Справа № 22ц-7740/10 Головуючий у 1 інстанції КрамаренкоТ.В.
Категорія - 27. Доповідач апеляційного суду Лисенко П.П.
У Х В А Л А
іменем України
2 листопада 2010 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого – Лисенка П.П.,
суддів: Самчишиної Н.В. та Буренкової К.О.,
із секретарем судового засідання Меріковою Д.В.,
з участю:
позивача – ОСОБА_2,
у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_2 переглянула заочне рішення місцевого Ленінського районного суду м. Миколаєва від 5 липня 2010 року, ухваленого у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Кредитної спілки “Перше кредитне товариство” про повернення внесків члена кредитної спілки з депозитних рахунків та нарахованих за користування ними відсотків, відшкодування матеріальної і моральної шкоди, заподіяних прострочкою виконання зобов’язання.
Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача, перевіривши в межах оскарження обставини та докази, якими сторони їх стверджували, -
у с т а н о в и л а :
13 жовтня 2009 року ОСОБА_2 пред’явила зазначений позов, який обґрунтувала наступним.
11 квітня та 11 вересня 2008 року вона, являючись членом кредитної спілки “Перше кредитне товариство”, уклала зі спілкою два договори про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок за № НИ-1/516/08/132 та за № НИ-1/1244/08/132 відповідно, а 11 липня 2008 року – додатковий, до названого останнім договору - договір № 4.
На виконання їх умов вона передала відповідачеві в користування грошові кошти:
? за першим договором - у розмірі 1 300 гривень під зворотне зобов’язання їх повернення до 11 квітня 2009 року і сплатою 19 відсотків річних за користування ним;
? за другим договором - у розмірі 10 000 гривень під зобов’язання повернути їх до 11 вересня 2009 року і сплатою 20 відсотків річних за користування ним.
Не дивлячись на таке, відповідач свого слова не дотримав, після закінчення дії обох договорів - залучені внески не повернув, а обіцяні проценти за користування ними хоча і нарахував - проте теж не виплатив.
Посилаючись на зазначені обставини, просила стягнути з відповідача на її користь два неповернутих вклади загальним розміром 11 300 гривень і проценти за користування ними у розмірі 638 гривень 35 копійок.
Крім того, після декількох уточнень, просила стягнути проценти за користування внесками і за період, що пройшов з часу закінчення дії зазначених договорів і до дня ухвалення рішення, виходячи зі ставки 20 % річних, розмір яких становить 1 788 гривень 17 копійок, а також 8 000 гривень на відшкодування моральної шкоди.
Справу розглянуто без відповідача, тому його правова позиція суду невідома.
Рішенням місцевого Ленінського районного суду м. Миколаєва від 5 липня 2010 року позов задоволено частково, з кредитної спілки “Перше кредитне товариство” на користь ОСОБА_2 стягнуто 11 938 гривень 35 копійок неповернутих депозитів та нарахованих за ними відсотків, 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а також 119 гривень 38 копійок судового збору на користь держави.
В решті позовних вимог відмовлено за їх безпідставністю.
ОСОБА_2 подала на це рішення апеляційну скаргу, в якій просить його змінити,
Задовольнивши її позовні вимоги у повному обсязі.
Скаргу обґрунтувала невідповідністю висновків суду обставинам справи та чинному цивільному законодавству.
Апеляційну скаргу слід відхилити, оскаржене рішення суду І інстанції залишити без зміни, оскільки той постановив його з додержанням норм матеріального й процесуального права.
Вирішуючи спір таким чином, як викладено в оскаржуваному рішенні, місцевий суд виходив з того, що член кредитної спілки "Перше кредитне товариство" ОСОБА_2 уклавши зі спілкою два договори про залучення внесків на депозитний рахунок, передала спілці на умовах платності, строковості та забезпеченості грошові кошти в загальному розмірі 11 300 гривень, проте, після закінчення дії договорів, назад їх не отримала, як не отримала і нарахованих за ними відсотків, а тому, відповідно до ст. ст. 526, 610 ЦК України, заборговані грошові суми слід стягнути за судовим рішенням.
Що ж до вимог про стягнення відсотків за користування внесками після закінчення дії договорів і стягнення відшкодування за моральні страждання, то, як на думку суду, вони не можуть бути задоволені, оскільки не мають правового підґрунтя.
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області погоджується з обставинами та правовідносинами, встановленими судом І інстанції, його висновки щодо них та результату вирішення справи, вважає вірними, обґрунтованими і законними.
Так, за ст. ст. 11, 14-15, 22, 203-205, 526, 610-611, 615, 622 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені названими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки
Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків (зобов’язань), зокрема, є договори, зміст яких не повинен суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; волевиявлення його учасників має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; він має бути вчиненим у формі встановленій законом і спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Договір вважається правомірним якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Правомірний (дійсний) договір породжує для сторін цивільні обов’язки, які повинні виконуватися належним чином у межах та на умовах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов’язання недопустима, якщо інше не передбачено умовами договору чи Законом.
Кожна особа має право на захист, в тому числі і судовий, свого цивільного права чи інтересу у разі його порушення, у спосіб визначений цивільним кодексом України, або в інший, встановлений договором або законом, спосіб.
У разі порушення зобов’язання однією стороною інша сторона має право на відшкодування завданої їй майнової шкоди, при цьому, таке відшкодування не звільняє боржника від обов’язку виконати зобов’язання в натурі.
Виписане вище у повній мірі стосується і договору про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок.
По даній справі позивачка належними та допустимими засобами довела, що за двома договором позики передала відповідачеві 11 300 гривень, а той, у визначений сторонами строк їх не повернув, хоча і взяв на себе такий обов’язок. Не сплатив він їй і нараховані ним же відсотки за користування внесками.
За такого і, взявши до уваги відсутність у відповідача доказів іншому, відповідно до названих вище статей ЦК України, неповернуті вклади та нараховані відсотки за користування ними слід стягнути зі спілки на користь позивачки за судовим рішенням.
Оскільки цього ж, з таких же мотивів дійшов і місцевий суд, то підстав для задоволення апеляційної скарги немає.
Стосовно відмови суду у стягненні відшкодування за моральну шкоду та відсотків за користування вкладами за межею дії договорів, то вона є вірною, бо інше було б порушенням державою принципу цивільного права про свободу договору і, більше того, названі вимоги не ґрунтуються на законі.
Керуючись ст.ст. 307-308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення місцевого Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05 липня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності з дня її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції
Головуючий Судді