Справа 22ц-19806-2010 Суддя 1 інстанції: Лаптєв М.В.
Категорія 24 Доповідач: Новосядла В.М.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 листопада 2010 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого: судді Новосядлої В.М.,
суддів: Алексєєва А.В., Принцевської В.П.,
при секретарі Лежневій Я.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Слов*янського міськрайонного суду Донецької області від 21 грудня 2009 року у справі за позовом закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на майно,
В С Т А Н О В И В :
Заочним рішенням Слов*янського міськрайонного суду Донецької області від 21 грудня 2009 року був задоволений позов закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на майно, а саме:
- в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 361 М-08 від 11 червня 2008 року у розмірі 52 773 гривні 90 копійок було звернуто стягнення на будинок загальною площею 42 кв.м., який розташований у АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки з укладенням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з державного реєстру прав власності, а також наданням Приватбанку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу,
- відповідачку виселено із будинку із зняттям з реєстрації у відділі реєстрації обліку у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб,
- з відповідачки стягнуті судові витрати.
Ухвалою Слов*янського міськрайонного суду від 2 серпня 2010 року відповідачці було відмовлено у перегляді заочного рішення.
ОСОБА_1 принесла апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити банку у задоволенні позову оскільки судом першої інстанції був грубо порушений матеріальний і процесуальний закони, а саме:
- судом першої інстанції не було встановлено коло осіб, які проживають у будинку, який є предметом іпотеки. Відповідно до довідки про склад сім*ї у цьому будинку мешкають неповнолітні діти: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, а іншого житла у родини немає. Не був притягнутий до участі у справі орган опіки і піклування,
- звертаючи стягнення на житловий будинок, судом не було врегульоване питання щодо земельної ділянки, яка належить відповідачці на підставі Державного акту про право приватної власності,
- поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що банк не звертався до неї з вимогами про стягнення боргу,
- судом не було враховане те, що житловий будинок, на який звернуто стягнення, є спільною сумісною власністю подружжя, а її чоловік не був притягнутий до участі у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Із матеріалів цивільної справи вбачається:
11 червня 2008 року між закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до якого банк надав ОСОБА_1 кредит у сумі 50 000 гривень строком до 11 червня 2013 року із сплатою відсотків за користування кредитом, виходячи із 24 % річних.
11 червня 2008 року, в забезпечення зобов*язань за кредитним договором, між банком та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Слов*янського міського нотаріального округу Бігун В.В., за реєстровим №2395.
Згідно із договором іпотеки в іпотеку банку був переданий житловий будинок АДРЕСА_1
Оскільки відповідачкою зобов*язання за кредитним договором не виконувались належним чином, то суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про звернення стягнення на житловий будинок.
Вказаний висновок суду відповідає вимогам статей 546, 1050, 1054 ЦК України.
Задовольняючи позовні вимоги про виселення відповідачки із будинку і зняття її з реєстрації в ньому, суд першої інстанції виходив із того, що у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.
Однак з таким рішення суду першої інстанції погодитись неможливо з наступних підстав.
Згідно із частиною 2 статті 40 Закону України «Про іпотеку» від 5 червня 2003 року із подальшими змінами, після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника, добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Вказана вимога закону закріплена і в частині 3 статті 109 ЖК України.
Таким чином, рішення суду першої інстанції про звернення стягнення на предмет іпотеки не набрало законної сили, а тому і не була реалізована процедура звільнення житлового будинку протягом місяця з дня отримання вимоги про звільнення приміщення.
Виходячи з наведеного, у суду першої інстанції не було законних підстав для виселення відповідачки з будинку і зняття її з реєстрації в ньому, що свідчить про порушення судом першої інстанції норм матеріального права.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки, судом першої інстанції правильно встановлені всі фактичні обставини по справі, але неправильно застосований матеріальний закон, то рішення суду в частині виселення відповідачки підлягає скасуванню із ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.
В іншій частині рішення суду постановлено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права і підстав для його скасування не встановлено.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись статтями 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Слов*янського міськрайонного суду Донецької області від 21 грудня 2009 року в частині виселення ОСОБА_1 із житлового будинку і зняття її з реєстрації у ньому, скасувати.
У задоволенні позову закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про виселення із житлового будинку АДРЕСА_1 і зняття її з реєстрації в ньому відмовити.
В решті частини рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: