Справа N 22ц-7225/10 Головуючий у І інстанції Разумовська О.Г.
Категорія – 27. Доповідач в апеляційної інстанції Лисенко П.П.
У Х В А Л А
іменем України.
16 листопада 2010 року. м. Миколаїв.
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Лисенка П.П.,
суддів: Данилової О.О. та Самчишиної Н.В.,
із секретарем судового засідання Шпонарською О.Ю.,
з участю :
представника позивача – Орла А.В.,
відповідача ОСОБА_3,
у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_3 переглянула рішення місцевого Заводського районного суду м. Миколаєва від 3 червня 2010 року, ухваленого у цивільній справі за позовом Акціонерного Комерційного Банку “Форум” (далі АКБ “Форум” до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет застави.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з’явилися у дане судове засідання, перевіривши у межах оскарження обставини та докази, якими сторони їх стверджували, -
у с т а н о в и л а :
23 вересня 2010 року АКБ «Форум» пред’явив зазначений позов, який обґрунтував наступним.
14 вересня 2007 року він уклав з ОСОБА_3 кредитний договір № 186/07/02-А, за умовами якого зобов’язувався надати тому кредит на придбання автомобіля у сумі 14 831 долар США під зворотне зобов’язання позичальника повернути таку ж суму грошових коштів до 12 вересня 2014 року, а також, вносити щомісяця плату за користування кредитом у розмірі 12 % річних. У разі порушення названих умов кредитного договору, сторони передбачили право Банку вимагати від позичальника дострокового у повному обсязі виконання боргового зобов’язання.
В той же день, на виконання кредитного договору Банк перерахував ОСОБА_3 надану у позику грошову суму, яку той отримав і використав на придбання транспортного засобу.
В той же день, на забезпечення названого договору Банк уклав договори поруки, за яким ОСОБА_5 та ОСОБА_4 бралися виступити поручителями і нести з ОСОБА_3 солідарну відповідальність, у разі невиконання останнім кредитного зобов’язання.
Крім цього, 14 вересня 2007 року на забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором, сторони уклали договір застави, предметом якого був придбаний позичальником на взяті в кредит гроші автомобіль марки HYUNDAI, модель GETZ, реєстраційний номер НОМЕР_1, заставною вартістю 74 900 гривень.
Не дивлячись на повне виконання Банком взятого на себе обов’язку, боржник, сплативши 2 595, 99 долари США кредиту і частково нараховані проценти, припинив будь-які виплати за договором, фактично відмовившись в односторонньому порядку від зобов’язання.
У зв’язку з цим, Банк просить достроково стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за тілом кредиту у розмірі 12 235,01 долари США, що еквівалентно 97 959 гривням 61 копійки і по платі за користування ним у розмірі 706,81 долар США, що еквівалентно 5 659 гривням 07 копійкам, а всього - 12 941,82 долари США, еквівалентних 103 618 гривням 68 копійкам. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором Банк просив звернути стягнення на предмет застави.
У судовому засіданні ОСОБА_3 визнав неналежне виконання ним умов кредитного договору, між тим посилався на протиправну поведінку страхової компанії, яка не провела з ним розрахунок після настання страхового випадку.
Позиція ОСОБА_4, ОСОБА_5 суду невідома, оскільки вони не були присутніми у судовому засіданні, де вирішувався спір.
Рішенням місцевого Заводського районного суду м. Миколаєва від 3 червня 2010 року позов задоволено у повному обсязі і вирішено питання про судові витрати.
ОСОБА_3 подав на це рішення апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у позові.
Скаргу обґрунтовував тим, що місцевий суд неповно з’ясував обставини справи, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, а, відповідно, ухвалив необґрунтоване і несправедливе рішення.
Апеляційну скаргу слід відхилити, оскаржене рішення суду І інстанції залишити без зміни, оскільки суд постановив його з додержанням норм матеріального й процесуального права.
Задовольняючи позов Банку, місцевий суд виходив із того, що між сторонами існують договірні правовідносини, умови якого порушили відповідачі, а тому, відповідно до ст. ст. 525-526, 528, 530, 541, 543, 553 - 555, 611, 615, 625, 1046-1050, 1054, 1055 ЦК України, пунктів 2.1. умов кредитного договору та пунктів 2.1. – 2.2. договорів поруки вони повинні солідарно відповідати за неналежне виконання позичальником зобов`язання і нести негативні наслідки таких його дій.
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області погоджується з обставинами та правовідносинами, встановленими судом І інстанції, його висновки щодо них та результату вирішення справи, вважає вірними, обґрунтованими й законними.
З кредитного договору № 186/07/02-А від 14 вересня 2007 року та договорів поруки від того ж числа (а.с. 8 - 9, 13-14) вбачається, що ОСОБА_3 взяв у Банка кредит у розмірі 14 831 долар США, який, а також проценти за користування ним, зобов`язувався повернути згідно графіку до 12 вересня 2014 року, проте свого обов’язку не дотримався. З листопада 2008 року ОСОБА_3 припинив будь-які виплати за договором, фактично відмовившись в односторонньому порядку від зобов’язання.
Пунктами 3.2.2, 3.3.7. кредитного договору передбачено право банку вимагати дострокового повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником чи його поручителями своїх зобов’язань за цим договором та договорами поруки. У зв’язку із зазначеним банк неодноразово попереджав позичальника та його поручителів про можливість дострокового стягнення заборгованості за порушення умов договору (а.с.24-29).
За такого, відповідно до статей 525, 549-552, 553-555, 625, 1048, 1049, 1054, глави 51 ЦК України, пункту 2.1. умов кредитного договору та пунктів 2.1. – 2.2. договорів поруки відповідачі повинні солідарно відповідати за неналежне виконання позичальником кредитного зобов`язання і нести негативні наслідки таких його дій, а саме, сплатити заборговану та неповернуту частину кредиту і заборговані проценти за користування кредитом та його обслуговування.
Оскільки ті у добровільному порядку цього не роблять, то дострокове стягнення заборгованих грошових сум за кредитним договором слід провести за судовим рішенням.
За такого і, у відповідності до ст. ст. 572, 589-590 ЦК України, ст. 20 Закону України «Про заставу», кредитор (заставодержатель) набуває права звернення стягнення на предмет застави у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою і має право за судовим рішенням одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника.
Оскільки цього ж, з таких же мотивів дійшов і місцевий суд, то підстав для задоволення апеляційної скарги немає.
Що ж до твердження апелянта про те, що суд не дослідив обставини, які стосуються реєстрації договору застави в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на майно, що було предметом обтяження за договорами застави, то зазначене не має правового значення для правильного вирішення справи, оскільки транспортний засіб було придбано за отримані у кредит кошти і відразу ж передано в заставу банку. У зв’язку із зазначеним першочергове право на нього в третіх осіб виникнути не могло.
Спростовуються письмовими доказами і посилання апелянта на відсутність його попередження про необхідність дострокового погашення усієї суми заборгованості за кредитом.
Керуючись ст.ст. 307-308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення місцевого Заводського районного суду м. Миколаєва від 3 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з дня її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий Судді: