АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-676/10 Категорія: ст. 186 ч.2,
ст. 146 ч.2 КК України
Головуючий у 1-й інстанції:Захарченко Д.В. Доповідач: Значок I.C.
У X В А Л А
IMEHEM УКРАНИ
Колегія суддів судової палати
у кримінальних справах
апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого - Войтовського С.А.
суддів Олещук Т.Л., Значок І.С.
за участю прокурора Іванова А.О.
захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3
04 листопада 2010 року розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_5, захисника ОСОБА_2 на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 01.09.2010 року, яким
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець Азербайджану, району Газах, с. Кировкенд, раніше судимий – Веселинівським районним судом Миколашської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, звільнений 10.06.2006 року, не відбута частина покарання 1 рік 6 місяців замінена на покарання у виді виправних робіт із відрахуванням 20% заробітку в дохід держави,
- засуджений за ст. 146 ч.2 КК України до двох років позбавлення
волі.
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець с. Маложенівка, Єланецького району
Миколаївської області,
- засуджений:
- за ст. 146 ч.2 КК України до двох років обмеження волі;
- за ст. 186 ч.2 КК України до чотирьох років позбавлення волі
На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді чотирьох років позбавлення волі
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 року
народження, уродженка м. Миколаєва, раніше судима: 23.10.2007 року Суворовським районним судом м. Херсона за ч.4 ст. 187 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі,
- засуджена за ст. 146 ч.2 КК України до двох років позбавлення вол1; за ст. 186 ч.2 КК України до чотирьох років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 ч.1 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі
На підставі ст. 79 КК України звільнено від відбуання покарання з іспитовим строком на 3 роки.
На підставі ст. 76 КК України покладено обов’язки, не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти про зміну місця проживання.
За вироком суду ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 визнані
винними у тому, що 24.03.2009 р., приблизно з 02.30 до 03.00 години, знаходячись за адресою АДРЕСА_1, за попередньою змовою, iз застосуванням насильства, незаконно позбавили волі потерпілого ОСОБА_9 Помістивши потерпілого в багажник автомобіля, перевезли в невстановлене місце в с. Мєшково Погорєлово, Жовтневого району Миколаївської області, де передали невстановленим особам, з метою подальшого утримання.
Kpiм того, в ході здійснення вказаних дій, 24.03.2009 р. близько 02.00 години, ОСОБА_8 за попередньою змовою з ОСОБА_10, в коридорі біля квартири АДРЕСА_1, маючи намір на відкрите викрадення чужого майна, iз застосуванням фізичного насильства, яке не є небезпечним для життя i здоров'я потерпілого, відкрито заволоділи мобільним телефоном "Нокіа 5300", вартістю 1350 грн., належного ОСОБА_9.
В апеляціях засуджений ОСОБА_4 та захисник ОСОБА_2 не оспорюючи кваліфікацію та обставин вчиненого, просять вирок суду змінити, призначивши ОСОБА_4 покарання не пов'язане з позбавленням волі.
Вважають призначене судом покарання необгрунтовано суворим, оскільки суд, не врахував що ОСОБА_4 не судимий, характеризується позитивно, визнав вину повністю, сприяв розкриттю злочину, щиро розкаявся у скоєному, хвopiє на хронічні захворювання, має на утриманні малолітню доньку, дружину, яка знаходиться у декретній відпустці, хвopих батьків, відшкодував заподіяну шкоду. Крім того, на думку апелянтів, суд не звернув увагу на те, що потерпілий ОСОБА_9 не наполягав на позбавлення їх волі.
В апеляції засуджений ОСОБА_10 просить вирок суду змінити, звільнивши його від відбування покарання на підставі положень ст.75, 76 КК України. Посилається на те, що суд не взяв до уваги дані про його особу, а саме те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, характеризується позитивно, вину визнав та розкаявся у вчинених злочинах, відшкодував заподіяну потерпілому матеріальну шкоду.
Заслухавши доповідь судді, захисників, на підтримку апеляцій, думку прокурора про залишення вироку без зміни, вивчивши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції задоволенню не підлягають.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у незаконному позбавленні волі потерпілого ОСОБА_9 за попередньою змовою, та, крім того, у вчиненні ОСОБА_11 відкритого викрадення чужого майна із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого, вчинене за попередньою змовою групою осіб, ґрунтується на доказах, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні, є обґрунтованим та апелянтами не оспорюється.
Покарання засудженим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 призначено у відповідності до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості вчинених злочинів, даних про особу засуджених, обставин, що впливають на міру покарання.
Так, при призначенні покарання ОСОБА_4 суд врахував, що вчинено злочин середньої тяжкості, дані про його особу, а саме те, що він раніше судимий, характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітню дитину.
Призначаючи покарання ОСОБА_5 суд врахував, що вчинено тяжкий та середньої тяжкості злочини, дані про його особу, а саме те, що він раніше не судимий, характеризується позитивно.
Обставиною, що пом’якшує покарання засудженим, вірно визнано щире каяття.
Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_4 суд обґрунтовано визнав рецидив злочинів.
З урахуванням викладеного, суд прийшов до правильного висновку про призначення засудженим покарання саме у виді позбавлення волі.
Доводи апелянтів про те, що суд недостатньо врахував дані про особу засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 при призначенні покарання є безпідставними, оскільки суд взяв до уваги як обставини вчинених злочинів, так і ті дані на які є посилання в апеляціях.
Посилання апелянтів на позицію потерпілого щодо призначення покарання є неспроможними, оскільки в судовому засіданні потерпілий допитаний не був і з приводу міри покарання засудженим в ході досудового слідства не висловлювався.
Немає в справі й даних, які б свідчили про сприяння засудженими розкриттю злочину, про що зазначено в апеляціях. Згідно матеріалів справи, злочинні дії відносно потерпілого припинені внаслідок його звернення до правоохоронних органів через «02», а викрадений мобільний телефон потерпілого вилучений в ході проведення досудового слідства.
Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що призначене покарання засудженим є необхідним і достатнім для їх виправлення, попередження вчинення ними нових злочинів та підстав для зміни чи скасування вироку в цій частині не вбачає.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 1 вересня 2010 року відносно ОСОБА_4 ОСОБА_6, ОСОБА_5 - без зміни.
Головуючий:
Судді