Справа  22-  19935                                                             Суддя 1 інстанції   Шликов С.П.

Категорія                                                                                    Доповідач Резникова Л.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

08  листопада 2010 року                                                                                             м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді     Маширо О. П.

суддів           Баркова В. М.,  Резникової Л. В.

при секретарі       Голубцові А. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Донецька від 28 липня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу Ляшенко Віталій Володимирович про визнання недійсним договору купівлі-продажу,

                                                 ВС Т А Н О В И В:

          У   лютому 2010 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом  до ОСОБА_2  , ОСОБА_3, ОСОБА_4   про визнання недійсним договору купівлі-продажу, обґрунтувавши свої позовні вимоги тим, що  2 листопада 2005 року позивач придбав житловий будинок з житловою прибудовою та надвірними будівлями, розташований за адресою АДРЕСА_1. Будинок був придбаний за кредитні кошти, отримані у ТОВ Комерційний банк «Український фінансовий світ» у сумі 12700 доларів США. До літа 2008 року позивач регулярно сплачував отриманий ним кредит, проте потім його матеріальне становище стало скрутним і він почав сплачувати борг не у повному обсязі. 7 липня 2008 року позивача викликали до банку та запропонували видати довіреність на робітника банку ОСОБА_2 з повноваженнями на усі дії, які стосуються погашення кредиту, у разі відмови видати довіреність запропонували розірвати кредитний договір та сплатити усю суму разом. 4 вересня 2009 року позивач дізнався, що  згідно довіреності від 07.07.2008 року ОСОБА_2 передоручив надані йому повноваження ОСОБА_3, який 4 серпня 2009 року продав належний позивачеві будинок ОСОБА_4 згідно договору купівлі-продажу №1042, посвідченого приватним нотаріусом Ляшенко В.В.

            Посилаючись на те, що договір купівлі – продажу будинку був укладений без згоди позивача , а також на те, що зазначеній будинок знаходився в іпотеці і був переобладнаний без  належного оформлення, просив визнати договір купівлі продажу недійсним.  

               Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 28 липня 2010 року в задоволені позову  ОСОБА_1 було відмовлено .  

              В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду , ухвалити нове про задоволення позову    , посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи і зроблені з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

        Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивачів не підлягає  задоволенню з таких підстав:

          Постановляючи рішення, суд першої інстанції, ретельно перевірив обставини справи, докази, якими підтверджений позов і постановив обґрунтоване рішення.

           Відмовляючи у задоволені позову,  суд виходив з того ,  що  обставини на які посилається позивач, не є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу жилого будинку.  .

          Такий висновок суду відповідає обставинам справи та нормам матеріального права.                  

          З обставин справи вбачається, що дійсно 2 листопада 2005 року позивач придбав житловий будинок з житловою прибудовою та надвірними будівлями, розташований за адресою АДРЕСА_1. Будинок був придбаний за кредитні кошти, отримані у ТОВ Комерційний банк «Український фінансовий світ» у сумі 12700 доларів США.   7 липня 2008 року позивач надав довіреність ОСОБА_2 та ОСОБА_5  з повноваженнями на розпорядження вказаним будинком. Довіреність видана з правом передоручення (а.с.72)  . 11 червня 2009 року ОСОБА_2 передоручив надані йому повноваження ОСОБА_3 (а.с.10), після чого останній 4 серпня 2009 року уклав з  ОСОБА_4 договір купівлі продажу вказаного домоволодіння, який був нотаріально посвідчений  приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу за  реєстром 1042. За умовами вказаного договору   будинок був проданий за 110649 грн. Ця сума одержана продавцем в повному обсязі. При цьому продавець зобов*язався сплатити заборгованість з комунальних послуг, знятися з реєстрації особисто та з іншими особами, які проживають в будинку, звільнити житловий будинок від речей , вилучити ключі від будинку в осіб, які їх мали і передати будинок(а.с.11)

       Як зазначає відповідач ОСОБА_4 грошу були передані ОСОБА_3, проте позивач та  його співмешканка до теперішнього часу умови договору не виконали.

        Відповідач ОСОБА_3 не заперечував того факту, що дійсно отримав гроші за проданий будинок, проте їх позивачеві до теперішнього часу не передав, оскільки той не виконав умови договору і  продовжує проживати в проданому будинку.

         На час укладення угоди ОСОБА_3 діяв від імені ОСОБА_1 на підставі, належно оформленої довіреності.  На час укладення договору  ні довіреність надана ОСОБА_2 , ні довіреність надана ОСОБА_7 не були  скасовані і до теперішнього часу вони не визнані недійсними.

          Та обставина, що повірений до цього часу не передав продавцю отримані кошти , не є підставою для визнання договору купівлі-продажу не дійсним і не позбавляє позивача можливості звернутися до суду з позовом стосовно  повернення йому  цих  коштів.

          Щодо оформлення договору купівлі-продажу будинку, який знаходився в іпотеці, то цей довід не є підставою для визнання цього договору недійсним, оскільки відповідно до ст..9 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець має право відчужувати предмет іпотеки.

Окрім того   ТОВ комерційний банк «Український фінансовий світ» надав свою згоду на відчуження спірного жилого будинку.

           Не знайшов свого підтвердження довід апеляційної скарги про те, що було відчужено жилий будинок з самовільними будівлями та переобладнаннями, оскільки згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно та технічного паспорту будь-яких самовільних будівель та  переобладнань не зазначено.

             З наведеного вбачається що угода купівлі – продажу спірного житлового будинку укладена у відповідності з вимогами ст..203 ЦК України і підстав для визнання цієї угоди  по  ст..215 ЦК України у суду не було.

      Таким чином  доводи, приведені в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.      

      Відповідно до ч.1ст.308ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

      При встановлені вищевказаних фактів і постановлені рішення судом першої інстанції не порушено норм процесуального права та правильно застосовані норми матеріального права, тому підстав для скасування рішення суду в межах доводів  апеляційної скарги немає.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення  Київського районного суду м. Донецька  від 28 липня 2010 року  залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

    Головуючий:      

    Судді: