Справа 22ц-13996-2010 Суддя 1 інстанції: Стоілова Т.В.
Категорія 30 Доповідач: Новосядла В.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 жовтня 2010 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого: судді Новосядлої В.М.,
суддів: Алексєєва А.В., Принцевської В.П.,
при секретарі Красавіній Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 21 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 21 червня 2010 року був частково задоволений позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, а саме:
- стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивачки аванс за договором купівлі-продажу автомобіля у розмірі 9 263 гривні та судові витрати,
- з ОСОБА_2 на користь позивачки стягнуто неправомірно отримані кошти у розмір 30 000 гривень та судові витрати,
- з відповідачів на користь позивачки стягнуті солідарно витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 принесла апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати і закрити провадження по справі з наступних підстав:
- висновки суду щодо встановлених фактів по справі не відповідають фактичним обставинам, а саме ОСОБА_3 користувалась автомобілем за договором лізингу, а тому внесення нею плати за кредитним договором за чотири місяці є платою за користування автомобілем,
- висновок суду першої інстанції про те, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу автомобіля є неправильним, оскільки судом не було встановлено, що сторони дійшли згоди за всіма основними умовами договору купівлі продажу.
ОСОБА_2 також приніс апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати і направити справу на новий судовий розгляд, оскільки рішення суду ухвалено із грубим порушенням норм матеріального і процесуального права і висновки суду щодо укладення між сторонами договору купівлі-продажу автомобілю не відповідають фактичним обставинам по справі.
Заслухавши суддю-доповідача, позивачку і представників відповідачів, перевіривши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Із матеріалів цивільної справи вбачається:
11 січня 2008 року відповідачка ОСОБА_1 отримала у відкритому акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України» грошовий кредит у розмірі 69 100 гривень строком до 13 січня 2013 року для здійснення оплати за автомобіль марки «CHEVROLET AVEO» за договором купівлі-продажу №314206-243 від 9 січня 2008 року.
3 квітня 2009 року ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_3 і її сина експлуатувати вказаний автомобіль на підставі довіреності строком на три роки, посвідченої приватним нотаріусом Красноамійського районного нотаріального округу Власенко М.І. за реєстровим номером 1802.
Оскільки транспортний засіб знаходився у заставі, то довіреність була посвідчена за згодою філії Красноармісйького відділення №2363 відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України (а.с.7).
Позивачка зазначає, що ОСОБА_1, посилаючись на зайнятість, сказала передати 30 000 гривень ОСОБА_2
В день посвідчення довіреності (3 квітня 2009 року) ОСОБА_2 написав розписку про те, що він продав автомобіль ОСОБА_3, котра дала згоду на погашення різниці за кредитом (а.с.9).
ОСОБА_1 та ОСОБА_2, заперечуючи проти позову, пояснили, що автомобіль первинно був проданий ОСОБА_2, який продовжував за ОСОБА_1 платити кредит, а 30 000 гривень, які позивачка передала йому, це були ті гроші, які останній платив по кредитним зобов*язанням перед банком. Оскільки ОСОБА_3 купила у ОСОБА_1 автомобіль, то вона повернула ОСОБА_2 30 000 гривень, які він сплатив за ОСОБА_1
ОСОБА_2 не заперечував проти отримання у ОСОБА_3 грошей у розмірі 30 гривень, які на його думку складають ту суму, яка була заплачена ним за півтора роки за кредитним договором.
Після посвідчення ОСОБА_1 довіреності на експлуатування автомобілем ОСОБА_3 і передачі позивачкою грошей у розмірі 30 000 гривень ОСОБА_2, позивачка, вважаючи що між нею і власником автомобіля була досягнута домовленість про продаж автомобілю, з 3 квітня 2009 року, протягом чотирьох місяців сплачувала за відповідачку кредит банку за вказаний автомобіль у розмірі 9 263 гривні (а.с.35-36).
Вказана обставина не заперечувалась сторонами.
Таким чином, судом першої інстанції було встановлено, що після того, як ОСОБА_1 та ОСОБА_3 домовились про продажу автомобіля, позивачка передала ОСОБА_2 30 000 гривень, і з 3 квітня 2009 року продовжувала платити за ОСОБА_1 кредит наданий банком на купівлю автомобіля у розмірі 9 263 гривні (а.с.14, 34-36).
16 вересня 2009 року чоловік і син відповідачки забрали у ОСОБА_3 автомобіль.
Виходячи із встановлених обставин, наданих сторонами доказів та вимог закону, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивачки 9 263 гривень і з ОСОБА_2 30 000 гривень, як безпідставно отримані.
Рішення суду постановлено у відповідності до норм матеріального і процесуального права.
Підстав для скасування рішення суду не встановлено.
Доводи апеляційної скарги відповідачів про те, що 9 500 гривень позивачка заплатила за договором користування автомобілем протягом чотирьох місяців, який надавався їй у лізинг, не заслуговує на увагу з наступних підстав.
Відповідно до частини 2 статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
Згідно із частиною 2 статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
Оскільки автомобіль був куплений ОСОБА_1 у кредит і був у заставі банку, то він міг бути переданий у лізинг лише за згодою банку.
Відповідачами не було надано доказів щодо існування між сторонами договору лізингу транспортного засобу.
За цих саме підстав і міг бути юридично оформлений договір купівлі-продажу автомобілю, однак виходячи із послідовності та характеру дій сторін: передача і отримання грошей, надання ОСОБА_1 довіреностей на експлуатування машини, оплата позивачкою кредиту за ОСОБА_1, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про те, що фактично автомобіль був проданий, однак в подальшому був забраний у позивачки.
Керуючись статтями 308, 315 ЦПК України, Апеляційний суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 21 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили
Головуючий: Судді: