Справа 22Ц-21018                                    Головуючий 1 інстанції Кутья С.Д.

Категорія 52                                                Доповідач Новосядла В.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М              У К Р А Ї Н И

17 листопада 2010 року                                                              м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого: судді Новосядлої В.М.,

суддів: Алексєєва А.В., Принцевської В.П.,

при секретарі Лежневій Я.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного  акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 6 жовтня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 6 жовтня 2010 року був задоволений позов ОСОБА_1 до публічного  акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про поновлення на роботі  і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Позивач був поновлений на роботі з 13 травня 2009 року і на його користь з відповідача було стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 36 801 гривня 84 копійки за відрахуванням обов*язкових платежів.

Не погодившись із рішенням суду, відповідач приніс апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду і ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову, з тих підстав, що судом першої інстанції були порушені норми матеріального і процесуального права, а саме:

-   судом першої інстанції не було враховане роз*яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів», згідно з яким до безпосереднього обслуговування грошових цінностей відноситься їх транспортування. Позивач, працюючи інкасатором у банку, здійснював транспортування грошей,

-   згідно із результатами службової перевірки, нестача грошей виникла під час їх транспортування, яка здійснювалась на інкасаторському автомобілі екіпажем із чотирьох чоловік, у тому числі і позивачем.

-   якщо припустити, що позивач особисто не крав гроші, то при постійному знаходженні його у автомобілі, він не міг не бачити, ким були вкрадені гроші і не доповів керівництву банку щодо цього факту. Вказані дії позивача свідчать про його вину у нестачі грошей і втрату до нього довіри.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

 Позивач був прийнятий на посаду інкасатора філії «Донецького регіонального управління закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»  наказом від 22 травня 2007 року (а.с. 8).

В цей же день з ним був укладений договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність (а.с. 33)

Наказом директора регіонального управління від 13 травня 2009 року ОСОБА_1 був звільнений з роботи за пунктом 2 статті 41 КЗпП України (а.с. 34-36).

Згідно із вказаним наказом підставою для звільнення позивача була особиста недисциплінованість, яка виразилась у порушенні вимог посадової інструкції, що призвело до завдання шкоди банку і є підставою для втрати довіри.

З мотивувальної частини наказу про звільнення  вбачається, що 12 березня 2009 року в банкоматах (за відповідними номерами, а також за інші нестачі, які мали місце у 2008 році) була виявлена нестача грошей. За результатами службового розслідування наказом від 25 березня 2009 року позивачу була оголошена догана (а.с. 34 оборотна сторона).

Таким чином, позивач був звільнений за результатами службового розслідування служби безпеки банку із використанням поліграфологичного тестування, на підставі якого був зроблений висновок, про те, що позивач був причетний до розкрадань з діверт-касет або йому були відомі особи, які здійснили розкрадання грошей.

Відповідно до пункту 2 статті 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку винних   дій  працівника,  який  безпосередньо  обслуговує грошові або товарні цінності, якщо ці  дії дають підстави  для втрати  довіри до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Виходячи із встановлених судом фактів, наданих сторонами доказів та вимог закону, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про поновлення позивача на роботі, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, оскільки звільнення не може бути проведено на припущеннях відповідача щодо причетності  позивача до крадіжок або про те, що йому були відомі особи, які  здійснили розкрадання грошей.

Оскільки суд прийшов до висновку про незаконність звільнення позивача з роботи, то висновок суду про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу також є правильним.

Рішення суду постановлено у відповідності до норм матеріального і процесуального права.

Підстав для скасування судового рішення не встановлено.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу про відхилення апеляційної скарги, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 315 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 6 жовтня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: