Справа 22ц-19772-2010 Суддя 1 інстанції: Батманова В.В.
Категорія 37 Доповідач: Новосядла В.М.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 листопада 2010 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого: судді Новосядлої В.М.,
суддів: Алексєєва А.В., Принцевської В.П.,
при секретарі Лежневій Я.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 17 травня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до територіальної громади про визнання права власності у порядку спадкування,
В С Т А Н О В И В :
10 лютого 2010 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до територіальної громади про визнання права власності у порядку спадкування.
В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_2 посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_3, якому, на підставі договору забудови від 11 липня 1936 року, була виділена земельна ділянка під будівництво за адресою АДРЕСА_1
Позивачка зазначає, що у житловому будинку на цій земельній ділянці проживали її дід ОСОБА_3 та його дружина ОСОБА_4, мати позивачки - ОСОБА_5 та позивачка.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_5.
Мати позивачки фактично прийняла спадщину після смерті своїх батьків.
У будинку залишилась проживати позивачка.
Рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 22 січня 1988 року за позивачкою було визнано право власності на будинок під літерою В-1 та прибудови В-1 і В2-1за вказаною адресою.
У зазначеному рішенні суду зазначено дошлюбне прізвище ОСОБА_5 – ОСОБА_2 і у її свідоцтві про народження, як мати вказана ОСОБА_6.
Рішенням Куйбишевської районної ради за № 545/1 від 23 грудня 1992 року були затверджені ідеальні долі співвласників і за ОСОБА_3 було визнано право власності на 35\100 частин, а за позивачкою – право власності на 65\100 частин. Цим же рішенням були відокремлені частки співвласників.
Оскільки інших спадкоємців у ОСОБА_3 немає, позивачка просила визнати за нею право власності у порядку спадкування на житловий будинок Б-1.
Рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 17 травня 2010 року був задоволений позов ОСОБА_2 до територіальної громади про визнання права власності у порядку спадкування.
За позивачкою було визнано право власності у порядку спадкування за законом на 35\100 частин домоволодіння, розташованого за адресою АДРЕСА_1, що складається із житлового будинку Б-1, після ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, оскільки вважає, що суд першої інстанції вирішив питання щодо її прав на вказаний будинок Б-1, власником якого вона є на
підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті свого чоловіка ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_4
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивачки і представника апелянта, перевіривши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню із ухваленням нового рішення з наступних підстав.
Визнаючи за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок Б-1 який складає 35\100 частин домоволодіння розташованого у АДРЕСА_1, суд першої інстанції виходив із того, що позивачка фактично прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3, оскільки проживала у спадковому будинку разом із спадкодавцем.
Однак вказаний висновок суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального права і фактичним обставинам по справі.
Із матеріалів цивільної справи вбачається:
ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_3.
За життя (11 липня 1950 року) ним був складений заповіт, відповідно до якого він заповів своїй дружині ОСОБА_4 флігель набивний, критий руберойдом, який складається із кімнати, кухні та коридору, а своєму синові ОСОБА_8 (батькові чоловіка апелянта – ОСОБА_7) заповів будинок дерев*яний, обкладений цеглою, критий етернітом, який складається із трьох кімнат, 2 кухонь і веранди.
Спадкоємець за заповітом на житловий будинок ОСОБА_8 самовільно збудував житловий будинок під літерою Б-1, що підтверджується рішенням виконавчого комітету Куйбишевської районної ради депутатів трудящих м. Донецька від 2 квітня 1969 року. Вказаним рішенням самовільно побудований будинок був введений в експлуатацію і ОСОБА_8 рекомендовано вирішити питання щодо права власності на цей будинок у судовому порядку (а.с. 69).
Однак за життя ОСОБА_8 не вирішив питання щодо визнання за ним права власності на житловий будинок Б-1.
При цьому ним буз зроблений заповіт на цей будинок своєму сину ОСОБА_7 (а.с. 71).
ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_8 помер.
Рішенням Куйбишевського районного народного суду м. Донецька від 14 жовтня 1992 року за ОСОБА_7 було визнано право власності у порядку спадкування після смерті ОСОБА_8 на житловий будинок Б-1.
Крім того, апеляційним судом було встановлено, що на земельній ділянці, яка виділялась 11 липня 1936 року ОСОБА_3 під забудову знаходилось домоволодіння у розумінні пункту 2 Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСРЮ затвердженої Державним комітетом України по житлово-комунальному господарству 31 січня 1966 року ( яка діяла на той час), тобто коли на одній земельній ділянці під одним порядковим номером по вулиці знаходяться три житлових будинки з відповідними надвірними побудовами, а саме: житлові будинки А-1, Б-1 та В-1.
14 грудня 1992 року житловий будинок під літерою Б-1 з відповідними надвірними побудовами і земельною ділянкою 400 кв.м. був виділений із складу домоволодіння як окремий об*єкт власності ОСОБА_7 ( а.с.74).
На теперішній час апелянт ОСОБА_1 є власником житлового будинку Б-1 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті свого чоловіка ОСОБА_7 (а.с. 75).
Таким чином, апеляційним судом встановлено, що на час смерті спадкодавця ОСОБА_3, у нього були спадкоємці за заповітом: його дружина ОСОБА_4 та син ОСОБА_8 (батько чоловіка апелянта – ОСОБА_7), а житловий будинок під літерою Б-1, на який за позивачкою було визнано право власності у порядку спадкування належить ОСОБА_1.
Виходячи із встановлених обставин, висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_3, яка фактично прийняла спадщину, не відповідає фактичним обставинам по справі і зроблений з грубим порушенням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до пунктів 3 і 4 частини 1 статті 309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення невідповідність висновків суду фактичним обставина справи і неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.
Виходячи з наведеного, рішення суду підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись статтями 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 17 травня 2010 року скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до територіальної громади про визнання права власності у порядку спадкування за законом на 35\100 частин домоволодіння, розташованого у АДРЕСА_1, що складається із житлового будинку Б-1, після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: