з 27.07.1999 року, а з 11 грудня 2006 року в квартирі була зареєстрована спільна дочка - ОСОБА_3. По сьогоднішній день в квартирі зареєстрований відповідач, хоча він в ній не проживає з лютого 2009 року. В лютому 2009 року шлюб з відповідачем розірвано, а відповідач залишив сім`ю ще раніше, забравши із собою всі особисті речі. Відтоді він проживає в с.Осиково і нашою спільною квартирою не користується. Всі платежі, якими обтяжена квартира здійснює позивач. Квартира передана на баланс Новоівницької сільської ради. Вона не приватизована. Таким чином, відповідач, не проживаючи в квартирі  понад 6 місяців, втратив право на неї. Просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1.

             В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала та пояснила, що з лютого 2009 року відповідач не проживає у квартирі, не бере участі у її ремонті, оплаті комунальних послуг. В квітні 2009 року вона дійсно поміняла замки у квартирі, відповідач не звертався до неї з проханням отримати ключі від квартири. Він забрав свої речі сам, не спілкується з дитиною, не приходив жодного разу до квартири з часу коли виїхав. Просила позов задовольнити.

              Відповідач  позов не  визнав та просив відмовити в його задоволенні. Він пояснив, що отримував цю квартиру як військовослужбовець, проживав у ній з сім`єю, однак коли відносини з дружиною погіршилися він поїхав  до батьків. В подальшому приїздив та намагався зайти до квартири, однак в ній були замінені замки. Речі свої не забирав з квартири, позивач винесла їх до гаражу, звідки він потім забрав їх та перевіз до батьків. Після того намагався зайти до квартири, однак його не допускала позивачка із співмешканцем, який поселився в даній квартирі.

             Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, направив до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, зазначивши, що проти задоводення позову не заперечує .

            Судом встановлено, що відповідачу рішенням житлової комісії військової частини А 2329 від 26 червня 1999 року було надано квартиру АДРЕСА_1. Довідками Новоівницької сільської ради підтверджується, що квартира АДРЕСА_1 є власністю сільської ради та не приватизована (а.с.9-10). Згідно довідки сільської ради  в квартирі зареєстровані з 27.07.1999 року позивачка, діти та відповідач ОСОБА_2, який з 01.02.2009 року не проживає (а.с.8). Шлюбні відносини з відповідачем припинені 17.02.2009 року, що підтверджується копією рішення суду. Саме в цьому місяці і залишив відповідач  квартиру, щоб уникнути конфліктів з позивачкою. Однак повернутись у квартиру не зміг, оскільки  позивачка поміняла замок у вхідних дверях. Даний факт підтвердила позивачка. Свідок ОСОБА_4, дільничий інспектор міліції, підтвердив, що відповідач ОСОБА_2  звертався до нього по телефону в 2009 році з питанням, що позивачка змінила замок у вхідних дверях і він не може зайти до квартири.

              Пояснення відповідача про проживання у спірній квартирі співмешканця позивачки, що також стало перешкодою для повернення відповідача до квартири, підтвердили в судовому засіданні свідки  ОСОБА_5, ОСОБА_6. При цьому свідок  ОСОБА_6 пояснила, що неодноразово бачила ОСОБА_2 поблизу квартири, де він проживав.

Із пояснень свідка ОСОБА_7 вбачається, що хоч вона і проживає поряд з позивачкою, однак в зв`язку із зайнятістю на роботі обставини, які мають значення для вирішення  справи їй невідомі.

              Твердження позивачки, що відповідач залишив  квартиру, забравши з неї всі свої речі, спростовується як поясненнями відповідача так і самої позивачки. Так, ОСОБА_1 підтвердила в судовому засіданні пояснення відповідача, що  його особисті речі вона винесла до гаража , звідки ОСОБА_2 їх забрав.

Рішенням  комісії з питань захисту захисту прав дитини від 02.09.2009 року відповідачу було встановлено час і місце зустрічі з дитиною ОСОБА_3 1-3 суботу  чи неділю кожного місяця по місцю проживання дитини, оскільки  позивачка обмежує його в спілкуванні з дитиною. Дане рішення свідчить про те, що позивачка чинила  відповідачу перешкоди в спілкуванні з дитиною, не допускала його в квартиру.

Відповідно до ст. 71 ЖК України - при тимчасовій відсутності наймача або членів його  сім'ї  за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Якщо наймач або члени його сім'ї  були  відсутні  з  поважних причин  понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього  може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

            Суд вважає, що відсутність відповідача у квартирі була з поважних причин,  оскільки йому чинила перешкоду в користуванні квартирою позивач, котра змінила  замок у дверях та проживає  із співмешканцем ОСОБА_5.

             Заслухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до  висновку, що пістав для визнання відповідача втратившим право на користування квартирою немає, тому  в задоволенні позову слід відмовити.  

          Керуючись  ст.ст. 10,60,209,212,213,214,215,218 ЦПК України, ст. 71 ЖК України, суд,-      

                                                                         вирішив:

          В задоволенні позову ОСОБА_1 до  ОСОБА_2 про втрату права користування жилим приміщенням відмовити за безпідставністю.

          Рішення може бути оскаржене до  апеляційного суду Житомирської області через Андрушівський районний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подання скарги протягом двадцяти днів після подання заяви.                                                                                                                            

          СУДДЯ :