Справа 22-20032-2010 Суддя 1 інстанції Анісімова Н.Д.
Категорія 41 Доповідач Новосядла В.М.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 листопада 2010 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого: судді Новосядлої В.М.,
суддів: Алексєєва А.В., Принцевської В.П.,
при секретарі Лежневій Я.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 30 червня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, відділу громадянської, паспортної та міграційної служби Кіровського РВ ГУМВС України в Донецькій області про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, скасування реєстрації в квартирі та виселення
та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_3, представництво Фонду державного майна України в Донецькій області, бюро приватизації та обміну житлового фонду м. Донецька, про визнання недійсними Свідоцтва про право власності на квартиру і договору купівлі-продажу,
В С Т А НО В И В :
Рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 30 червня 2010 року було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, відділу громадської, паспортної та міграційної служби Кіровського РВ ГУМВС України в Донецькій області про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, скасування реєстрації в квартирі та виселення та у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_3, представництво Фонду державного майна України в Донецькій області, бюро приватизації та обміну житлового фонду м. Донецька, про визнання недійсними Свідоцтва про право власності на квартиру і договору купівлі-продажу.
Не погодившись із рішенням, представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 приніс апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції, в частині відмови у задоволенні позову про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, скасування реєстрації в квартирі та виселення ОСОБА_3, ОСОБА_4, скасувати і ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити його з наступних підстав:
- поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що згідно із умовами договору купівлі-продажу квартири від 28 січня 2009 року, яка належала відповідачці ОСОБА_4, вона зобов*язалась у строк до 8 липня 2009 року звільнити квартиру та зняти з реєстрації всіх зареєстрованих у квартирі осіб, однак свої зобов*язання по договору не виконала, чим порушує право позивача на користування своєї власністю.
Під час слухання справи в апеляційній інстанції представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги.
Відповідачка ОСОБА_3 знаходиться у місцях позбавлення волі, повідомлена належним чином про час і місце судового розгляду.
Відповідачка ОСОБА_4 вважається повідомленою належним чином про час і місце розгляду справи у відповідності до вимог частини 5 статті 74 ЦПК України. Крім того, вона повідомлена про час і місце розгляду справи у відповідності до вимог частини 5 статті 76 ЦПК України через свого представника ОСОБА_5, який також є позивачем у зустрічному позові.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, скасування реєстрації в квартирі та виселення ОСОБА_3, ОСОБА_4 скасуванню з наступних підстав.
Із матеріалів цивільної справи вбачається:
Відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого 28 січня 2009 року, ОСОБА_1 купив у ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 5-6).
Квартира належала ОСОБА_4 на підставі Свідоцтва про право власності від 22 липня 2004 року, виданого Представництвом фонду державного майна України у м. Донецьку (а.с. 5-6).
Вказаний договір був зареєстрований у бюро технічної інвентаризації м. Донецька 3 лютого 2009 року.
На час укладення договору купівлі-продажу у квартирі були зареєстровані ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_3 (дочка продавця) (а.с. 24-25).
Згідно із пунктом 11 договору купівлі-продажу продавець гарантував покупцю зняти з реєстраційного обліку всіх осіб, які зареєстровані у відчужуваній квартирі та звільнити квартиру від речей до восьмого лютого 2009 року.
Після уточнення своїх позовних вимог позивач просив скасувати реєстрацію відповідачів та виселити їх із квартири АДРЕСА_1.
ОСОБА_5 (онук ОСОБА_4.) звернувся до суду з позовом про визнання недійсним Свідоцтва про право власності на квартиру від 22 липня 2004 року, яке було видано у результаті приватизації, оскільки приватизація була здійсненна без його участі і як слідство просив визнати недійсним договір купівлі-продажу.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням, виселення та зняття з реєстрації, суд першої інстанції виходив із того, що позивач посилається на статтю 163 ЖК України, яка передбачає підстави збереження за тимчасово відсутнім наймачем житлової площі, в той час, як в позовній заяві ним зазначається, що відповідачка ОСОБА_4 проживає в цій квартирі і, крім того, ставить питання про її виселення.
Однак, з таким висновком суду першої інстанції погодитись в повній мірі неможливо, оскільки поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що неодноразово уточнюючи позовні вимоги ОСОБА_1 посилався на те, що згідно із пунктом 11 договору купівлі-продажу квартири (на підставі якого він є власником), ОСОБА_4 гарантувала йому знятись з реєстрації та звільнити квартиру від речей.
При цьому він посилався на статтю 6 ЦК України, яка регулює укладення між сторонами договорів, регулюючи свої відносини на власний розсуд (а.с. 33).
Крім того, у своїх письмових уточненнях до позовної заяви позивач посилався на статті 629 та 525 ЦК України, які регулюють правовідносини між сторонами щодо укладених договорів.
Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17липня 1997 року відповідно до Закону N 475/97-ВР від 17 липня 1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.
Способи захисту права власності передбачені нормами статей 16, 386, 391 ЦК України.
Частиною 2 статті 16 ЦК України передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів (визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб).
Крім того в цій же статті 16 ЦК України зазначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Із аналізу заявлених позивачем вимог вбачається, що ОСОБА_1 просить захистити своє право власності на куплену ним квартиру, яке порушується відповідачами, посилаючись при цьому на договір купівлі-продажу, згідно із пунктом 11 якого ОСОБА_4 гарантувала йому звільнити квартиру від своїх речей та знятись з реєстрації до 8 лютого 2009 року.
Крім того, після продажу квартири ОСОБА_4 перестала бути власником квартири.
Діюче законодавство не передбачає при цьому збереження за колишнім власником квартири права користування нею і перехід прав і обов'язків попереднього власника до нового власника, в частині збереження права користування житлом членів сім'ї колишнього власника, у випадку зміни власника будинку (квартири).
Оскільки право ОСОБА_3 на користування спірною квартирою є похідним від права самого власника, то з моменту реєстрації позивачем свого права власності на квартиру, ОСОБА_4 і ОСОБА_3 втратили право користування житловим приміщенням.
А тому у задоволенні позову про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням необхідно відмовити саме з цих підстав.
Оскільки відповідачі не мають права користування квартирою позивача, а перешкоджають йому користуватись своїм майном, то у суду першої інстанції не було правових підстав для відмови у задоволенні вимог про виселення відповідачів із квартири та зняття їх з реєстрації.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає за необхідне ухвалити в цій частині нове рішення, яким виселити відповідачів із квартири із зобов*язанням відділу громадянської, паспортної та міграційної служби Кіровського РВ ГУМВС України в Донецькій області зняти їх з реєстрації в цій квартирі.
Рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про визнання недійсними Свідоцтва про право власності та договору купівлі-продажу сторонами не оскаржувалось, а тому законність його не перевірялась апеляційною інстанцією.
Керуючись статтями 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 30 червня 2010 року у частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, відділу громадянської, паспортної та міграційної служби Кіровського РВ ГУМВС України в Донецькій області про визнання осіб такими, що втратили право на житлове приміщення, скасування реєстрації в квартирі та виселення із квартири скасувати.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, відділу громадянської, паспортної та міграційної служби Кіровського РВ ГУМВС України в Донецькій області про скасування реєстрації в квартирі та виселення із квартири задовольнити.
Виселити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 із квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення та зобов*язати відділ громадянської, паспортної та міграційної служби Кіровського РВ ГУМВС України в Донецькій області зняти їх з реєстрації в цій квартирі.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, відмовити.
В решті частині рішення суду залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: