Справа № 22ц – 5070/10 Головуючий у 1 інстанції – Олексюк А.В.
Категорія – 27 Доповідач – Свистун О.В.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 грудня 2010 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Шевчук Л.Я.,
суддів - Свистун О.В., Подолюка В.А.,
при секретарі - Матюхіній Ж.В.,
з участю: представника позивача Плеханова О.М.,
відповідачів - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
представника відповідачів – ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом закритого акціонерного товариства «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,
за апеляційною скаргою відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду від 07 вересня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А:
В апеляційній скарзі відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_2 вказують на незаконність рішення суду із-за неповного з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просять рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову ЗАТ КБ «ПриватБанк» відмовити.
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 07 вересня 2010 року позов задоволено частково.
Ухвалено в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № VOZ0GA0000000001 від 28 січня 2008 року в розмірі 53784, 32 долари США, що є еквівалентом 411987 грн. 89 коп. звернути стягнення на цілий житловий будинок загальною площею 117,5 кв.м з надвірними будівлями і спорудами, який розташований за адресою : Луцький район, с. Лище, вул. Молодіжна,26 та земельну ділянку площею 0,12 виділену для його обслуговування шляхом продажу даного предмету іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладенням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, Державного земельного кадастру, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» усіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» в особі філії «Волинське регіональне управління» 1708 грн. 50 коп. судового збору та 30 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі відповідачі зазначають, що суд першої інстанції не врахував того, що підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки немає, оскільки як договір кредиту, так і договір іпотеки укладені з порушенням норм чинного законодавства.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_3 порушує взяті на себе зобов’язання за кредитним договором, несвоєчасно погашає основну суму боргу та не сплачує відсотки, комісійні платежі, пеню. Тому є всі підстави для задоволення вимоги позивача
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 28 січня 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_3 був укладений кредитний договір на суму 56500 доларів США на строк до 28 січня 2018 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с.4-6).
Крім того, 28 січня 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2, у забезпечення виконання ОСОБА_3 кредитного зобов’язання, укладено договір іпотеки, згідно з яким ОСОБА_2 передав в іпотеку банку належний йому за договором купівлі-продажу житловий будинок АДРЕСА_1, вартістю 404000 грн.(а.с.10-12).
Судом першої інстанції встановлено відповідач ОСОБА_3 порушує взяті на себе зобов’язання за кредитним договором, несвоєчасно погашає основну суму боргу та не сплачує відсотки, комісійні платежі, пеню, а саме станом на 29 червня 2009 року допустив заборгованість:
- за кредитом – 48589,94 доларів США;
- по процентах за користування кредитом – 4287,65 доларів США;
- по комісії за користування кредитом – 81,89 доларів США;
- по пені за несвоєчасність виконання зобов’язань – 824,84 доларів США.
Отже, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що є всі підстави для задоволення вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки – житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,12 га виділену для його обслуговування шляхом їх продажу.
Статтею 33 Закону «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно ч.1 ст.35 цього Закону у разі порушення основного зобов’язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов’язань, вимога про виконання порушеного зобов’язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
З наданих суду доказів вбачається, що письмова вимога, передбачена ст.35 Закону України «Про іпотеку» та п.24 Договору Іпотеки банком направлялася ОСОБА_2 30 грудня 2009 року, позивач ставив перед відповідачем питання про виконання основного зобов’язання в термін до 30 січня 2010 року.
Наведене свідчить про те, що іпотекодержателем дотримано процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки та направлено письмову вимогу іпотекодавцю, передбачену ст.35 Закону «Про іпотеку».
Отже, врахувавши наведені обставини та норми закону, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що права позивача порушені відповідачами внаслідок невиконання кредитного зобов’язання, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Доводи апеляційної скарги не впливають на правильність рішення суду, яке постановлено з додержання норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування немає .
Керуючись ст.ст. 303, 308, 314, 315, 317, 319, 218 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Луцького міськрайонного суду від 07 вересня 2010 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: Судді: