Справа № 11- 727 - 2010р. Головуючий І-ї інстанції
Категорія: ст.187ч.1 КК України Щербіна С.В.
Доповідач апеляційного суду
Маркова Т.О.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючої: Маркової Т.О.
суддів: Олещук Т.Л., Пісного І.М.
секретарі: Пінчук О.І.
за участю прокурора: Іванова А.О.
засудженого: ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи, та потерпілого ОСОБА_4 на вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 серпня 2010 року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Миколаєва, громадянин України, раніше судимий: 1) 05.11.2001 року Ленінським районним судом м. Миколаєва, за ч.2 ст. 141 КК України ( в редакції 1960 року ) на 2 роки позбавлення волі з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 2 роки; 2) 15.01.2003 року цим же судом, за ч.3 ст. 289, ч.3 ст. 185 КК України на 8 років позбавлення волі, звільнився 30.05.2006 року умовно-достроково на 1 рік 10 місяців 21 день,
засуджений за ч.1 ст. 187 КК України на 4 роки позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком на 2 роки. Відповідно до ст. 76 КК України засуджений зобов’язаний не виїжджати за межі України на постійне місце проживання, повідомляти уповноважені органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи та навчання, періодично з’являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Постановлено стягнути на користь потерпілого ОСОБА_5 на відшкодування матеріальної шкоди 2149грн., на відшкодування моральної шкоди 15000грн.
Вироком суду ОСОБА_3 визнаний винним та засуджений за те, що 28 лютого 2010 року, приблизно о 23.30 год., знаходячись на перехресті вул. Садової та пр. Леніна в м. Миколаєві, побачив раніше йому незнайомого ОСОБА_4, який знаходився у стані алкогольного сп’яніння, після чого у нього виник умисел, направлений на напад з метою заволодіння чужим майном.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на напад, ОСОБА_3 став переслідувати потерпілого, який йшов по вул. Садовій від пр. Леніна в сторону вул. Скороходова та з метою заволодіння чужим майном на перехресті вул. Чигрина та Садової підійшов до потерпілого та, застосувавши фізичне насильство, яке є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого, наніс йому удар дерев’яною палкою в область голови, від чого потерпілий впав на землю. ОСОБА_3 продовжував наносити удари палкою потерпілому по різним частинам тіла, наніс не менше 8-ми ударів, при цьому спричинивши потерпілому тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознаками тривалості розладу здоров’я.
Після цього ОСОБА_3 відкрито викрав майно потерпілого, а саме: мобільний телефон «Нокіа» з сім-картою та гроші в сумі 230 грн., спричинивши потерпілому матеріальні збитки на загальну суму 3138 грн. З місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим на свій розсуд.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи, не оспорюючи фактичних обставин справи, просить вирок суду відносно ОСОБА_3 скасувати через необґрунтоване звільнення від відбування покарання та постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_3 винним за ч.1 ст. 187 КК України та призначити йому покарання у виді 4 років позбавлення волі.
Вважає, у суду не було підстав для звільнення засудженого від відбування покарання, оскільки не взято до уваги дані про особу засудженого, який є раніше судимим, має непогашену судимість за вчинення корисливих злочинів, знову здійснив корисливий злочин та, знаходячись на волі, знову може вчинити злочин.
В апеляції потерпілий ОСОБА_4, не оспорюючи фактичних обставин справи, просить вирок відносно ОСОБА_3 скасувати в частині призначеного покарання та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_3 покарання у виді 4 років позбавлення волі без застосування ст. 75 КК України. Також просить задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, постановивши відшкодувати йому матеріальні збитки в сумі 20 400 грн. та моральну шкоду в сумі 60 000грн.
Посилається на погіршення стану здоров’я, зміну звичного образу життя, понесені матеріальні витрати, продовження лікування на теперішній час, хвилювання за стан здоров’я його та членів його родини, втрату заробітку. Зазначає, що не був повідомлений про дату та час розгляду справи, тому не міг надати суду відповідні докази.
Вважає, звільнення засудженого від відбування покарання є незаконним та необґрунтованим, оскільки, незважаючи на те, що засудженим повернуте викрадене, однак він раніше неодноразово судимий за подібні злочини, що свідчить про те, що на шлях виправлення він не став і його виправлення неможливе без ізоляції від суспільства.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку апеляцій, засудженого ОСОБА_6 про залишення вироку без змін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції підлягають задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 299 КПК України під час судового слідства суд повинен визначити обсяг і порядок дослідження доказів у справі. При відсутності заперечень учасників судового розгляду суд вправі визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи і розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються та розглянути справу в порядку, встановленому ст. 301-1 КПК України.
Проводячи в цій справі спрощене судове слідство в порядку ст. 299 КПК України, суд виходив з того, що ОСОБА_6 вину визнав повністю і фактичні обставини вчиненого ним злочину не оспорював.
Проте такий висновок суду не ґрунтується на матеріалах справи, оскільки, як видно з даних протоколу судового засідання ОСОБА_6 показав, що в процесі нападу на ОСОБА_4 він наніс потерпілому всього 4-5 ударів палкою по різним частинам тіла.
Разом з тим, як вбачається із постанови про притягнення в якості обвинуваченого, ОСОБА_7 обвинувачується в нанесені потерпілому не менше 8 ударів палкою в різні частини тіла. Таким чином, визнавши себе винним в спричинені меншої кількості ударів потерпілому, ОСОБА_6 признав вину частково, оскільки фактичні обставини справи, які встанови орган досудового слідства, суттєво різняться з тими, які визнав засуджений.
Крім того, як вбачається із даних протоколу суду, ОСОБА_6 частково визнав і цивільний позов потерпілого ОСОБА_4
В ході досудового слідства потерпілий заявив цивільний позов про відшкодування йому матеріальних збитків на суму 3138 грв., а при судовому розгляді доповнив свої вимоги та просив суд стягнути з засудженого на відшкодування матеріальних збитків 20.400 грв. (з урахуванням витрат на лікування, пошкоджений одяг) та моральну шкоду в сумі 60.000 грв..(а.с.29, 161-162)
Однак вимоги потерпілого, у порушення вимог ст.28, 328, 335 КПК України взагалі не розглядались і будь – яких мотивів з цього приводу у вироку не наведено.
Розглянувши справу в порядку передбаченому ст. 299 КПК України, суд допустив істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, що у відповідності з вимогами ст. 370 КПК України є підставою для скасування вироку і направлення справи на новий судовий розгляд.
Під час нового судового розгляду суду необхідно усунути зазначені порушення закону та прийняти відповідне рішення. Якщо при нового судовому розгляді справи буде доведена вина ОСОБА_3 у вчинені інкримінованого йому злочині, то призначене йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України слід вважати м’яким.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів ,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи, та потерпілого ОСОБА_4 частково задовольнити.
Вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 серпня 2010 року відносно ОСОБА_3 - скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду.
Головуюча:
Судді: